¹

Зійди і сядь на порох, дівчино, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною.

¹

Сни'ди ся'ди на ꙁемли` дњво дщи` вављ=лоня. вни'ди въ т#мђ` дщи` халде'иска, ја%ко не приложи'ши к семђ проꙁыва'тися млада и^ ю'на.

²

Візьми жорна і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки:

²

воꙁми` жерновы смели` мђкђ`. эTкрыи покровъ ᲄвой, эTкры'и сњди'ны възсђчи` голени преиди` рњки.

³

відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого.

³

эTкры'е^тся стыдњнїе твое, ја^вя'тся ё^кори'ꙁны твоя, пра'ведное эT тебе въꙁмђ`, ксемђ не преда'мъ чл~ком#.

⁴

Відкупитель ваш — Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів.

⁴

Рече и^ꙁба'вивыи т^я г~ь саваѓ'џъ, и'мя е^мђ ст~ыи і^и^л~евъ.

⁵

Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств.

⁵

ся'ди ё^миле'на, вни'ди въ т#мђ дщи` халъдњ'иска, ксемђ не проꙁове'шися крњпость црsтвђ.

⁶

Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє.

⁶

раꙁгнњвахся на лю'ди моя, ѓ^скверни'хъ прича'стїе мое. а^зъ же подаX я& в рђкђ твою, ты' же не да` и^мъ млsти, ста'речь ја^ре'мъ ё^тяжчи'ла е^си ѕњло.

⁷

І ти говорила: «вічно буду господинею», а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля.

⁷

и^ рекла` е^си, въ вњкъ бђдђ владђща тобою. не помы'слила е^си сего въ срDцы свое^мъ, ни помянђ'ла е^си послњдниX”

⁸

Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: «я, — й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей».

⁸

Нн~њ же слы'ши с^е ю'ная сњдя'щаа ё^пова'ющаа. гл~ющаа въ срDцы свое^мъ, а^ꙁъ е^смь и^ нњсть и'ноя. не ся'дђ вдово'ю, и^ не поꙁна'ю сиротъства.

⁹

Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; повною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх.

⁹

нн~њ же ѓ^бо'е т^о на ᲄя прїидетъ в#неꙁа'пђ въ е^ді'нъ дн~ь, вдо'в#ство и^ бесча'дїе. прїидеT внеза'пђ на' тя вол#шебъствомъ твоиM, и^ крњпостїю вол#хвъ твои^хъ

¹⁰

Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: «ніхто не бачить мене». Мудрість твоя і знання твоє — вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: «я, і ніхто, крім мене».

¹⁰

ѕњло надњя'нїемъ ѕлобы твоея” Ты` б^о рече а^ꙁъ е^смь и^ нњсть и%ноя, вњжDь ја%ко смышле'нїе си'хъ, и^ блђженїе твое бђ'детъ тебњ сра'мъ. и^ рече срDцемъ свои^мъ, а^ꙁъ е^смь и^ нњсть и%ноя.

¹¹

І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш.

¹¹

и^ прїидетъ на' тя па'гђба, и^ не ё^вњси про'пасти ё^паде'шися в ню. и^ прїидетъ на' тя печа'ль и^ не въꙁмо'жеши чи'ста бы'ти, и^ прїидетъ на тя внеꙁа'пђ па'гђба и^ не ё^вњси.

¹²

Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш.

¹²

ста'ни ё^бо нн~њ съ вол#хвы твои^ми, и^ съ мно'гими ча'ры твои^ми, и%мже ся наё^чи и^ꙁъ ю'на, а^ще възмо'гђтъ т^и помощи`,

¹³

Ти стомлена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою.

¹³

трђди'ся в# совњтехъ свои^хъ” да ста'нђтъ и^ спасђтъ т^я ꙁвњздочет#цы нб~си, смотря'щеи звњздъ да ти совњстяT, чесомђ е^сть на ᲄя прїити`.

¹⁴

Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього.

¹⁴

с^е вси` ја%ко х#вра'стїе ѓ^гнеM погоря'тъ, и^ не эTи^мђтᲆ дш~а своеа эT пла'мене, ја^ко и%маши главня` ѓ%гнены сњ'сти на нихъ.

¹⁵

Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе.

¹⁵

с^и бђдTђ тебњ по'мощъ, трђди'ся въ преложенїе твое эT ю'ности твоея. чл~кᲆ сам ся прельститъ, тебњ же не бђдетъ сп~сителя”