Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє;
1
Послyшайте менE, џстрови, и3 внемли1те, kзhцы. Врeменемъ мн0гимъ стоsти бyдетъ, гlетъ гDь: t чрeва мaтере моеS наречE и4мz моE,
2
і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене;
2
и3 положи2 ўстA мо‰ ћкw мeчь џстръ, и3 под8 кр0вомъ руки2 своеS скры2 мS: положи2 мS ћкw стрэлY и3збрaнну, и3 въ тyлэ своeмъ скры2 мS,
3
і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся.
3
и3 речE ми2: рaбъ м0й є3си2 ты2, ї}лю, и3 въ тебЁ прослaвлюсz.
4
А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого.
4
Ѓзъ же рек0хъ: вотщE труди1хсz, всyе и3 ни во что2 дaхъ крёпость мою2: сегw2 рaди сyдъ м0й пред8 гDемъ и3 трyдъ м0й пред8 бGомъ мои1мъ.
5
І нині говорить Господь, Який утворив Мене від утроби рабом Своїм, щоб навернути до Нього Якова і щоб Ізраїль зібрався до Нього; Я вшанований в очах Господа, і Бог Мій — сила Моя.
5
И# нн7э тaкw гlетъ гDь, создaвый мS t чрeва рабA себЁ, є4же собрaти їaкwва къ немY и3 ї}лz: соберyсz и3 прослaвлюсz пред8 гDемъ, и3 бGъ м0й бyдетъ мнЁ крёпость.
6
І Він сказав: мало того, що Ти будеш рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення залишків Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглося до країв землі.
6
И# речe ми: вeліе ти2 є4сть, є4же назвaтисz тебЁ раб0мъ мои1мъ, є4же возстaвити племенA ї†кwвлz и3 разсёzніе ї}лево њбрати1ти: сE, дaхъ тS въ завётъ р0да, во свётъ kзhкwмъ, є4же бhти тебЁ во спcніе дaже до послёднихъ земли2.
7
Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїля, Святий Його, тому, кого зневажають усі, кого ганьбить народ, рабові володарів: царі побачать, і встануть; князі поклоняться заради Господа, Який вірний, заради Святого Ізраїлевого, Який обрав Тебе.
7
Тaкw гlетъ гDь, и3збaвивый тS бGъ ї}левъ: њсвzти1те ўничижaющаго дyшу свою2, гнушaемаго t kзы6къ рабHвъ кнsжескихъ: цaріе ќзрzтъ є3го2, и3 востaнутъ кн‰зи и3 покл0нzтсz є3мY гDа рaди, ћкw вёренъ є4сть с™hй ї}левъ, и3 и3збрaхъ тS.
8
Так говорить Господь: у час благоприємний Я почув Тебе, й у день спасіння допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і зроблю Тебе завітом народу, щоб відновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщини спустошені,
8
Тaкw гlетъ гDь: во врeмz пріsтно послyшахъ тебE и3 въ дeнь спcніz помог0хъ ти2, и3 сотвори1хъ тS и3 дaхъ тS въ завётъ вёчный kзhкwвъ, є4же ўстр0ити зeмлю и3 наслёдити наслBдіz пустhни,
9
сказати в’язням: «виходьте», і тим, що у темряві: «покажіться». Вони при дорогах будуть пасти, і по усіх пагорбах будуть пасовища їхні;
9
гlюща сyщымъ во ќзахъ: и3зыди1те, и3 сyщымъ во тмЁ: tкрhйтесz. На всёхъ путeхъ пасти1сz бyдутъ, и3 на всёхъ стезsхъ пaжить и4хъ:
10
не будуть терпіти голоду і спраги, і не вразить їх спека і сонце; бо Той, Хто милує їх, буде вести їх і приведе їх до джерел вод.
10
не взaлчутъ, нижE вжaждутъ, нижE порази1тъ и5хъ зн0й, нижE с0лнце, но ми1луzй и4хъ ўтёшитъ и5хъ и3 сквозЁ и3ст0чники водны6z проведeтъ и5хъ.
11
І всі гори Мої зроблю шляхом, і дороги Мої будуть підняті.
11
И# положY всsку г0ру въ пyть и3 всsку стезю2 въ пaству и5мъ.
12
Ось, одні прийдуть здалеку; і ось, одні від півночі і моря, а інші з землі Синим.
12
СE, сjи и3здалeча пріи1дутъ, сjи t сёвера и3 t м0рz, и3нjи же t земли2 пeрсскіz.
13
Радуйтеся, небеса, і веселися, земле, і викликуйте, гори, з радости; бо утішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх.
13
Рaдуйтесz, небесA, и3 весели1сz, землE, да tрhгнутъ г0ры весeліе и3 х0лми прaвду, ћкw поми1лова бGъ лю1ди сво‰ и3 смирє1нныz людjй свои1хъ ўтёши.
14
А Сион говорив: «залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!»
14
Речe же сіHнъ: њстaви мS гDь, и3 бGъ забh мz.
15
Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе.
15
Е#дA забyдетъ женA nтрочA своE, є4же не поми1ловати и3сч†діz чрeва своегw2; ѓще же и3 забyдетъ си1хъ женA, но ѓзъ не забyду тебE, гlетъ гDь.
16
Ось, Я накреслив тебе на долонях Моїх; стіни твої завжди переді Мною.
16
СE, на рукaхъ мои1хъ написaхъ стёны тво‰, и3 предо мн0ю є3си2 пrнw,
17
Сини твої поспішать до тебе, а розорителі і спустошувачі твої підуть від тебе.
17
и3 вск0рэ возгради1шисz, t ни1хже разори1лсz є3си2, и3 њпустоши1вшіи тS и3зhдутъ и3з8 тебє2.
18
Зведи очі твої і подивися навколо, — усі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! говорить Господь, — усіма ними ти одягнешся, як убранням, і нарядишся ними, як наречена.
18
Возведи2 w4крестъ џчи твои2 и3 ви1ждь вс‰, сE, собрaшасz и3 пріид0ша къ тебЁ, живY ѓзъ, гlетъ гDь: ћкw всёми и4ми ѓки въ красотY њблечeшисz и3 њбложи1ши себE и4ми ћкw ќтварію невёста.
19
Бо руїни твої і пустелі твої, і розорена земля твоя будуть тепер занадто тісні для жителів, і ті, що поглинали тебе, віддаляться від тебе.
19
Понeже пуст†z тво‰ и3 разсы6панаz и3 п†дшаz нн7э ўтэснёютъ t њбитaющихъ, и3 ўдалsтсz t тебє2 поглощaющіи тS.
20
Діти, які будуть у тебе після втрати попередніх, будуть говорити вголос тобі: «тісне для мене місце; уступи мені, щоб я міг жити».
20
Рекyтъ бо во ќшы твои2 сhнове твои2, и5хже бhлъ погуби1лъ є3си2: тёсно ми2 мёсто, сотвори1 ми мёсто, да вселю1сz.
21
І ти скажеш у серці твоєму: хто мені породив їх? я була бездітна і неплідна, відведена у полон і вилучена; хто ж виростив їх? ось, я залишалася самотньою; де ж вони були?
21
И# речeши въ сeрдцы своeмъ: кто2 мнЁ породи2 си1хъ; ѓзъ же безчaдна и3 вдовA, си1хъ же кто2 воспитA мнЁ; ѓзъ же њстaхсz є3ди1на, сjи же мнЁ гдЁ бhша;
22
Так говорить Господь Бог: ось, Я підніму руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках і дочок твоїх на плечах.
22
Тaкw гlетъ гDь гDь: сE, воздвизaю на kзhки рyку мою2 и3 на џстровы воздви1гну знaменіе моE, и3 приведyтъ сhны тво‰ въ л0нэ и3 дщє1ри тво‰ на плещaхъ в0змутъ.
23
І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; лицем до землі будуть кланятися тобі і лизати порох ніг твоїх, і пізнаєш, що Я Господь, що ті, які надіються на Мене, не посоромляться.
23
И# бyдутъ цaріе корми1теліе твои2, и3 кнzги6ни и4хъ корми6лицы тво‰: до лицA земли2 покл0нzтсz тебЁ и3 прaхъ н0гъ твои1хъ њбли1жутъ, и3 ўвёси, ћкw ѓзъ гDь бGъ, и3 не посрaмzтсz терпsщіи мS.
24
Чи може бути відібрана у сильного здобич, і чи можуть бути відняті у переможця узяті в полон?
24
Е#дA в0зметъ кто2 t и3споли1на кwрhсти; и3 ѓще кто2 плэни1тъ непрaведнэ, спасeтлисz;
25
Так! так говорить Господь: і полонені сильним будуть відняті, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми і синів твоїх Я спасу;
25
ЗанE тaкw гlетъ гDь: ѓще кто2 плэни1тъ и3споли1на, в0зметъ кwрhсти: взeмлzй же t крёпкагw спасeтсz: ѓзъ же прю2 твою2 разсуждY и3 ѓзъ сhны тво‰ и3збaвлю:
26
і пригноблювачів твоїх нагодую власною їх плоттю, і вони будуть упоєні кров’ю своєю, як молодим вином; і всяка плоть пізнає, що Я Господь, Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів.
26
и3 њскорби1вшіи тебE снэдsтъ пл0ть свою2 и3 и3спію1тъ ћкw віно2 н0во кр0вь свою2, и3 ўпію1тсz: и3 ўвёсть всsка пл0ть, ћкw ѓзъ гDь и3збaвивый тS и3 заступazй крёпость їaкwвлю.