¹

Так говорить Господь: де розвідний лист вашої матері, з яким Я відпустив її? або якому з Моїх позикодавців Я продав вас? Ось, ви продані за гріхи ваші, і за злочини ваші відпущена мати ваша.

¹

Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: ка́я кни́га отпуще́нія ма́тере ва́шея, є́юже отпусти́хъ ю́? или́ ко́єму заимода́вцу прода́хъ вы́? се́, грѣхми́ ва́шими прода́стеся, и беззако́ній ра́ди ва́шихъ отпусти́хъ ма́терь ва́шу.

²

Чому, коли Я приходив, нікого не було, і коли Я кликав, ніхто не відповідав? Хіба рука Моя короткою стала для того, щоб визволяти, чи немає сили у Мені, щоб спасати? Ось, забороною Моєю Я висушую море, перетворюю ріки на пустелю; риби у них гниють від нестачі води і помирають від спраги.

²

Что́ я́ко пріидо́хъ, и не бя́ше человѣ́ка? зва́хъ, и не бѣ́ послу́шающаго? єда́ не мо́жетъ рука́ моя́ изба́вити, или́ не могу́ изъя́ти? се́, запреще́ніємъ мои́мъ опустошу́ мо́ре и положу́ рѣ́ки пу́сты, и и́зсхнутъ ры́бы и́хъ не су́щей водѣ́ и у́мрутъ жа́ждею:

³

Я одягаю небеса мороком, і веретище роблю покровом їх.

³

облеку́ не́бо во тму́ и положу́ а́ки вре́тище оде́жду єго́.

⁴

Господь Бог дав Мені язик мудрих, щоб Я міг словом підкріплювати того, хто знемагає; щоранку Він пробуджує, пробуджує вухо Моє, щоб Я слухав, подібно до учнів.

⁴

Госпо́дь Госпо́дь дає́тъ мнѣ́ язы́къ науче́нія, є́же разумѣ́ти, єгда́ подоба́єтъ рещи́ сло́во: положи́ мя у́тро у́тро, приложи́ ми у́хо, є́же слы́шати,

⁵

Господь Бог відкрив Мені вухо, і Я не заперечив, не відступив назад.

⁵

и наказа́ніє Госпо́дне отверза́єтъ у́шы мои́: а́зъ же не проти́влюся, ни противоглаго́лю.

⁶

Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання.

⁶

Плещы́ мои́ вда́хъ на ра́ны и лани́тѣ мои́ на зауше́нія, лица́ же моєго́ не отврати́хъ от студа́ заплева́ній,

⁷

І Господь Бог допомагає Мені: тому Я не соромлюся, тому Я тримаю лице Моє, як кремінь, і знаю, що не залишуся у соромі.

⁷

и Госпо́дь Госпо́дь помо́щникъ ми́ бы́сть: сего́ ра́ди не усрами́хся, но положи́хъ лице́ своє́ а́ки тве́рдый ка́мень и разумѣ́хъ, я́ко не постыжду́ся:

⁸

Близько Той, Хто виправдовує Мене: хто хоче змагатися зі Мною? станьмо разом. Хто хоче судитися зі Мною? нехай підійде до Мене.

⁸

зане́ приближа́єтся оправда́вый мя́. Кто́ пря́йся со мно́ю? да сопротивоста́нетъ мнѣ́ ку́пно. И кто́ судя́йся со мно́ю? да прибли́жится ко мнѣ́.

⁹

Ось, Господь Бог допомагає Мені: хто осудить Мене? Ось, усі вони, як одяг, постаріють; міль з’їсть їх.

⁹

Се́, Госпо́дь Госпо́дь помо́жетъ ми́: кто́ озло́битъ мя́? Се́, вси́ вы́ я́ко ри́за обетша́єте, и я́ко мо́ліє изъя́стъ вы́.

¹⁰

Хто з вас боїться Господа, слухається гласу Раба Його? Хто ходить у мороці, без світла, нехай уповає на ім’я Господа і нехай утверджується у Бозі своєму.

¹⁰

Кто́ въ ва́съ боя́йся Го́спода? да послу́шаєтъ гла́са о́трока єго́. Ходя́щіи во тмѣ́, и нѣ́сть и́мъ свѣ́та, надѣ́йтеся на и́мя Госпо́дне и утверди́теся о Бо́зѣ.

¹¹

Ось, усі ви, що запалюєте вогонь, озброєні запалювальними стрілами, — йдіть у полум’я вогню вашого і стріл, розжарених вами! Це буде вам від руки Моєї; у муках помрете.

¹¹

Се́, вси́ вы́ о́гнь раждиза́єте укрѣпля́єте пла́мень: ходи́те свѣ́томъ огня́ ва́шего и пла́менемъ, єго́же разжего́сте. Мене́ ра́ди бы́ша сія́ ва́мъ, въ печа́ли у́спнете.