Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 51
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Послухайте Мене ті, що прагнуть до правди, що шукають Господа! Гляньте на скелю, з якої ви висічені, у глибину рову, з якого ви витягнуті.
1
Послу́шайте мене́, гоня́щіи пра́вду и взыска́ющіи Го́спода, воззри́те на тве́рдый ка́мень, єго́же изсѣко́сте {Євр.: изъ него́же изсѣ́чени бы́сте.}, и въ юдо́ль пото́ка, ю́же ископа́сте {Євр.: изъ нея́же иско́пани бы́сте.}.
2
Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, яка народила вас: бо Я прикликав його одного і благословив його, і розмножив його.
2
Воззри́те на Авраа́ма отца́ ва́шего и на Са́рру породи́вшую вы́: я́ко єди́нъ бѣ́, и призва́хъ єго́, и благослови́хъ єго́, и возлюби́хъ єго́, и умно́жихъ єго́.
3
Так, Господь утішить Сион, утішить усі руїни його і зробить пустелі його, як рай, і степ його, як сад Господа; радість і веселість буде у ньому, славослів’я і піснеспіви.
3
И тебе́ ны́нѣ утѣ́шу, Сіо́не, и утѣ́шихъ вся́ пусты́ни єго́, и поста́влю пусты́ню єго́ я́ко ра́й, и я́же ко за́падомъ єго́ а́ки ра́й Госпо́день: ра́дость и весе́ліє обря́щутъ въ не́мъ, исповѣ́даніє и гла́съ хвале́нія.
4
Послухайте Мене, народе Мій, і плем’я Моє, прихиліть вухо до Мене! бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю світлом для народів.
4
Послу́шайте мене́, лю́діє мои́, послу́шайте, и ца́ріє, ко мнѣ́ внуши́те: я́ко зако́нъ от мене́ изы́детъ, и су́дъ мо́й во свѣ́тъ язы́комъ.
5
Правда Моя близька; спасіння Моє сходить і сила Моя буде судити народи; острови будуть уповати на Мене і сподіватися на силу Мою.
5
Приближа́єтся ско́ро пра́вда моя́, и изы́детъ я́ко свѣ́тъ спасе́ніє моє́, и на мы́шцу мою́ язы́цы надѣ́ятися бу́дутъ: мене́ о́строви ожида́ти и на мы́шцу мою́ упова́ти бу́дутъ.
6
Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля постаріє, як одяг, і жителі її також вимруть; а Моє спасіння буде перебувати вічно, і правда Моя не перестане.
6
Воздви́гните на не́бо о́чи ва́ши и воззри́те на зе́млю до́лу, поне́же не́бо я́ко ды́мъ утверди́ся, и земля́ я́ко ри́за обетша́єтъ, живу́щіи же на земли́ я́коже сія́ изо́мрутъ, спасе́ніє же моє́ во вѣ́къ бу́детъ, и пра́вда моя́ не оскудѣ́єтъ.
7
Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшіться.
7
Послу́шайте мене́, вѣ́дящіи су́дъ, лю́діє мои́, и́мже зако́нъ мо́й въ се́рдцы ва́шемъ, не бо́йтеся укоре́нія человѣ́ча и похуле́нію и́хъ не покаря́йтеся.
8
Бо, як одяг, з’їсть їх міль і, як вовну, з’їсть їх черва; а правда Моя перебуватиме повік, і спасіння Моє — у роди родів.
8
Я́коже бо ри́за снѣде́на бу́детъ вре́менемъ, и я́ко сукно́ изъя́стся мольми́, пра́вда же моя́ во вѣ́ки бу́детъ и спасе́ніє моє́ въ ро́ды родо́въ.
9
Повстань, повстань, одягнись міцністю, сила Господня! Повстань, як у дні древні, у роди давні! Чи не ти убила Раава, вразила крокодила?
9
Воста́ни, воста́ни, Ієрусали́ме, и облецы́ся во крѣ́пость мы́шцы твоєя́, воста́ни я́ко въ нача́лѣ дне́, я́ко ро́дъ вѣ́ка: не ты́ ли єси́ побѣди́лъ го́рдаго и расто́ргнулъ змі́а?
10
Чи не ти висушила море, во́ди великої безодні, перетворила глибини моря на дорогу, щоб пройшли відкуплені?
10
Не ты́ ли єси́ опустоша́яй мо́ре, во́ду бе́здны мно́гу? положи́вый глубины́ морскі́я пу́ть прохо́да изъя́тымъ и изба́вленымъ?
11
І повернуться визволені Господом і прийдуть на Сион зі співом, і радість вічна над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі: печаль і зітхання віддаляться.
11
Го́сподемъ бо возвратя́тся и пріи́дутъ въ Сіо́нъ съ ра́достію и со весе́ліємъ вѣ́чнымъ: на главѣ́ бо и́хъ весе́ліє и хвала́, и ра́дость пріи́метъ я́: отбѣже́ болѣ́знь и печа́ль и воздыха́ніє.
12
Я, Я Сам — Утішитель ваш. Хто ти, що боїшся людини, яка помирає, і сина людського, який те саме, що трава,
і забуваєш Господа, Творця свого, Який розпростер небеса і заснував землю; і безперестанно, кожного дня страшишся люті гнобителя, ніби він готовий був знищити? Але де лють гнобителя?
13
и забы́лъ єси́ Бо́га созда́вшаго тя́, сотво́ршаго не́бо и основа́вшаго зе́млю: и боя́лся єси́ при́сно во вся́ дни́ лица́ я́рости стужа́ющаго тебѣ́: ка́ко бо восхотѣ́ взя́ти тя́, и ны́нѣ гдѣ́ я́рость стужа́ющаго тебѣ́?
14
Скоро буде визволений полонений, і не помре в ямі і не буде мати потреби у хлібі.
14
Внегда́ бо спасти́ся тебѣ́, не ста́нетъ, ниже́ уме́длитъ:
15
Я Господь, Бог твій, Який збурює море, так що хвилі його ревуть: Господь Саваоф — ім’я Його.
І Я вкладу слова Мої у вуста твої, і тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса й утвердити землю і сказати Сиону: «ти Мій народ».
16
Положу́ словеса́ моя́ во уста́ твоя́ и подъ сѣ́нію руки́ моєя́ покры́ю тя́, є́юже поста́вихъ не́бо и основа́хъ зе́млю: и рече́тъ Сіо́ну: лю́діє мои́ єсте́ вы́.
17
Пробудися, пробудися, встань, Єрусалиме, ти, який з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп’яніння, осушив.
17
Воста́ни, воста́ни, воскре́сни́, Ієрусали́ме, испи́вый ча́шу я́рости от руки́ Госпо́дни: ча́шу бо паде́нія, фіа́лъ я́рости испи́лъ и истощи́лъ єси́,
18
Нікому було вести його з усіх синів, породжених ним, і нікому було підтримати його за руку з усіх синів, яких він виростив.
18
и не бы́сть утѣша́яй тебе́ от всѣ́хъ ча́дъ твои́хъ, я́же роди́лъ єси́, и не бы́сть подъе́млющаго руки́ твоєя́, ниже́ от всѣ́хъ сыно́въ твои́хъ, и́хже возне́слъ єси́.
19
Тебе спостигли дві біди, хто пошкодує про тебе? — спустошення і знищення, голод і меч: ким я втішу тебе?
19
Два́ сія́ проти́вна тебѣ́, кто́ сожалѣ́єтъ тебѣ́? паде́ніє и сокруше́ніє, гла́дъ и ме́чь, кто́ утѣ́шитъ тя́?
20
Сини твої знемогли, лежать на розі усіх вулиць, як сарна в тенетах, сповнені гніву Господа, заборони Бога твого.
Отже, вислухай це, страдник і сп’янілий, але не від вина.
21
Сего́ ра́ди слы́ши, смире́нный и упи́выйся не віно́мъ:
22
Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, Який мститься за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп’яніння, дріжджі з чаші люті Моєї: ти не будеш уже пити їх,
22
та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ судя́й лю́демъ свои́мъ: се́, взя́хъ от руки́ твоєя́ ча́шу паде́нія, фіа́лъ я́рости моєя́, и не приложи́ши ксему́ пи́ти єя́:
23
і подам її у руки мучителям твоїм, які говорили тобі: «впади ниць, щоб нам пройти по тобі»; і ти хребет твій робив ніби землею й вулицею для тих, що проходили.
23
и вложу́ ю́ въ ру́цѣ преоби́дѣвшихъ тя́ и смири́вшихъ тя́, и́же реко́ша души́ твоє́й: преклони́ся, да мине́мъ: и положи́лъ єси́ ра́вно земли́ плещы́ твоя́ отвнѣ́ мимоходя́щымъ.