¹

Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла.

¹

Ви1дите, кaкw прaведный поги1бе, и3 никт0же не пріeмлетъ сeрдцемъ, и3 мyжіе прaведніи взeмлютсz, и3 никт0же разумёетъ: t лицa бо непрaвды взsсz прaведный.

²

Він відходить до миру; ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх.

²

Бyдетъ съ ми1ромъ погребeніе є3гw2, взsсz t среды2.

³

Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, сíм’я перелюбника і блудниці!

³

Вh же пріиди1те сёмw, сhнове беззак0нніи, сёмz прелюбодёєвъ и3 блудни1цы:

⁴

З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, сíм’я неправди,

⁴

въ чeмъ ўслаждaстесz и3 на кого2 tверз0сте ўстA в†ша; и3 на кого2 и3зсyнусте љзhкъ вaшъ; не вh ли є3стE ч†да пaгубы, сёмz беззак0нно,

⁵

розпалені похіттю до ідолів під кожним гіллястим деревом, ті, що заколюєте дітей біля струмків, між розщелинами скель?

⁵

молsщіисz кумjрwмъ под8 дрeвіемъ чaстымъ, закалaюще ч†да сво‰ въ дeбрехъ посредЁ кaменіz;

⁶

У гладеньких каменях струмків доля твоя; вони, вони жереб твій; їм ти робиш узливання і приносиш жертви: чи можу Я бути задоволений цим?

⁶

То2 твоS чaсть, сeй тв0й жрeбій, и3 тBмъ проліsлъ є3си2 возлі‰ніz, и3 тBмъ принeслъ є3си2 жє1ртвы: t си1хъ u5бо не разгнёваюсz ли;

⁷

На високій і видатній горі ти ставиш ложе твоє і туди піднімаєшся приносити жертву.

⁷

На горЁ выс0цэ и3 превознесeннэ, тaмw твоE л0же, и3 тaмw вознeслъ є3си2 трє1бы тво‰:

⁸

За дверима також і за одвірками ставиш пам’яті твої; бо, відвернувшись від Мене, ти оголюєшся і сходиш; розширюєш постіль твою і домовляєшся з тими з них, з якими любиш лежати, видивляєшся місце.

⁸

и3 за подв0zми двeрій твои1хъ положи1лъ є3си2 пaмzть твою2: мhслилъ є3си2, ћкw ѓще t менє2 tступи1ши, б0лэе нёчто воз8имёеши: возлюби1лъ є3си2 спsщыz съ тоб0ю,

⁹

Ти ходила також до царя із запашною мастю і примножила масті твої, і далеко посилала послів твоїх, і принижувалася до пекла.

⁹

и3 ўмн0жилъ є3си2 блужeніе твоE съ ни1ми, и3 мнHги сотвори1лъ, и5же далeче t тебє2, и3 послaлъ є3си2 послы2 за предёлы тво‰, и3 смири1лсz є3си2 дaже до ѓда.

¹⁰

Від довгого шляху твого стомлювалася, але не говорила: «надія загублена!»; усе ще знаходила жвавість у руці твоїй, і тому не відчувала ослаблення.

¹⁰

Мн0гими путьми2 твои1ми труди1лсz є3си2, и3 не рeклъ є3си2: престaну крэпsщьсz, ћкw сотвори1лъ є3си2 сі‰, сегw2 рaди не помоли1лсz ми2 є3си2 ты2.

¹¹

Кого ж ти злякалася й устрашилася, що зробилася невірною і Мене перестала пам’ятати і зберігати у твоєму серці? чи не від того, що Я мовчав, і притому довго, ти перестала боятися Мене?

¹¹

Кого2 благопочeтъ ўбоsлсz є3си2, и3 солгaлъ ми2, и3 не помzнyлъ є3си2 менE, нижE пріsлъ мS є3си2 во ќмъ, нижE въ сeрдце твоE; и3 ѓзъ тS ви1дz, презирaю, и3 не ўбоsлсz є3си2 менE.

¹²

Я покажу правду твою і діла твої, — і вони будуть не на користь тобі.

¹²

И# ѓзъ возвэщY прaвду твою2 и3 ѕлHбы тво‰, ±же не ўспёютъ тебЁ:

¹³

Коли ти будеш волати, чи спасе тебе збіговисько твоє? — усіх їх віднесе вітер, розвіє подув; а той, хто надіється на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.

¹³

є3гдA возопіeши, да и3збaвzтъ тS во печaлехъ твои1хъ: сі‰ бо вс‰ вётръ в0зметъ, и3 tнесeтъ бyрz: ґ держaщіисz менє2 стsжутъ зeмлю и3 наслёдzтъ г0ру с™yю мою2.

¹⁴

І сказав: піднімайте, піднімайте, рівняйте шлях, прибирайте перешкоду зі шляху народу Мого.

¹⁴

И# рекyтъ: њчи1стите пред8 лицeмъ є3гw2 пути6 и3 tими1те претык†ніz t пути2 людjй мои1хъ.

¹⁵

Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, — Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених.

¹⁵

Сі‰ гlетъ гDь вhшній, и4же живeтъ во выс0кихъ во вёкъ, с™hй во с™hхъ и4мz є3мY, вhшній, во с™hхъ почивazй, и3 малод{шнымъ даsй долготерпёніе и3 даsй жив0тъ сокрушє1нымъ сeрдцемъ:

¹⁶

Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знеможе переді Мною дух і все, що дише, що Мною створене.

¹⁶

не во вёкъ tмщY вaмъ, ни всегдA гнёватисz бyду на вы2: д¦ъ бо t менє2 и3зhдетъ, и3 всsкое дыхaніе ѓзъ сотвори1хъ.

¹⁷

За гріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурювався; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця.

¹⁷

За грёхъ мaлw что2 њпечaлихъ є3го2 и3 порази1хъ є3го2 и3 tврати1хъ лицE моE t негw2: и3 њпечaлисz и3 п0йде дрsхлъ во путeхъ свои1хъ.

¹⁸

Я бачив шляхи його, і зцілю його, і буду водити його й утішати його і засмучених його.

¹⁸

Пути6 є3гw2 ви1дэхъ и3 и3сцэли1хъ є3го2, и3 ўтёшихъ є3го2 и3 дaхъ є3мY ўтэшeніе и4стинно,

¹⁹

Я виконаю слово: мир, мир далекому і ближньому, — говорить Господь, — і зцілю його.

¹⁹

ми1ръ на ми1ръ далeче и3 бли1з8 сyщымъ: и3 речE гDь: и3сцэлю2 |.

²⁰

А нечестиві — як море схвильоване, яке не може заспокоїтися, і во́ди якого викидають мул і бруд.

²⁰

Непрaведніи же возволнyютсz и3 почи1ти не возм0гутъ.

²¹

Немає миру нечестивим, — говорить Бог мій.

²¹

Нёсть рaдоватисz нечєсти1вымъ, речE гDь бGъ.