Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Хто це йде від Едома, у червлених ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Який проголошує правду, сильний, щоб спасати».
1
Кт^о се'и прише'дыи эT е^дема, чрьвле'ны ры'ꙁы е^го эT восо'ра. се'и кра'сенъ въ ё^творе'нїи ѕњ'ло съ крњпостїю. а^зъ гл~яи пра'вдђ, и^ сђд# спsнїа.
2
Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі?
2
почто` чрьвлены ры'зы твоя`, и^ ѓ^де'жда твоа` ја%ко и^ꙁ#гнеTшаго в# ти'сцњ,
3
«Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бризкала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє;
3
и^спо'лнена гнетњнїя. и^ эT ја^ꙁы'къ нњсть мђ'жа со мно'ю, и^ попрахъ я& ја%ростїю, и^ сътро'хъ я& ја%ко пр'ьсть и^ сведо'хъ кровь и^хъ въ землю”
4
бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав.
4
дн~ь б^о эTданїя прїиде на ни'хъ, и^ лњто и^ꙁбавленїя пристђпи'ло е^сть.
5
Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене:
5
възрњх#, и^ не бы'сть ни е^ді'ного же помоuника. и^ помы'слихъ, и^ никто'же не поDя. і^ и^зба'ви я& мы'ш#ца моя`, и^ ја%росᲄь моа` настђпи` на' ня.
6
і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх».
6
и^ попраX я& гнњ'вомъ мои^мъ, и^ сведо'хъ кро'вь иX въ ꙁе'млю”
7
Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх.
7
млsть гн~ю помянђхъ и^ нра'вы гн~я въ всемъ, в них# же г~ь намъ эTда'етъ” Гь~ сђдїи бл~гъ до'мђ і^и^л~евђ. эTда'етъ намᲆ по млsти свое'и, и^ по мно'жествђ пра'вды е^го.
8
Він сказав: «дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем.
8
и^ рече, ё^бо лю'дїе мои` ча'да не бђдTђ эTвръжени. и^ бы'сть и^мъ на сп~се'нїе эT вся'коя печа'ли”
9
У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх; з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні.
9
Ни ходата'и н^и а^гг~лъ, н^о саM г~ь сп~се я&. зане` лю'биT и^хъ и^ щади'тъ иX. то'и я& е^сть и^ꙁба'вилъ, и^ поDја%лъ я&, и^ въꙁнеслъ я& въ вся` дн~и вњка.
10
Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них.
10
тїи же не покори'шаs и^ раꙁгнᲇ'ваша дх~ъ ст~ыи е^го. и^ ѓ^брати'ся и^мъ на враждђ, то'и вое^ва на' ня.
11
Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого,
11
и^ помянђ дни` вᲇчныя” Възведыи эT ꙁемля` пасты'ря ѓ%вцаM своиM” гдњ е^сть в#ложи'выи в ниX дх~ъ ст~ыи,
12
Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я,
12
и^ вᲆꙁведы'и десни'цею мољ=сїа, мы'ш#цею сла'вы е^го. ё^крњпњ вода` эT лицA е^мђ, сътворити е^мђ и%мя вᲇчно.
13
Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися?
13
и^ проведе иX с#квоѕњ безнDђ, ја%ко коня` с#квоѕᲇ пђсты'ня, и^ ё^ не трђди'шаs,
14
Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я.
14
и^ ја%ко скоты по' полю. сниде дх~ъ эT г~а и^ настави и^хъ. та'ко проведе люd своя` сᲆтвори'ти тебњ` само'мђ и%мя сла'вно”
15
Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані.
15
Э$брати'ся эT нб~си, и^ ви'жDь эT до'мђ ст~го свое^го и^ сла'вы. гдњ` е^сᲄь ре'вность твоя`, и^ крњ'пость твоя`. гдњ` е^сть мно'жество млsти твое'я, и^ щедротъ твои^хъ, ја%ко претръпњ намъ.
16
Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш».
16
ты` б^о е^си эTц~ъ на'ш#, а^врааM не ё^вњдњ на'съ, і^и^л~ь не поꙁна` наs. н^о ты` г~и эTц~ъ наj и^спе'рва, і^ и%мя твое на на'съ е^сть”
17
Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї.
17
чт^о ё^клони'лᲆ е^си на'съ г~и эT пђти твое^го, и^ ѓ^жести'лъ е^си срDца на'ша ја%ко не боя'тися тебе” Э$брати'ся ра'бъ твоиX ради, и^ племенᲆ достоа'нїя твое^го.
18
Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє.
18
да поне ма'ло наслњ'димъ горы ст~ыя твое'я. проти'вницы на'ши попра'шA ст~ыню твою.
19
Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не іменувалося ім’я Твоє.
19
быхомъ ја%ко и^спе'рва е^гда` не владᲇ на'ми, ни'же б^њ наречен#но и%мя твое на на'съ”