¹

О, якби Ти розірвав небеса і зійшов! гори розтанули б від лиця Твого,

¹

Аще эTвръꙁеши нб~о, трепеT прїимђтъ эT тебе го'ры. і^ и^ста'ются,

²

як від вогню, який розплавляє, як від того, хто кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє зробити відомим ворогам Твоїм; від лиця Твого здригнулися б народи.

²

ја%ко та'етъ во'скъ эT лица` эTгню`. и^ пож#жеT ѓ%гнь сђпоста'ты твоя`, и^ јавњ бђ'деT и%мя гн~е въ сопроти'вныX. эT лица твое^го ја%зы'цы възмђтяTся.

³

Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив, — гори танули від лиця Твого.

³

е^гда` сътвориши сла'внаа, трепетъ прїимђтъ эT тебе` го'ры.

⁴

Бо від віку не чули, не слухали вухом, і ніяке око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що надіються на нього.

⁴

эT вњка не слы'шахомъ, ниже ѓ%чи на'ши ви'дњша б~а ра'звњ тебе. и^ дњла` твоа` ја%же сътвори'ши тръпя'щим# т^я.

⁵

Ти милостиво зустрічав того, хто радіє і чинить правду, хто поминає Тебе на путях Твоїх. Але ось, Ти прогнівався, тому що ми здавна грішили; і як же ми будемо спасені?

⁵

млsть б^о сря'щетъ творящиX пра'вдђ, и^ пђти` твоа` помянђт#” Се т^ы раꙁ#гнњ'вася, и^ м^ы съгрњшихомъ.

⁶

Усі ми зробилися — як нечистий, і вся праведність наша — як забруднений одяг; і всі ми зблякли, як лист, і беззаконня наші, як вітер, несуть нас.

⁶

сего ради прельсти'хомся, и^ бы'хомъ ја^ко нечи'сти вс^и мы, ја%ко по'ртъ нечи'стъ, вс^я пра'вда на'ша. и^ ѓ^падо'хомъ ја%ко ли'ствїе, беꙁако'нїя ради на'шего, ја^ко вњтръ прїяT на'съ.

⁷

І немає того, хто прикликає ім’я Твоє, хто поклав би міцно триматися за Тебе; тому Ти сховав від нас лице Твоє і залишив нас гинути від беззаконь наших.

⁷

и^ нᲇсть призыва'ющаго и%мя твое, и^ помянђ н^ы поDя'ти т^я. ја^ко эTврати лице` свое эT на'съ, и^ преда'сть н^ы безако'нїя ради на'шего”

⁸

Але нині, Господи, Ти — Отець наш; ми — глина, а Ти — утворитель наш, і всі ми — діло руки Твоєї.

⁸

И$ нн~њ г~и эTц~ъ нашᲆ е^си т^ы, мы' же бе'рнїе, дњ'ло рђкђ твое'ю вси` м^ы.

⁹

Не гнівайся, Господи, без міри, і не вічно пам’ятай беззаконня. Споглянь же: ми усі народ Твій.

⁹

не прогнњва'ися на' ны ѕᲇло`, и^ не помяни во вре'мя беꙁако'нїи на'шихъ. и^ нн~њ приꙁри ја%ко лю'дїе твои` вси м^ы”

¹⁰

Міста святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сион; Єрусалим спустошений.

¹⁰

ГраD ст~го твое^го быs пђстъ сїѓ^нъ ја^ко и^ пђстъ бы'сть і^ерsли'мъ на прокля'тїе.

¹¹

Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші розграбовані.

¹¹

до'мъ ст~ыи на'шъ и^ сла'ва ю^же блsви'ша эTц~ы на'ши, бы'сть ѓ^гнемъ пож#жена, и^ вся` сла'вная падо'шася.

¹²

Після цього чи будеш ще стримуватися, Господи, чи будеш мовчати і карати нас без міри?

¹²

и^ ѓ^ всемъ г~и семъ претръпњ и^ премоlча`, и^ смири н^ы ѕњ'ло”