Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене. «Ось Я! ось Я!» — говорив Я народу, який не іменувався ім’ям Моїм.
1
Ꙗ҆вле́нъ бы́хъ не и҆́щꙋщымъ менѐ, ѡ҆брѣто́хсѧ не вопроша́ющымъ ѡ҆ мнѣ̀, реко́хъ: сѐ, є҆́смь: ꙗ҆зы́кꙋ, и҆̀же не призва́ша и҆́мене моегѡ̀.
2
Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим, за своїми помислами, —
2
Простро́хъ рꙋ́цѣ моѝ ве́сь де́нь къ лю́демъ не покарѧ́ющымсѧ и҆ проти́вꙋ глаго́лющымъ, и҆̀же не ходи́ша пꙋте́мъ и҆́стиннымъ, но в̾слѣ́дъ грѣхѡ́въ свои́хъ.
3
до народу, який постійно ображає Мене у лице, приносить жертви у дібровах і спалює фіміам на черепках,
3
Лю́дїе сі́и разгнѣвлѧ́ющїи мѧ̀ пред̾ лице́мъ мои́мъ прⷭ҇нѡ: ті́и жє́ртвы прино́сѧтъ въ вертогра́дѣхъ и҆ кадѧ́тъ во чре́пѣхъ бѣсѡ́мъ, и҆̀же не сꙋ́ть,
4
сидить у гробах і ночує у печерах; їсть свиняче м’ясо, і мерзенне вариво у посудинах у нього;
4
и҆ во гробѣ́хъ и҆ во пеще́рахъ лежа́тъ со́нїй ра́ди, и҆̀же ꙗ҆дѧ́тъ мѧса̀ свина̑ѧ и҆ ю҆хꙋ̀ тре́бъ, ѡ҆скверне́ни сосꙋ́ди и҆́хъ всѝ:
5
який говорить: «зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе». Вони — дим для нюху Мого, вогонь, що горить кожного дня.
5
и҆̀же глаго́лютъ: ѿидѝ ѿ менє̀, не прикосни́сѧ мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ чи́стъ є҆́смь. Се́й ды́мъ ꙗ҆́рости моеѧ̀, ѻ҆́гнь гори́тъ въ не́мъ всѧ̑ дни̑.
6
Ось що написано перед лицем Моїм: не змовчу, але воздам, воздам у надра їх
6
Сѐ, написа́сѧ предо мно́ю: не оу҆молчꙋ̀, до́ндеже ѿда́мъ въ нѣ̑дра и҆̀мъ грѣхѝ и҆́хъ и҆ грѣхѝ ѻ҆тє́цъ и҆́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь:
7
беззаконня ваші, — говорить Господь, — і разом беззаконня батьків ваших, які курили фіміам на горах, і на пагорбах ганьбили Мене; і відміряю у надра їх попередні діяння їх.
7
и҆̀же кадѧ́хꙋ на гора́хъ и҆ на хо́лмѣхъ оу҆кори́ша мѧ̀, ѿда́мъ дѣла̀ и҆́хъ въ нѣ̑дра и҆̀мъ.
8
Так говорить Господь: коли у виноградному гроні знаходиться сік, тоді говорять: «не пошкодь його, тому що у ньому благословення»; те саме зроблю Я і заради рабів Моїх, щоб не усіх погубити.
8
Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆́мже ѡ҆́бразомъ ѡ҆брѣта́етсѧ ꙗ҆́года на гре́знѣ, и҆ рекꙋ́тъ: не погꙋбѝ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ блгⷭ҇ве́нїе є҆́сть въ не́мъ: та́кѡ сотворю̀ слꙋжа́щагѡ мѝ ра́ди, не и҆́мамъ всѣ́хъ погꙋби́ти ра́ди є҆гѡ̀:
9
І виведу від Якова сíм’я, і від Іуди спадкоємця гір Моїх, і успадкують це обрані Мої, і раби Мої будуть жити там.
9
и҆ и҆зведꙋ̀ и҆з̾ і҆а́кѡва сѣ́мѧ и҆ и҆з̾ і҆ꙋ́ды, и҆ наслѣ́дитъ го́рꙋ ст҃ꙋ́ю мою̀, и҆ наслѣ́дѧтъ и҆збра́ннїи моѝ и҆ рабѝ моѝ и҆ вселѧ́тсѧ та́мѡ.
10
І буде Сарон пасовищем для овець і долина Ахор — місцем спочинку для волів народу Мого, який знайшов Мене.
10
И҆ бꙋ́дꙋтъ во дꙋбра́вѣ ѡ҆гра̑ды стадѡ́мъ, и҆ ю҆до́ль а҆хѡ́рскаѧ въ поко́ище говѧ́дѡвъ лю́демъ мои̑мъ, и҆̀же взыска́ша менѐ.
11
А вас, які залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Гада і розчиняєте повну чашу для Мени,* —
11
Вы́ же, ѡ҆ста́вившїи мѧ̀ и҆ забыва́ющїи го́рꙋ ст҃ꙋ́ю мою̀, и҆ оу҆готовлѧ́ющїи де́мѡнꙋ трапе́зꙋ и҆ и҆сполнѧ́ющїи ща́стїю растворе́нїе,
12
вас прирікаю Я до меча, і всі ви схилитеся на заколення: тому що Я кликав, і ви не відповідали; говорив, і ви не слухали, але робили лихе в очах Моїх і обирали те, що було неугодно Мені.
12
а҆́зъ преда́мъ ва́съ под̾ ме́чь, всѝ закла́нїемъ паде́те: ꙗ҆́кѡ зва́хъ ва́съ, и҆ не послꙋ́шасте, гл҃ахъ, и҆ преслꙋ́шасте и҆ сотвори́сте лꙋка́вое предо мно́ю, и҆ ꙗ҆̀же не хотѣ́хъ, и҆збра́сте.
13
Тому так говорить Господь Бог: ось, раби Мої будуть їсти, а ви будете голодувати; раби Мої будуть пити, а ви будете знемагати від спраги;
13
Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, рабо́тающїи мѝ ꙗ҆́сти бꙋ́дꙋтъ, вы́ же вза́лчете: сѐ, рабо́тающїи мѝ пи́ти бꙋ́дꙋтъ, вы́ же возжа́ждете:
14
раби Мої будуть веселитися, а ви будете у соромі; раби Мої будуть співати від сердечної радости, а ви будете кричати від сердечної скорботи і ридати від скрушення духу.
14
сѐ, рабо́тающїи мѝ возра́дꙋютсѧ, вы́ же посрамите́сѧ: сѐ, рабо́тающїи мѝ возвеселѧ́тсѧ въ весе́лїи се́рдца, вы́ же возопїе́те въ болѣ́зни се́рдца ва́шегѡ и҆ ѿ сокрꙋше́нїѧ дꙋ́ха воспла́четесѧ.
15
І залишите ім’я ваше обраним Моїм для прокляття; і вб’є тебе Господь Бог, а рабів Своїх назве іншим ім’ям,
15
Ѡ҆ста́вите бо и҆́мѧ ва́ше въ насыще́нїе и҆збра̑ннымъ мои̑мъ, ва́съ же и҆збїе́тъ гдⷭ҇ь: рабо́тающымъ же мнѣ̀ нарече́тсѧ и҆́мѧ но́вое,
16
яким хто буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом істини; і хто буде клястися на землі, буде клястися Богом істини, — тому що колишні скорботи будуть забуті і приховані від очей Моїх.
16
є҆́же блгⷭ҇ви́тсѧ на землѝ, благословѧ́тъ бо бг҃а и҆́стиннаго: и҆ кленꙋ́щїисѧ на землѝ клѧ́тисѧ бꙋ́дꙋтъ бг҃омъ и҆́стиннымъ, забꙋ́дꙋтъ бо печа́ль свою̀ пе́рвꙋю, и҆ не взы́детъ и҆̀мъ на се́рдце.
17
Бо ось, Я творю нове небо і нову землю, і попередні уже не будуть згадувані і не прийдуть на серце.
17
Бꙋ́детъ бо не́бо но́во и҆ землѧ̀ нова̀, и҆ не помѧнꙋ́тъ пре́жнихъ, нижѐ взы́дꙋтъ на се́рдце и҆́хъ,
18
А ви будете веселитися і радіти повіки за те, що Я творю: бо ось, Я творю Єрусалим веселістю і народ його радістю.
18
но ра́дость и҆ весе́лїе ѡ҆брѧ́щꙋтъ на не́й, ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ творю̀ весе́лїе і҆ерⷭ҇ли́мꙋ и҆ лю́демъ мои̑мъ ра́дость.
19
І буду радуватися за Єрусалим і веселитися за народ Мій; і не почуєте у ньому більше голосу плачу і голосу волання.
19
И҆ возвеселю́сѧ ѡ҆ і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ возра́дꙋюсѧ ѡ҆ лю́дехъ мои́хъ, и҆ ксемꙋ̀ не оу҆слы́шитсѧ въ не́мъ гла́съ пла́ча, ни гла́съ во́плѧ,
20
Там не буде більше малолітнього і старця, який не досягнув би повноти днів своїх; бо столітній буде помирати юнаком, але столітній грішник буде проклятим.
20
нижѐ бꙋ́детъ та́мѡ младе́нецъ, ни ста́рецъ, и҆́же не и҆спо́лнитъ лѣ́тъ свои́хъ: бꙋ́детъ бо ю҆́ный ста̀ лѣ́тъ, оу҆мира́ѧй же грѣ́шникъ ста̀ лѣ́тъ и҆ про́клѧтъ бꙋ́детъ.
21
І буду будувати доми і жити у них, і насаджувати виноградники і їсти плоди їх.
21
И҆ сози́ждꙋтъ до́мы и҆ са́ми вселѧ́тсѧ, и҆ насадѧ́тъ вїногра́ды и҆ са́ми снѣдѧ́тъ плоды̀ и҆́хъ.
22
Не будуть будувати, щоб інший жив, не будуть насаджувати, щоб інший їв; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, й обрані Мої довго будуть користуватися плодами рук своїх.
22
Не сози́ждꙋтъ, да и҆ні́и вселѧ́тсѧ, и҆ не насадѧ́тъ, да и҆ні́и снѣдѧ́тъ: ꙗ҆́коже бо дні́е дре́ва жи́зни, бꙋ́дꙋтъ дні́е люді́й мои́хъ: дѣла́ бо трꙋдѡ́въ и҆́хъ ѡ҆бетша́ютъ.
23
Не будуть трудитися марно і народжувати дітей на горе; бо будуть сіменем, благословенним від Господа, і нащадки їх з ними.
23
И҆збра́ннїи же моѝ не и҆́мꙋтъ трꙋди́тисѧ вотщѐ, нижѐ породѧ́тъ ча̑дъ на проклѧ́тїе, ꙗ҆́кѡ сѣ́мѧ блгⷭ҇ве́но є҆́сть бг҃омъ, и҆ внꙋ́цы и҆́хъ съ ни́ми бꙋ́дꙋтъ.
24
І буде, перше ніж вони будуть взивати, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я уже почую.
24
И҆ бꙋ́детъ, пре́жде не́же воззва́ти и҆̀мъ, а҆́зъ оу҆слы́шꙋ и҆̀хъ, є҆щѐ глаго́лющымъ и҆̀мъ, рекꙋ̀: что́ є҆сть;
25
Вовк і ягня будуть пастися разом, і лев, як віл, буде їсти солому, а для змія порох буде їжею: вони не будуть чинити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, — говорить Господь.
25
Тогда̀ во́лцы и҆ а҆́гнцы и҆́мꙋтъ пасти́сѧ вкꙋ́пѣ, и҆ ле́въ ꙗ҆́кѡ во́лъ снѣ́сть плє́вы, и҆ ѕмїѧ̀ зе́млю ꙗ҆́кѡ хлѣ́бъ: не повредѧ́тъ, нижѐ погꙋбѧ́тъ на горѣ̀ ст҃ѣ́й мое́й, гл҃етъ гдⷭ҇ь.