Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*.
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: прїимѝ себѣ̀ сви́токъ но́въ вели́къ и҆ напишѝ въ не́мъ писа́ломъ человѣ́чимъ, є҆́же ско́рѡ плѣне́нїе сотвори́ти коры́стей, приспѣ́ бо:
2
І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного, —
2
и҆ свидѣ̑тели мнѣ̀ сотворѝ вѣ̑рны человѣ́ки, оу҆рі́ю і҆ере́а и҆ заха́рїю сы́на варахі́ина.
3
і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз,
3
И҆ пристꙋпи́хъ ко прⷪ҇ро́чицѣ, и҆ во чре́вѣ зача́тъ и҆ родѝ сы́на. И҆ речѐ гдⷭ҇ь мнѣ̀: нарцы̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀: ско́рѡ плѣнѝ, на́глѡ расхи́ти,
4
бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, мати моя, — багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським.
4
занѐ пре́жде не́же разꙋмѣ́ти ѻ҆троча́ти назва́ти ѻ҆тца̀ и҆лѝ ма́терь, прїи́метъ си́лꙋ дама́сковꙋ, и҆ кѡры́сти самарі̑йскїѧ пред̾ царе́мъ а҆ссѷрі́йскимъ.
5
І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще:
5
И҆ приложѝ гдⷭ҇ь гл҃ати ко мнѣ̀ є҆щѐ, гл҃ѧ:
6
за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним,
6
поне́же не восхотѣ́ша лю́дїе сі́и воды̀ сїлѡа́мли текꙋ́щїѧ ти́сѣ, но восхотѣ́ша и҆мѣ́ти рассѡ́на и҆ сы́на ромелі́ева царѧ̀ над̾ ва́ми,
7
наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі — царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх;
7
сегѡ̀ ра́ди сѐ, возво́дитъ гдⷭ҇ь на вы̀ во́дꙋ рѣкѝ си́льнꙋ и҆ мно́гꙋ, царѧ̀ а҆ссѷрі́йска и҆ сла́вꙋ є҆гѡ̀: и҆ взы́детъ на всѧ́кꙋ де́брь ва́шꙋ, и҆ ѡ҆бы́детъ всѧ́кꙋ стѣ́нꙋ ва́шꙋ,
8
і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься — дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле!
8
и҆ ѿи́метъ ѿ і҆ꙋде́и человѣ́ка, и҆́же возмо́жетъ главꙋ̀ воздви́гнꙋти, и҆лѝ могꙋ́щаго что̀ соверши́ти: и҆ бꙋ́детъ по́лкъ є҆гѡ̀, во є҆́же напо́лнити ширинꙋ̀ страны̀ твоеѧ̀, съ на́ми бг҃ъ!
9
Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть!
9
Разꙋмѣ́йте, ꙗ҆зы́цы, и҆ покарѧ́йтесѧ, оу҆слы́шите да́же до послѣ́днихъ землѝ: могꙋ́щїи, покарѧ́йтесѧ: а҆́ще бо па́ки возмо́жете, па́ки побѣ́ждени бꙋ́дете,
10
Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!
10
и҆ и҆́же а҆́ще совѣ́тъ совѣща́ете, разори́тъ гдⷭ҇ь, и҆ сло́во, є҆́же а҆́ще возглаго́лете, не пребꙋ́детъ въ ва́съ, ꙗ҆́кѡ съ на́ми бг҃ъ.
11
Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав:
11
Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: крѣ́пкою рꙋко́ю не покарѧ́ютсѧ хожде́нїю пꙋтѝ люді́й си́хъ, глаго́люще:
12
«Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться.
12
да не когда̀ рекꙋ́тъ: же́стоко: все́ бо, є҆́же а҆́ще рекꙋ́тъ лю́дїе сі́и, же́стоко є҆́сть: стра́ха же и҆́хъ не оу҆бо́йтесѧ, нижѐ возмѧти́тесѧ.
13
Господа Саваофа — Його шануйте свято, і Він — страх ваш, і Він — тремтіння ваше!
13
Гдⷭ҇а си́лъ, того̀ ѡ҆свѧти́те, и҆ то́й бꙋ́детъ тебѣ̀ въ стра́хъ.
14
І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси для обох домів Ізраїля, петлею і сіткою для жителів Єрусалима.
14
И҆ а҆́ще бꙋ́деши оу҆пова́ѧ на него̀, бꙋ́детъ тебѣ̀ во ѡ҆сщ҃е́нїе, а҆ не ꙗ҆́коже ѡ҆ ка́мень претыка́нїѧ преткне́шисѧ, нижѐ ꙗ҆́кѡ ѡ҆ ка́мень паде́нїѧ: до́мове же і҆а̑кѡвли въ прꙋ́глѣ, и҆ въ раздо́лїи сѣдѧ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
15
І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений.
15
Сегѡ̀ ра́ди и҆знемо́гꙋтъ въ ни́хъ мно́зи, и҆ падꙋ́тъ, и҆ сокрꙋша́тсѧ, и҆ прибли́жатсѧ, и҆ ꙗ҆́ти бꙋ́дꙋтъ человѣ́цы въ тверды́ни сꙋ́ще.
16
Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх».
16
Тогда̀ ꙗ҆вле́ни бꙋ́дꙋтъ печатлѣ́ющїи зако́нъ, є҆́же не оу҆чи́тисѧ.
17
Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього.
17
И҆ рече́тъ: пождꙋ̀ бг҃а ѿвра́щшагѡ лицѐ своѐ ѿ до́мꙋ і҆а́кѡвлѧ и҆ оу҆пова́ѧ бꙋ́дꙋ на́нь.
18
Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Саваофа, Який живе на горі Сионі.
18
Сѐ, а҆́зъ и҆ дѣ́ти, ꙗ҆̀же мѝ дадѐ бг҃ъ: и҆ бꙋ́дꙋтъ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ въ домꙋ̀ і҆и҃левѣ ѿ гдⷭ҇а саваѡ́ѳа, и҆́же ѡ҆бита́етъ на горѣ̀ сїѡ́нъ.
19
І коли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, — тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих?
19
И҆ а҆́ще рекꙋ́тъ къ ва́мъ: и҆зыщи́те чревоволше́бникѡвъ и҆ ѿ землѝ возглаша́ющихъ, тщесло́вꙋющихъ, и҆̀же ѿ чре́ва глаша́ютъ, не ꙗ҆зы́къ ли къ бг҃ꙋ своемꙋ̀ взы́щетъ; что̀ и҆спытꙋ́ютъ мє́ртвыѧ ѡ҆ живы́хъ;
20
Звертайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла.
20
Зако́нъ бо въ по́мощь дадѐ, да рекꙋ́тъ не ꙗ҆́коже сло́во сїѐ, за́ньже не лѣ́ть да́ры даѧ́ти.
21
І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого.
21
И҆ прїи́детъ на вы̀ же́стокъ гла́дъ, и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ вза́лчете, ско́рбни бꙋ́дете и҆ ѕло̀ рече́те кнѧ́зю и҆ ѻ҆те́чествꙋ:
22
І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завжди буде морок там, де тепер він загуснув.
22
и҆ воззрѧ́тъ на не́бо горѣ̀, и҆ на зе́млю ни́зꙋ при́зрѧтъ, и҆ сѐ, скꙋ́дость тѣ́сна и҆ тма̀, ско́рбь и҆ тѣснота̀ и҆ тма̀, ꙗ҆́коже не ви́дѣти: и҆ не ѡ҆скꙋдѣ́етъ въ тѣ́снотѣ сы́й да́же до вре́мене.