¹

Отку́ду бра́ні і сва́ри в вас? Не отсю́ду ли, от сласте́й ва́ших, вою́ющих во у́діх ва́ших?

¹

Звідкіль у вас ворожнеча і чвари? Чи не звідси, від пристрастей ваших, що воюють у членах ваших?

²

Жела́єте, і не і́мате; убива́єте і зави́дите, і не мо́жете улучи́ти; сваря́єтеся і бо́рете, і не і́мате, зане́ не про́сите;

²

Жадаєте і не маєте; вбиваєте і заздрите‚ і не можете досягти? Сваритесь і ворогуєте — і не маєте, бо не просите,

³

про́сите, і не приє́млете, зане́ злі про́сите, да в сласте́х ва́ших іждиве́те.

³

просите — і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших.

⁴

Прелюбоді́є і прелюбоді́йці, не ві́сте ли, я́ко люби́ ми́ра сего́ вражда́ Бо́гу єсть, і́же бо восхо́щеть друг би́ти ми́ру, враг Бо́жий бива́єть.

⁴

Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові.

⁵

Іли́ мните́, я́ко всу́є Писа́ніє глаго́леть: к за́висті жела́єть дух, і́же всели́ся в ни?

⁵

Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: «Ревнощів жадає дух, який вселився в нас»?

⁶

Бо́льшую же дає́ть благода́ть; ті́мже глаго́леть: Госпо́дь го́рдим проти́виться, смире́нним же дає́ть благода́ть.

⁶

Але тим більшу дає благодать; тому й сказано: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать».

⁷

(Зач. 56) Повині́теся у́бо Бо́гу, проти́вітеся же дия́волу, і біжи́ть от вас.

⁷

Отже, покоріться Богові; противтеся дияволові, і він утече від вас.

⁸

Прибли́жітеся Бо́гу, і прибли́житься вам; очи́стіте ру́ці, грі́шници, іспра́віте сердця́ ва́ша, двоєду́шнії;

⁸

Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні.

⁹

постражді́те, і слезі́те, і пла́чітеся; сміх ваш в плач да обрати́ться, і ра́дость в сі́тованіє;

⁹

Страждайте, плачте і ридайте; сміх ваш нехай обернеться на плач і радість — на печаль.

¹⁰

смирі́теся пред Го́сподем, і вознесе́ть ви.

¹⁰

Смиріться перед Господом, і піднесе вас.

¹¹

Не оклевета́йте друг дру́га, бра́тіє; оклевета́яй бо бра́та, іли́ осужда́яй бра́та своєго́, оклевета́єть зако́н і осужда́єть зако́н; а́ще же зако́н осужда́єши, ні́си творе́ць зако́на, но судія́.

¹¹

Не злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон і судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя.

¹²

Єди́н єсть Законополо́жник і Судія́, моги́й спасти́ і погуби́ти; ти же кто єси́ осужда́яй дру́га?

¹²

Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити; а ти хто, що судиш ближнього?

¹³

Сли́шіте ни́ні, глаго́лющії: днесь іли́ у́трі по́йдем во он град, і сотвори́м ту лі́то єди́но, і ку́плю ді́єм і приобріте́ніє;

¹³

Тепер послухайте ви, що говорите: «Сьогодні або завтра підемо до такого-то міста, і проживемо там один рік, і будемо торгувати й одержувати прибуток»;

¹⁴

і́же не ві́сте, что у́трі случи́ться; ка́я бо жизнь ва́ша, па́ра бо єсть, я́же вма́лі явля́ється, пото́м же ісчеза́єть.

¹⁴

ви, які не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає.

¹⁵

Вмі́сто є́же би глаго́лати вам: а́ще Госпо́дь восхо́щеть, і жи́ві бу́дем, і сотвори́м сіє́ іли́ о́но;

¹⁵

Замість того, щоб вам говорити: «Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше», —

¹⁶

ни́ні же хва́литеся в горди́нех ва́ших; вся́ка хвала́ такова́ зла єсть.

¹⁶

ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло.

¹⁷

Ві́дущему у́бо добро́ твори́ти, і не творя́щему, гріх єму́ єсть.

¹⁷

Отже, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх.