Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 1
1
Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, — радуйтеся.
1
(За? н7.) Їaкwвъ, бGу и3 гDу ї}су хrтY рaбъ, nбэманaдесzте колёнома, и5же въ разсёzніи, рaдоватисz.
2
З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам,
2
Всsку рaдость и3мёйте, брaтіе мо‰, є3гдA во и3скушє1ніz впaдаете разли6чна,
3
знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння;
3
вёдzще, ћкw и3скушeніе вaшеz вёры содёловаетъ терпёніе:
4
терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку.
4
терпёніе же дёло совершeнно да и4мать, ћкw да бyдете совершeнни и3 всецёли, ни въ чeмже лишeни.
5
Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, — і дасться йому.
5
Ѓще же кто2 t вaсъ лишeнъ є4сть премyдрости, да пр0ситъ t даю1щагw бGа всBмъ нелицепріeмнэ и3 не поношaющагw, и3 дaстсz є3мY.
6
Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває.
6
Да пр0ситъ же вёрою, ничт0же сумнsсz: сумнsйсz бо ўпод0бисz волнeнію морск0му, вBтры возметaему и3 развэвaему.
7
Нехай не думає така людина одержати що-небудь від Господа.
7
Да не мни1тъ бо человёкъ w4нъ, ћкw пріи1метъ что2 t бGа.
8
Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх.
8
Мyжъ двоедyшенъ неустр0енъ во всёхъ путeхъ свои1хъ.
9
Нехай хвалиться брат смиренний своєю висотою,
9
Да хвaлитсz же брaтъ смирeнный въ высотЁ своeй,
10
а багатий — смиренням своїм, бо він перейде, як цвіт трав’яний.
10
богaтый же во смирeніи своeмъ, занE ћкоже цвётъ трaвный мимои1детъ:
11
Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву; цвіт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах.
11
возсіs бо с0лнце со зн0емъ, и3 и3зсуши2 травY, и3 цвётъ є3S tпадE, и3 благолёпіе лицA є3S поги1бе: си1це и3 богaтый въ хождeніи своeмъ ўвzдaетъ.
12
Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його.
12
Бlжeнъ мyжъ, и4же претерпи1тъ и3скушeніе: занE и3скyсенъ бhвъ, пріи1метъ вэнeцъ жи1зни, є3г0же њбэщA бGъ лю1бzщымъ є3го2.
13
У спокусі ніхто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,
13
Никт0же и3скушaемь да глаг0летъ, ћкw t бGа и3скушaемь є4смь: бGъ бо нёсть и3скуси1тель ѕлы6мъ [и3скушaемь ѕлhми], не и3скушaетъ же т0й никог0же,
14
але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю;
14
кjйждо же и3скушaетсz, t своеS п0хоти влек0мь и3 прельщaемь:
15
похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
15
тaже п0хоть зачeнши раждaетъ грёхъ, грёхъ же содёzнъ раждaетъ смeрть.
16
Не обманюйтесь, браття мої улюблені.
16
Не льсти1тесz, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz:
17
Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни.
17
всsко даsніе бlго и3 всsкъ дaръ совершeнъ свhше є4сть, сходsй t nц7A свётwвъ, ў негHже нёсть премэнeніе, и3ли2 преложeніz стёнь.
18
Захотівши, Він породив нас словом істини, щоб нам бути якимсь початком Його створінь.
18
Восхотёвъ бо породи2 нaсъ сл0вомъ и4стины, во є4же бhти нaмъ начaтокъ нёкій создaніємъ є3гw2.
19
Отож, браття мої улюблені, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів,
19
(За? н7№.) Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, да бyдетъ всsкъ человёкъ ск0ръ ўслhшати (и3) к0сенъ глаг0лати, к0сенъ во гнёвъ,
20
бо гнів людини не творить правди Божої.
20
гнёвъ бо мyжа, прaвды б9іz не содёловаетъ.
21
Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі.
21
Сегw2 рaди tл0жше всsку сквeрну и3 и3збhтокъ ѕл0бы, въ кр0тости пріими1те всаждeнное сл0во, могyщее спcти2 дyшы вaшz.
22
Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють.
22
Бывaйте же творцы2 сл0ва, ґ не т0чію слhшатєли, прельщaюще себE самёхъ.
23
Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:
23
ЗанE ѓще кто2 є4сть слhшатель сл0ва, ґ не творeцъ, таковhй ўпод0бисz мyжу смотрsющу лицE бытіS своегw2 въ зерцaлэ:
24
вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона.
24
ўсмотри1 бо себE и3 tи1де, и3 ѓбіе забы2, как0въ бЁ.
25
Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності.
25
Прини1кій же въ зак0нъ совершeнъ своб0ды, и3 пребhвъ, сeй не слhшатель забhтливъ бhвъ, но творeцъ дёла, сeй бlжeнъ въ дёланіи своeмъ бyдетъ.
26
Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста.
26
Ѓще кто2 мни1тсz вёренъ бhти въ вaсъ, и3 не њбуздовaетъ љзhка своегw2, но льсти1тъ сeрдце своE, сегw2 сyетна (є4сть) вёра.
27
Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу.
27
Вёра бо чтcA и3 несквeрна пред8 бGомъ и3 nц7eмъ сіS є4сть, є4же посэщaти си1рыхъ и3 вдови1цъ въ ск0рбехъ и4хъ, (и3) несквeрна себE блюсти2 t мjра.
Глава 2
1
Браття мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи.
1
(За? н7в7.) Брaтіе мо‰, не на лиц† зрsще и3мёйте вёру гDа нaшегw ї}са хrтA слaвы.
2
Бо, якщо у зібрання ваше ввійде людина із золотим перснем, у багатому одязі, увійде ж і бідний у драному одязі,
2
Ѓще бо вни1детъ въ с0нмище вaше мyжъ, злaтъ пeрстень носS, въ ри1зэ свётлэ, вни1детъ же и3 ни1щь въ хyдэ њдёжди,
3
і ви, дивлячись на одягненого у багатий одяг, скажете йому: «Тобі добре сісти тут», а бідному скажете: «Ти стань там або сідай тут, біля моїх ніг»‚ —
3
и3 воззритE на носsщаго ри1зу свётлу, и3 речeте є3мY: ты2 сsди здЁ д0брэ: и3 ни1щему речeте: ты2 стaни тaмw, и3ли2 сsди здЁ на подн0жіи моeмъ:
4
то чи не поділилися ви в собі і чи не стаєте суддями з недобрими думками?
4
и3 не разсмотри1сте въ себЁ, и3 бhсте судіи6 помышлeній ѕлhхъ.
5
Послухайте, браття мої улюблені: хіба не бідних обрав Бог бути багатими вірою і спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, що люблять Його?
5
Слhшите, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, не бGъ ли и3збрA ни1щыz мjра сегw2 бог†ты въ вёрэ и3 наслёдники цrтвіz, є4же њбэщA лю1бzщымъ є3го2;
6
А ви зневажили бідного. Хіба не багаті утискують вас і хіба не вони тягнуть вас на суди?
6
вh же ўкори1сте ни1щаго. Не богaтіи ли наси1луютъ вaмъ, и3 тjи влекyтъ вы2 на суди6ща;
7
Хіба не вони зневажають те добре ім’я, яким ви називаєтесь?
7
не тjи ли хyлzтъ д0брое и4мz наречeнное на вaсъ;
8
Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього твого, як самого себе, — добре робите.
8
Ѓще ќбw зак0нъ совершaете цaрскій, по писaнію: возлю1биши и4скреннzго своего2 ћкоже себE самaго, д0брэ творитE:
9
А коли робите, дивлячись на особу, то гріх чините, і перед законом виявляєтеся злочинцями.
9
ѓще же на лиц† зритE, то2 грёхъ содэвaете, њбличaеми t зак0на ћкоже прест{пницы.
10
Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому.
10
И$же бо вeсь зак0нъ соблюдeтъ, согрэши1тъ же во є3ди1нэмъ, бhсть всёмъ пови1ненъ.
11
Бо Той же, Хто сказав: «Не перелюбствуй», сказав і: «Не убий»; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом.
11
Рекjй бо: не прелюбы2 сотвори1ши, рeклъ є4сть и3: не ўбіeши. Ѓще же не прелюбы2 сотвори1ши, ўбіeши же, бhлъ є3си2 престyпникъ зак0на.
12
Так говоріть і так робіть, як такі‚ що мають бути суджені за законом свободи.
12
Тaкw глаг0лите и3 тaкw твори1те, ћкw зак0номъ своб0днымъ и3мyщіи сyдъ пріsти.
13
Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милість же підноситься над судом.
13
Сyдъ бо без8 ми1лости не сотв0ршему ми1лости: и3 хвaлитсz ми1лость на судЁ.
14
Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? Чи може ця віра спасти його?
14
(За? н7G.) Кaz п0льза, брaтіе мо‰, ѓще вёру глаг0летъ кто2 и3мёти, дёлъ же не и4мать; є3дA м0жетъ вёра спcти2 є3го2;
15
Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку,
15
Ѓще же брaтъ и3ли2 сестрA н†га бyдета и3 лишє1на бyдета дневнhz пи1щи,
16
а хто-небудь з вас скаже їм: «Йдіть із миром, грійтесь і їжте», — але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь?
16
речeтъ же и4ма кто2 t вaсъ: и3ди1та съ ми1ромъ, грёйтасz и3 насыщaйтасz: не дaстъ же и4ма трeбованіz тэлeснагw: кaz п0льза;
17
Так само й віра — коли не має діл, сама по собі мертва.
17
Тaкожде и3 вёра, ѓще дёлъ не и4мать, мертвA є4сть њ себЁ.
18
Але скаже хто-небудь: «Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх».
18
Но речeтъ кто2: ты2 вёру и4маши, ѓзъ же дэлA и4мамъ: покажи2 ми2 вёру твою2 t дёлъ твои1хъ, и3 ѓзъ тебЁ покажY t дёлъ мои1хъ вёру мою2.
19
Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять.
19
Ты2 вёруеши, ћкw бGъ є3ди1нъ є4сть: д0брэ твори1ши: и3 бёси вёруютъ, и3 трепeщутъ.
20
Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що віра без діл мертва?
20
Х0щеши же ли разумёти, q, человёче сyетне, ћкw вёра без8 дёлъ мертвA є4сть;
21
Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака?
21
Ґвраaмъ nтeцъ нaшъ не t дёлъ ли њправдaсz, вознeсъ їсаaка сhна своего2 на жeртвенникъ;
22
Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености?
22
Ви1диши ли, ћкw вёра поспёшествоваше дэлHмъ є3гw2, и3 t дёлъ соверши1сz вёра;
23
І справдилося слово Писання: «Вірував Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність, і його назвали другом Божим».
23
И# соверши1сz писaніе глаг0лющее: вёрова же ґвраaмъ бGови, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду, и3 дрyгъ б9ій нарeчесz.
24
Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою?
24
Зритe ли u5бо, ћкw t дёлъ њправдaетсz человёкъ, ґ не t вёры є3ди1ныz;
25
Так само і блудниця Раава хіба не ділами виправдалася, прийнявши підглядачів і вивівши їх іншою дорогою?
25
Тaкожде же и3 раaвъ блудни1ца не t дёлъ ли њправдaсz, пріeмши сх0дники и3 и3нhмъ путeмъ и3звeдши и5хъ;
26
Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва.
26
Ћкоже бо тёло без8 дyха мертво2 є4сть, тaкw и3 вёра без8 дёлъ мертвA є4сть.
Глава 3
1
Браття мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми підпадемо під більший осуд,
1
(За? н7д7.) Не мн0зи ўчи1тєліе бывaйте, брaтіе мо‰, вёдzще, ћкw б0лшее њсуждeніе пріи1мемъ,
2
бо всі ми багато грішимо. Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло.
2
мн0гw бо согрэшaемъ вси2. Ѓще кто2 въ сл0вэ не согрэшaетъ, сeй совершeнъ мyжъ, си1ленъ њбуздaти и3 всE тёло.
3
Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім тілом їхнім.
3
Сe (бо и3) к0нємъ ўзды6 во ўстA влагaемъ, да повинyютсz нaмъ, и3 всE тёло и4хъ њбращaемъ:
4
Ось і кораблі, хоч які вони великі і як не носяться сильними вітрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич;
4
сE, и3 корабли6 вели1цы сyще и3 t жeстокихъ вётрwвъ заточaеми, њбращaютсz мaлымъ корми1лцемъ, ѓможе стремлeніе прaвzщагw х0щетъ:
5
так само і язик — невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь‚ а як багато речей спалює!
5
тaкожде же и3 љзhкъ мaлъ ќдъ є4сть, и3 вельми2 хвaлитсz. СE, мaлъ џгнь, (и3) к0ль вели6ки вє1щи сожигaетъ.
6
І язик — вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни.
6
И# љзhкъ џгнь, лёпота непрaвды: си1це и3 љзhкъ водворsетсz во ќдэхъ нaшихъ, сквернS всE тёло, и3 палS к0ло рождeніz нaшегw, и3 њпалszсz t геeнны:
7
Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборкане людським єством,
7
всsко бо є3стество2 ѕвэрeй же и3 пти1цъ, г†дъ же и3 рhбъ, ўкрощaетсz и3 ўкроти1тсz є3стеств0мъ человёческимъ,
8
а язика приборкати ніхто з людей не може: це — невтримне зло; він повний отрути смертоносної.
8
љзhка же никт0же м0жетъ t человBкъ ўкроти1ти: не ўдержи1мо (бо) ѕло2, и3сп0лнь ћда смертон0сна.
9
Ним благословляємо Бога і Отця, і ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою.
9
Тёмъ благословлsемъ бGа и3 nц7A, и3 тёмъ кленeмъ человёки бhвшыz по под0бію б9ію:
10
З тих самих уст виходить благословення і прокляття: не повинно, браття мої, щоб це так було.
10
t тёхже ќстъ и3сх0дитъ благословeніе и3 клsтва. Не подобaетъ, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, си6мъ тaкw бывaти.
11
Хіба з одного джерела тече солодка і гірка вода?
11
(За? н7е7.) Е#дa ли и3ст0чникъ t є3ди1нагw ќстіz и3сточaетъ слaдкое и3 г0рькое;
12
Не може, браття мої, смоковниця родити маслини або виноградна лоза — смокви. Також і з одного джерела не може виливатися солона і солодка вода.
12
Е#дA м0жетъ, брaтіе мо‰, смок0вница м†слины твори1ти, и3ли2 віногрaднаz лозA смHквы; тaкожде ни є3ди1нъ и3ст0чникъ слaну и3 слaдку твори1тъ в0ду.
13
Хто мудрий і розумний між вами? Доведи це на ділі добрим поводженням з мудрою лагідністю.
13
Кто2 премyдръ и3 худ0гъ въ вaсъ, да покaжетъ t д0брагw житіS дэлA сво‰ въ кр0тости и3 премyдрости.
14
Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не говоріть неправди проти істини.
14
Ѓще же зaвисть г0рьку и4мате и3 рвeніе въ сердцaхъ вaшихъ, не хвали1тесz, ни лжи1те на и4стину:
15
Це не та мудрість, яка сходить зверху, але земна, душевна, бісівська,
15
нёсть сіS премyдрость свhше низходsщи, но зeмна, душeвна, бэс0вска:
16
бо де заздрість і сварливість, там безладдя і все лихе.
16
и3дёже бо зaвисть и3 рвeніе, тY нестроeніе и3 всsка ѕлA вeщь.
17
А мудрість, яка сходить зверху, по-перше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя і плодів благих, неупереджена і нелицемірна.
17
Ґ ћже свhше премdрость, пeрвэе ќбw чтcA є4сть, пот0мъ же ми1рна, кроткA, бlгопокорли1ва, и3сп0лнь ми1лости и3 плодHвъ бlги1хъ, несумённа и3 нелицемёрна.
18
Плід же правди сіється у мирі тими, які зберігають мир.
18
Пл0дъ же прaвды въ ми1рэ сёетсz творsщымъ ми1ръ.
Глава 4
1
Звідкіль у вас ворожнеча і чвари? Чи не звідси, від пристрастей ваших, що воюють у членах ваших?
1
Tкyду бр†ни и3 св†ры въ вaсъ; не tсю1ду ли, t сластeй вaшихъ, вою1ющихъ во ќдэхъ вaшихъ;
2
Жадаєте і не маєте; вбиваєте і заздрите‚ і не можете досягти? Сваритесь і ворогуєте — і не маєте, бо не просите,
2
Желaете, и3 не и4мате: ўбивaете и3 зави1дите, и3 не м0жете ўлучи1ти: сварsетесz и3 б0рете, и3 не и4мате, занE не пр0сите:
3
просите — і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших.
3
пр0сите, и3 не пріeмлете, занE ѕлЁ пр0сите, да въ сластeхъ вaшихъ и3ждивeте.
4
Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові.
4
Прелюбодёє и3 прелюбодBйцы, не вёсте ли, ћкw любы2 мjра сегw2 враждA бGу є4сть, и4же бо восх0щетъ дрyгъ бhти мjру, врaгъ б9ій бывaетъ.
5
Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: «Ревнощів жадає дух, який вселився в нас»?
5
И#ли2 мнитE, ћкw всyе писaніе глаг0летъ: къ зaвисти желaетъ дyхъ, и4же всели1сz въ ны2;
6
Але тим більшу дає благодать; тому й сказано: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать».
6
Б0лшую же даeтъ блгdть: тёмже глаг0летъ: гDь гHрдымъ проти1витсz, смирє1ннымъ же даeтъ блгdть.
7
Отже, покоріться Богові; противтеся дияволові, і він утече від вас.
7
(За? н7ѕ7.) Повини1тесz u5бо бGу, проти1витесz же діaволу, и3 бэжи1тъ t вaсъ.
8
Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні.
8
Прибли1житесz бGу, и3 прибли1житсz вaмъ: њчи1стите рyцэ, грBшницы, и3спрaвите сердцA в†ша, двоедyшніи:
9
Страждайте, плачте і ридайте; сміх ваш нехай обернеться на плач і радість — на печаль.
9
постражди1те и3 слези1те и3 плaчитесz: смёхъ вaшъ въ плaчь да њбрати1тсz, и3 рaдость въ сётованіе:
10
Смиріться перед Господом, і піднесе вас.
10
смири1тесz пред8 гDемъ, и3 вознесeтъ вы2.
11
Не злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон і судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя.
11
Не њклеветaйте дрyгъ дрyга, брaтіе: њклеветazй бо брaта, и3ли2 њсуждazй брaта своего2, њклеветaетъ зак0нъ и3 њсуждaетъ зак0нъ: ѓще же зак0нъ њсуждaеши, нёси творeцъ зак0на, но судіS.
12
Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити; а ти хто, що судиш ближнього?
12
Е#ди1нъ є4сть законопол0жникъ и3 судіS, могjй спасти2 и3 погуби1ти: тh же кто2 є3си2 њсуждazй дрyга;
13
Тепер послухайте ви, що говорите: «Сьогодні або завтра підемо до такого-то міста, і проживемо там один рік, і будемо торгувати й одержувати прибуток»;
13
Слhшите нн7э, глаг0лющіи: днeсь и3ли2 ќтрэ п0йдемъ во w4нъ грaдъ, и3 сотвори1мъ тY лёто є3ди1но, и3 кyплю дёемъ и3 приwбрэтeніе:
14
ви, які не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає.
14
и5же не вёсте, что2 ќтрэ случи1тсz: кaz бо жи1знь вaша, пaра бо є4сть, ћже вмaлэ kвлsетсz, пот0мъ же и3счезaетъ.
15
Замість того, щоб вам говорити: «Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше», —
15
Вмёстw є4же бы глаг0лати вaмъ: ѓще гDь восх0щетъ, и3 жи1ви бyдемъ, и3 сотвори1мъ сіE и3ли2 џно:
16
ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло.
16
нн7э же хвaлитесz въ гордhнехъ вaшихъ: всsка хвалA таковA ѕлA є4сть.
17
Отже, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх.
17
Вёдущему u5бо добро2 твори1ти, и3 не творsщему, грёхъ є3мY є4сть.
Глава 5
1
Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас.
1
Пріиди1те нн7э, богaтіи, плaчитесz и3 рыдaйте њ лю1тыхъ ск0рбехъ вaшихъ грzдyщихъ на вы2.
2
Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю.
2
Богaтство вaше и3згни2, и3 ри6зы вaшz м0ліе поzд0ша.
3
Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собі скарб на останні дні.
3
Злaто вaше и3 срeбро и3зоржaвэ, и3 ржA и5хъ въ послyшество на вaсъ бyдетъ, и3 снёсть плHти вaшz ѓки џгнь: є3г0же снискaсте въ послBдніz дни6.
4
Ось плата, яку ви утримали у робітників, що працювали на ваших полях, голосить; і голосіння женців дійшли до вух Господа Саваофа.
4
СE, мздA дёлателей дёлавшихъ ни6вы вaшz, ўдержaнаz t вaсъ, вопіeтъ, и3 вопіє1ніz жaвшихъ во ќшы гDа саваHfа внид0ша.
5
Ви розкошували на землі та зазнали насолоди; наситили серця ваші, ніби на день заколення.
5
Возвесели1стесz на земли2, и3 наслади1стесz: ўпитaсте сердцA в†ша ѓки въ дeнь заколeніz.
6
Ви засудили, убили Праведника; Він не противився вам.
6
Њсуди1сте, ўби1сте првdнаго: не проти1витсz вaмъ.
7
Отже, браття, будьте довготерпеливі до пришестя Господа. Ось хлібороб чекає доброго плоду від землі і довго терпить задля нього, поки прийме дощ ранній і пізній.
7
Долготерпи1те u5бо, брaтіе мо‰, до пришeствіz гDнz. СE земледёлецъ ждeтъ честнaгw плодA t земли2, долготерпS њ нeмъ, д0ндеже пріи1метъ д0ждь рaнъ и3 п0зденъ:
8
Терпіть же довго і ви, зміцніть серця ваші, бо пришестя Господа наближається.
8
долготерпи1те u5бо и3 вы2, ўтверди1те сердцA в†ша, ћкw пришeствіе гDне прибли1жисz.
9
Не нарікайте, браття, один на одного, щоб і ви не були осуджені: ось Суддя перед дверима стоїть.
9
Не воздыхaйте дрyгъ на дрyга, брaтіе, да не њсуждeни бyдете: сE, судіS пред8 двeрьми стои1тъ.
10
Візьміть за приклад, браття мої, тяжкі страждання і довготерпіння пророків, які говорили ім’ям Господнім.
10
(За? н7з7.) W$бразъ пріими1те, брaтіе мо‰, ѕлострадaніz и3 долготерпёніz прbр0ки, и5же глаг0лаша и4менемъ гDнимъ.
11
Ось ми ублажаємо тих, які терпіли. Ви чули про терпіння Іова і бачили кінець його від Господа; бо Господь вельми милостивий і щедрий.
11
СE, блажи1мъ терпsщыz. Терпёніе јwвле слhшасте, и3 кончи1ну гDню ви1дэсте, ћкw многомлcтивъ є4сть гDь и3 щeдръ.
12
Перш за все, браття мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні іншою якою клятвою, а нехай буде у вас: «так, так»; і «ні, ні», щоб вам не зазнати осуду.
12
Прeжде же всёхъ, брaтіе мо‰, не клени1тесz ни нб7омъ, ни землeю, ни и3н0ю к0ею клsтвою: бyди же вaмъ є4же є4й, є4й, и3 є4же ни2, ни2: да не въ лицемёріе впадeте.
13
Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай співає псалми.
13
Ѕлострaждетъ ли кто2 въ вaсъ; да моли1тву дёетъ: благодyшствуетъ ли кто2; да поeтъ.
14
Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Господнє.
14
Боли1тъ ли кто2 въ вaсъ, да призовeтъ пресвЂтеры церкHвныz, и3 да моли1тву сотворsтъ над8 ни1мъ, помaзавше є3го2 є3лeемъ во и4мz гDне:
15
І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому.
15
и3 моли1тва вёры спасeтъ болsщаго, и3 воздви1гнетъ є3го2 гDь: и3 ѓще грэхи2 сотвори1лъ є4сть, tпyстzтсz є3мY.
16
Отже, признавайтесь один одному в провинах і моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного.
16
И#сповёдайте u5бо дрyгъ дрyгу согрэшє1ніz и3 моли1тесz дрyгъ за дрyга, ћкw да и3сцэлёете: мн0гw бо м0жетъ моли1тва првdнагw поспэшествyема.
17
Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, і не було дощу на землі три роки і шість місяців.
17
И#ліA человёкъ бЁ подобострaстенъ нaмъ, и3 моли1твою помоли1сz, да не бyдетъ д0ждь, и3 не њдожди2 по земли2 лBта три2 и3 мцcъ шeсть:
18
І знову помолився, і небо дало дощ, і земля зростила плід свій.
18
и3 пaки помоли1сz, и3 нeбо д0ждь дадE, и3 землS прозzбE пл0дъ св0й.
19
Браття! Якщо хтось із вас відхилиться від істини і хтось наверне його,
19
Брaтіе, ѓще кто2 въ вaсъ заблyдитъ t пути2 и4стины, и3 њбрати1тъ кто2 є3го2,
20
нехай той знає, що хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерти і покриє безліч гріхів.
20
да вёсть, ћкw њбрати1вый грёшника t заблуждeніz пути2 є3гw2 спасeтъ дyшу t смeрти и3 покрhетъ мн0жество грэхHвъ.