Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів.
1
Слhшите сл0во гDне, є4же гlа гDь на вaсъ, д0ме ї}левъ.
2
Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться.
2
Сі‰ гlетъ гDь: по путє1мъ kзhкwвъ не ўчи1тесz и3 t знaменій небeсныхъ не страши1тесz, ћкw и4хъ боsтсz kзhцы.
3
Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири,
3
Понeже зак0ны kзhкwвъ сyетни сyть: дрeво є4сть t лёса и3зсёченое, дёло тект0нское и3 сліsніе:
4
покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося.
4
сребр0мъ и3 злaтомъ ўкрaшєна сyть, и3 млатaми и3 гвоздьми2 ўтверди1ша |, да не дви1жутсz:
5
Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах.
5
сребро2 и3звazно є4сть, не глаг0лютъ, носи1ми н0сzтсz, понeже ходи1ти не возм0гутъ: не ўб0йтесz и4хъ, ћкw не сотворsтъ ѕлA, и3 блaга нёсть въ ни1хъ.
6
Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю.
6
Нёсть под0бенъ тебЁ, гDи: вели1къ є3си2 ты2 и3 вели1ко и4мz твоE въ крёпости.
7
Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе.
7
Кто2 не ўбои1тсz тебє2, q, цRю2 kзhкwвъ твоs бо чeсть междY всёми премyдрыми kзhкwвъ, и3 во всёхъ цaрствахъ и4хъ ни є3ди1нъ є4сть под0бенъ тебЁ.
8
Усі до одного вони безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево.
8
Кyпнw бyіи и3 безyмніи сyть, ўчeніе сyетныхъ и4хъ дрeво є4сть:
9
Розбите на листи срібло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей майстерних.
9
сребро2 и3зви1то t fарсjса прих0дитъ, злaто t њфaза, и3 рукA златарeй, дэлA вс‰ худ0жникwвъ: въ синетY и3 багрzни1цу њдёютъ и5хъ, дэлA ўмодёлникwвъ вс‰ сі‰.
10
А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Його.
10
ГDь же бGъ и4стиненъ є4сть, т0й бGъ живhй и3 цRь вёчный, t гнёва є3гw2 подви1гнетсz землS, и3 не стерпsтъ kзhцы прещeніz є3гw2.
11
Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі і з-під небес.
11
Тaкw рцhте и5мъ: б0зи, и5же небесE и3 земли2 не сотвори1ша, да поги1бнутъ t земли2 и3 t си1хъ, и5же под8 небесeмъ сyть.
12
Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.
12
ГDь сотвори1вый зeмлю во крёпости своeй, ўстр0ивый вселeнную въ премyдрости своeй, и3 рaзумомъ свои1мъ прострE нeбо.
13
За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.
13
Ко глaсу своемY даeтъ мн0жество в0дъ на небеси2: и3 возведE w4блаки t послёднихъ земли2, блист†ніz въ д0ждь сотвори2 и3 и3зведE вётръ t сокр0вищъ свои1хъ.
14
Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу.
14
Бyй сотвори1сz всsкъ человёкъ t ўмA (своегw2), постыдёсz всsкъ златодёлникъ во и3зваsніихъ свои1хъ, ћкw лHжнаz сліS, нёсть дyха въ ни1хъ:
15
Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть.
15
сyєтна сyть дэлA, смёху достHйна, во врeмz посэщeніz своегw2 поги1бнутъ.
16
Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф.
16
Нёсть сицевaz чaсть їaкwву, ћкw создaвый вс‰ т0й є4сть, и3 ї}ль жeзлъ достоsніz є3гw2, гDь си1лъ и4мz є3мY.
17
Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;
17
СобрA tвнЁ и3мёніе, њбитaющее во и3збрaнныхъ,
18
бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх.
18
понeже тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ tвeргу њбитaтєли земли2 сеS въ ск0рби и3 смущY и5хъ, ћкw да њбрsщетсz ћзва твоS.
19
Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справді, це моя скорбота, і я буду нести її;
19
Г0ре во сокрушeніи твоeмъ, болёзненна ћзва твоS: ѓзъ же рёхъ: вои1стинну сіS болёзнь моS (є4сть) и3 њб8sтъ мS, жили1ще моE њпустЁ, поги1бе:
20
намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити килими мої,
20
ски1ніz моS њпустЁ, поги1бе, и3 вс‰ кHжи мо‰ растерзaшасz: сынHвъ мои1хъ и3 nвeцъ мои1хъ нёсть, нёсть ктомY мёста ски1ніи моeй, мёста к0жамъ мои6мъ:
21
бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне».
21
понeже њбуsша пaстыріе и3 гDа не взыскaша, сегw2 рaди не ўразумЁ всE стaдо и3 расточeно бhсть.
22
Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів.
22
Глaсъ слhшаніz, сE, грzдeтъ и3 трyсъ вeлій t земли2 сёверныz, да положи1тъ грaды ї{дины въ запустёніе и3 во њбитaніе ѕміє1мъ [стрyfwмъ].
23
Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм.
23
Вёмъ, гDи, ћкw нёсть человёку пyть є3гw2, нижE мyжъ п0йдетъ и3 и3спрaвитъ шeствіе своE.
24
Карай мене, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене.
24
Накажи2 нaсъ, гDи, nбaче въ судЁ, ґ не въ ћрости, да не ўмaленыхъ нaсъ сотвори1ши.
25
Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.
25
И#злjй гнёвъ тв0й на kзhки не знaющыz тS и3 на племенA, ±же и4мене твоегw2 не призвaша, ћкw поzд0ша їaкwва и3 потреби1ша є3го2 и3 пaжить є3гw2 њпустоши1ша.