Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Слово, яке було до Єремії від Господа:
1
Сло'во и^же бысть эT г~а къ і^еремїи рекђщи”
2
слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима;
2
Слы'шиᲄе словеса` ꙁавᲇта сего, и^ гл~ите къ мђж'емъ і^ё'динымъ, и^ къ ѓ^бита'телемъ і^ерsли'м#скимъ,
3
і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього,
3
и^ речеши к ни'мъ” Сїя реq г~ь б~ъ і^и^л~евъ, прокляT мђж'ъ и^же не послђша'етъ завњта сего словеs.
4
який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із землі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам, — і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом,
4
и^же ꙁаповњдаX эTц~емъ ва'шимъ въ дн~ь, во'ньже и^зведохъ иX эT ꙁемля` е^гљ=пеTски, эT пещи желњзныа, рекђщи” Оу^слы'шите глаs мои и^ сътвори'те вс^я та`, и^же заповњ'даX ваM. и^ бђдете мнњ` въ лю'ди, и^ а'ꙁъ бђдђ ва'мъ въ б~а.
5
щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим, — дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи!
5
да воз#дви'гнђ кля'твђ е^ю%же кляXся эTц~емъ ва'шиX, да'ти ми и^мъ зе'млю лїющђ мле'ко и^ меd, ја%ко е^сть дн~ь сїи” И$ эTвњщахъ и^ рекох#, а^ми'нь г~и”
6
І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у містах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх.
6
И$ рече г~ь къ мнњ`, въꙁ#гласи` вс^я словеса` сїя въ градXњ і^ё'диныX, и^ внњ` і^ерsли'ма рекђщи” Слы'шиᲄе словеса` ꙁавᲇта сего и^ съᲄвори'те та`,
7
Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ранку, говорячи: «слухайтеся гласу Мого».
7
и^же свњдњтельсᲄвђа свњдњтел#ствоваX эTц~ы вашими, въ дн~и в ня'же и^зведоX и^хъ эT ꙁеMля` е^гљ=пеTскїа да'же до дн~е сего`. заё%тра въста'а свᲇдњтельствоваX гл~я” Слы'шите глаs мои
8
Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.
8
и^ не слы'шаша н^и приклони'шA ё%ха свое^го. н^о и^до'ша е^ді'нъ ко'ждо въ стропоTствњ срDца свое^го ꙁла'го. и^ въꙁведо'хъ на ни'хъ вс^я словеса` ꙁавњта сего, и^же ꙁаповњ'дахъ да сътворяT, и^ не сътвори'ша”
9
І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима:
9
И$ рече г~ь къ мнњ`, ѓ^брᲇтена е^сть клятва на мђж'еX і^ё'диныхъ, и^ на ѓ^бита'ющихъ і^ерsли'моM.
10
вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх.
10
ѓбрати'лися сђть къ беꙁако'нїю пр'ьвомђ эTц~ъ свои^хъ и^же не хотњша слы'шати словесъ мои^хъ. и^ сїи б^о и^доша по' боѕњхъ чю'жихъ да слђжатъ и^мъ” Ни въчто'же сътвори'ша до'мъ і^и^л~евъ, и^ до'мъ і^ё'динъ завњтъ мои и^же ꙁавњщахъ съ эTц~ы и^хᲆ”
11
Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх.
11
Сего ра'ди сїя рече г~ь. с^е а^ꙁъ наведђ на ни'хъ зла'а, эT ниX же и^ꙁыити не возмо'гTђ. и^ въꙁопїютъ къ мнњ` и^ не ё^слы'шђ и^хъ”
12
Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої.
12
І$ и^дђтъ гра'ды і^ё'дины, и^ ѓ^битатели і^ерsли'мђ. и^ възопїютъ к ни'мъ и%м#же жрђт#, и^ не сп~сђтъ иX въ вре'мя скор#би и^х#.
13
Бо скільки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу.
13
по числђ` б^о градовъ бњхђ бо'ѕи твои` і^ё'до, и^ по числђ` пђтемъ твои^мъ і^ерsли'ме” поста'вилъ е^си ѓ%лтари постыDни, ѓ^лта'ри на пожренїе ваа^лимђ.
14
Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй.
14
ты` б^о не моѕи моли'тися ꙁа лю'ди с^и, и^ не въспрїими ꙁа нихᲆ хва'лы и^ моли'твы, не ё^слы'шђ б^о во вре'мя во'пля иX къ мнњ`, и^ въ время ѓ^злобленїя и^хъ”
15
Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш.
15
Чт^о е^сть и^же въꙁлю'бленыи мо'и въ домђ` мое^мъ сътвори срамоты мно'ги” е^да мя'са ст~ая эTи^мTђ эT тебе` лђлав#ства твои`, в ниX же сла'влена е^си.
16
Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її.
16
масли'на со'чна кра'сна плодови'та зра'чна, въꙁва'лъ и^мя твое. къ гла'сђ гл~анїя вели'ка раꙁгорњся ѓ%гнь в не'и, и^ съж#жена сђть плоDная ея`.
17
Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу.
17
и^ г~ь си'лъ и^же насади тебе, гл~алъ е^сть на' тя ѕл^о ꙁа ꙁла'а до'мђ і^и^л~ева, и^ до'мђ і^ё'дина. и^же сътвори'ша себњ къ прогнᲇва'нїю м^я, жрђщи ваа^лимђ” Тыy
18
Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх.
18
г~и покаꙁа'лъ е^си мнњ` и^ поꙁнахъ, т^ы ја^ви'лъ е^си мнњ` хотњнїя.
19
А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйне дерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його більше не згадувалося».
19
и^ а'ꙁ# ја%ко а%гнецъ кро'ткїи, и^же но'сится къ жрътвњ. и^ не поꙁна'хᲆ и^же помы'слиша на' мя совᲇты, рекђщи. прїидњте в#ложи'мъ дре'во въ хлњбъ е^го, і^ и^стреби'мъ е^го эT ꙁемля живђщих# і^ и^мя е^го да не помянеTся ктомђ`”
20
Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який випробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
20
Ты' же г~и саваѓ'џъ, и^же сђдиши пра'во, і^ и^спытаа срDца и^ ё^тробы, да ви'жђ м#щенїе твое на нихъ, тебњ` б^о эTкры'хъ прю мою`”
21
Тому так говорить Господь про мужів Анафофа, які шукають душі твоєї і говорять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»;
21
Сего ради сїя рече г~ь къ мђжеM а^наџоџ#скиM, и^же и%щђтъ дш~ђ твою`. и^ рекTђ, не пророчествђ'еши во и^мя гн~е, и^ не ё%мреши въ рђка'хъ на'шихъ”
22
тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхні помруть від голоду.
22
Сего ради сїя рече г~ь си'лъ. се а%зъ посњщђ на ни'хъ, ю%ноша иX ё%мрђтъ мечем# сн~ове ихъ и^ дщери иX ё^мрђтᲆ эT гла'да,
23
І залишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх.
23
и^ ѓста'нъки не бђ'дђтъ эT ниX. наведђ б^о зла'я на мђжи и^наџоџя въ лњто посњщенїя и^хъ”