¹

Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують?

¹

Пра'веденъ ё^бо т^ы е^си г~и, а^ще прюся с тобо'ю, ѓ^ба'че правеDна въꙁ#гл~ю к тебњ`. въскђю пђть нечести'вым# прибыва'етъ. бл~го е^сть всњмъ и^же престђпа'ютъ и^ беꙁако'нно дњютъ.

²

Ти насадив їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близький, але далекий від серця їх.

²

насади'лъ е^си и^хъ и^ ко'рень пђстиша, корыстђ'ютъ и^ творятъ плоD. бли'ꙁъ е^си т^ы ё^стъ иX и^ далече эT ё^тробы иX.

³

А мене, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття.

³

и^ т^ы г~и вњси м^я видњлъ мя е^си, і^ и^скђсилъ е^си срDце мое` преD тобо'ю. сᲆбери иX ја^ко стадо к# жер#твᲇ, и^ ѓ^ст~и иX въ дн~ь закла'нїя.

⁴

Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях — сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде».

⁴

доко'лњ стонетъ ꙁемля`, и^ трава` всея` земля` и^съхнет# ра'ди лђка'въства ѓ^бита'ющихъ на не'и. и^стлњно е^сть живо'тно и птица. ја%ко реко'ша, не ё%зритъ послDњнњя на'ша.

⁵

Якщо ти з пішими біг, і вони втомили тебе, як же тобі змагатися з кіньми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у повінь Йордану?

⁵

а^ще с пњшими текђщи ё^трђди'лъся е^си, ка'ко проти'виᲄися мо'жеши с ко'ньми. е^гда' же вᲆ ꙁемли` ми'рнои беꙁъ боа'ꙁни бђ'деши, чт^о сътвори'ши в# горды'ни і^ѓ^рда'ньскои.

⁶

Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре.

⁶

ја%коже и^ бра'тїя твоа`, и^ до'мъ эTц~а твое^го. и^ е^ще` тїи проти'вᲆ ѓ^полчи'шася тебњ, и^ възопи'ша поD тобо'ю по'лнымъ гла'сомъ” Не вњрђи и^мᲆ е^гда гл~ати бђдђтъ тебњ бл~гая.

⁷

Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його.

⁷

ѓ^ста'вилъ е^смь до'мъ мои, ѓ^ста'вихъ достоя'нїе мое, дахъ въꙁлю'бленђю дш~ђ мою в рђкђ врагомъ ея`.

⁸

Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його.

⁸

бы'сть мнњ достоя'нїе мое ја%ко ле'вᲆ в# дђбра'вњ, да'лъ противъ мене глаs сего ради въꙁненави'дњхъ е^го”

⁹

Наділ Мій став у Мене, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його.

⁹

е^да пти'ца раꙁноцвњтна достоя'нїе мое мн^њ, е^да пти'ца и^спестрена вся” Прїидњте събери'теся вси` звњри ꙁемстїи, потецњте на пожрњнїе.

¹⁰

Багато пастухів зіпсували Мій виноградник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом;

¹⁰

па'сᲄыри мно'ѕи ѓ^тры'ли сђть виногра'дъ мои, потопта'ша ча'сть мою. да'ша ча'сть мою въжDелњннђю в# пђсты'ню запђстњнїя,

¹¹

зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця.

¹¹

поста'виша ея` в растерза'нїе, стена'ла же на' мя. разоре'нїемᲆ разоре'нA е^сть вся ꙁемля`. и^же ни е^ді'нъ е^сть и^же размы'слитъ срDцемъ.

¹²

На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усе від одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті.

¹²

въ всњх# пђте'хъ пђсты'ня. прїидоша вси па'костницы ꙁемля`, и^же мечь гн~ь пожре` эT края земля` даже до кра'и ея`. нњсть ми'ра всеи пло'ти.

¹³

Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа.

¹³

посњ'аша пшени'цђ и^ тер#нїе пожа'ша досᲄоя'нїе въспрїаша, и^ не тре'бњ иM. постыди'теся въ пло'дњхъ ва'шихъ ради гнњва ја%росᲄи гн~я”

¹⁴

Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх.

¹⁴

Сїя рече г~ь ѓ^ всњхъ сосњдехъ мои^хъ стропти'выX, и^же прикаса'ются достоя'нїю и^же раздњлихъ лю'демъ моиM і^и^л~ю. се а^ꙁъ и^сторгнђ и^хъ эT земля` иX, и^ до'мъ і^ё'динъ и^сто'ргнђ эT сре'ды иX

¹⁵

Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його.

¹⁵

и^ е^гда и^сто'ргнђ и^хъ, ѓ^бра'щђся и^ ё^млsрдюся иM, і^ и^зведђ и^хъ къ достоя'нїю свое^мђ, и^ мђжа в зе'млю свою.

¹⁶

І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого.

¹⁶

и^ бђдетъ а^ще ё'чни ё^чаTся пђтемъ людїи мои^хъ, да прися'гнTђ въ и^мя мое, жи'въ г~ь, ја%ко ё^чи'шA людїи мои^хъ клятися въ ваа^лима съꙁиждђтся посредњ людїи моиX.

¹⁷

Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ, — говорить Господь.

¹⁷

а^ще ли не послђшаютъ, и^сто'ргнђ людїи тњ'хъ, и^сторга'нїемъ и^ погђбле'нїемъ. рече г~ь”