¹

Так сказав мені Господь: піди, купи собі лляний пояс і поклади його на стегна твої, але у воду не клади його.

¹

Си'це рече г~ь къ мн^њ, и^ди` и^ съдръжи себњ чресленикъ л#ня'ныи, и^ препояши того на чре'слњхъ твои^хъ, и^ в# во'дђ не вно'сиши того.

²

І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стегна мої.

²

и^ съдръжа'хъ чресленикъ по словеси` гн~ю, и^ положи'хъ ѓ^крsтъ чре'слъ мои^хъ.

³

І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано:

³

и^ бы'сть сло'во гн~е къ мн^њ втори'цею рекђщи,

⁴

візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі.

⁴

въꙁми` чресленикъ, и^же съдръжа'лъ е^си и^же е^сть ѓ%крsтъ чреслъ твои^хъ. и^ въста'в# и^ди` къ е^фра'тњ, и^ съкры'и того въ рас#сњ'линњ ка'мен#нњ.

⁵

Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь.

⁵

і^ и^до'хᲆ и^ скрыX того въ е^фра'тњ, ја%ко ꙁаповњда мн^њ г~ь”

⁶

Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там.

⁶

И$ бы'сᲄь по днехъ мно'ѕXњ, рече г~ь къ мнњ. въста'ни і^ и^ди` къ е^фра'тњ, и^ възми` эTтђдђ чре'слениk е^гоже ꙁаповњдахъ тебњ да съкры'е^ши и& тамо.

⁷

І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.

⁷

і^ и^до'хъ къ е^фра'тњ и^ копа'хъ, и^ вꙁя'хъ чресленикъ эT мњста и^дњже съкры'хъ е^го” И$ с^е и^ꙁгни'лъ чре'сленикъ, та'ко ја%ко ниначто'же бы'ти потребнђ е^мђ”

⁸

І було до мене слово Господнє:

⁸

И$ бысть слово гн~е къ мнњ рекђщи, сїя рече г~ь.

⁹

так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима.

⁹

та'ко согни'ти сътворю` горды'ню і^ё'динђ, и^ горды'ню і^ерsлі'ма мно'гђ. людїи сихъ стропти'выхъ

¹⁰

Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний.

¹⁰

и^же не хотя'тъ послђшати словесъ мои^хъ, и^ хо'дятъ въ стропти'въстве срDца свое^го” И$доша же по боѕњхъ чюжихъ, да слђжатъ и^мъ да покланя'ются и^мъ. и^ бђдђтъ ја%ко чресленикъ тои и^же никче'мђ потре'бенъ бњ`.

¹¹

Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, — щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися.

¹¹

ꙁане` ја%ко придрᲆжиTся чресленикъ къ чреслоM мђжа, та'ко съвокђпи'хъ мн^њ весь до'мъ і^и^л~евъ и^ весь до'мᲆ і^ё'динъ, реq г~ь. да бђдTђ мн^њ въ лю'ди и^ въ и^мя и^ въ хвалђ` и^ въ сла'вђ, и^ не послђшаша.

¹²

Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?»

¹²

сего ра'ди речеши к нимъ словеса` сїя, та'ко реq г~ь б~ъ і^и^л~евъ. вся'къ сосђдъ и^сполнится вина`. и^ рекђтъ к тебњ, е^да ли не вњдњхомъ, и^же вся'къ сосђдъ и^сполнится вина`.

¹³

А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима,

¹³

и^ рече'ши к нимъ, сїя рече г~ь. с^е а^ꙁъ и^спо'лню сихъ ѓ^бита'телїи земли` сеи, и^ цр~и иже сњдя'тъ эT колњна двд~ва на прsтлњ е^го. и^ сщ~енницы и^ прoрцы и^ всњхъ ѓ^бита'телїи і^ерsлима пїяnствомъ.

¹⁴

і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, — говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх.

¹⁴

и^сторгнђ и^хъ мђжа эT бра'та е^го, и^ эTц~ы и^ сн~ы в#кђпњ, реq г~ь. не прощђ не ѓ^сла'блю, и^ не ё^млрsдюся, е^же не расторгнђти и^хъ.

¹⁵

Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить.

¹⁵

слы'шите ё^ши'ма и^ внемлите, не хощи'те въꙁдви'гнђтися ја%ко г~ь гл~алъ е^сть

¹⁶

Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою.

¹⁶

дади'те г~ђ б~ђ ва'шемђ сла'вђ преже даже не помръкнетъ, и^ преже даже не прет#кнђтся но'ѕњ ваши гора'хъ ра'ныхъ. пожди'те свњта, и^ поло'житъ ю& в сњнь смр~ти и^ въ мра'къ.

¹⁷

Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон.

¹⁷

да а'ще того не послђшае^те в# та'инњ. попла'четъ дш~а моа эT лица` гор#дыни, и^ пла'ча восплачеT і^ и^ꙁведетъ ѓ'ко мое слеꙁђ, и^же пои^мано е^сть ста'до гн~е.

¹⁸

Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.

¹⁸

рцы` цр~ю и^ влDцњ, смири'теся и^ ся'дњте на ꙁемли`, ја%ко взя'тся эT главы` ва'шея вњнецъ сла'вы ва'шея.

¹⁹

Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь.

¹⁹

гра'ды ю%жные затво'рени сђть, и^ нњсть и^же ѓ^тво'ритъ. преведенᲆ е^сть весь і^ё'да преселе'нїемъ съвръше'номъ.

²⁰

Підніміть очі ваші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє?

²⁰

въздви'гнњте ѓ'чи ва'ши и^ ви'дите приходя'щаа эT сњвера. гдњ` ста'до да'ное тебњ, ско'тъ нарочи'тыи твои.

²¹

Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує?

²¹

чт^о речеши е^гда посᲇтиT т^я ты` б^о наё^чи'лъ е^си иX на' тя, и^ наё^чи'лъ на главђ твою. е^да ли не въспрїимђтъ т^я бо'леꙁни ја%ко женђ` родя'щђ.

²²

І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?» — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої.

²²

а^ще ли рече'ши въ срDцы твое^мъ, почт^о прїидо'ша ми сїя. ради множествъ беꙁако'нїя твое^го эTкровена е^сть сра'мная твоя, ѓ^сквернены сђть стопы` твоя.

²³

Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле?

²³

а^ще можетъ премњни'ти е^фїѓ'плянинъ ко'жђ свою, и^л^и ры'сь пестроты` своа. и^ вы` мо'жете бл~готвори'ти, понеy наё^чи'стеся ѕлђ`.

²⁴

Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним.

²⁴

и^ разрњю и^хъ ја%ко сте'блїе, и^же вњтроM въсхитиTся въ пђсты'ню.

²⁵

Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, — говорить Господь, — тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду.

²⁵

сїи жре'бїи твои, и^ ча'сть мњры твоеа эT мене, реq г~ь. и^же ꙁабы` м^я и^ надњяся на лжђ`.

²⁶

За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій.

²⁶

тњмже и^ а'ꙁъ ѓ^бнажи'хъ бедры твоа проти'вђ лица твое^го,

²⁷

Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?

²⁷

и^ яви'ся срамота` твоя на гораX, и^ на селаX ви'дњх# ме'рꙁости твоа, и^ любодᲇянїа твоа и^ ра'ненїе твое, срамо'тное блђженїа твое^го. го'ре тебњ і^ерsлим#, ја^ко не ѓ^чи'стишися по мнњ` толь бо'рꙁо”