Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я.
1
И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи њ безд0ждіи.
2
Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі.
2
Рыдaла їудeа, и3 вратA є3S разруши1шасz, и3 њтемни1шасz на земли2, и3 в0пль їеrли1ма взhде.
3
Вельможі посилають слуг своїх по воду; вони приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови.
3
И# вельмHжи є3гw2 послaша мeншихъ свои1хъ къ водЁ: пріид0ша на кл†дzзи и3 не њбрэт0ша воды2, и3 tнес0ша сосyды сво‰ тщы2: постыждeни сyть и3 посрaмлени, и3 покрhша главы6 сво‰.
4
Оскільки ґрунт розтріскався від того, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови.
4
И# дэлA земли2 њскудёша, ћкw не бsше дождS на зeмлю: постыждeни сyть земледёлцы, покрhша главы6 сво‰.
5
Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави.
5
И# є3лє1ницы на ни1вэ роди1ша и3 њстaвиша, ћкw не бЁ травы2.
6
І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.
6
Nнaгри стaша на кaменіихъ, брaша въ себE вётръ ћкw ѕмjеве, њскудёша џчи и4хъ, ћкw не бЁ травы2.
7
Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.
7
БеззакHніz н†ша противустaша нaмъ: гDи, сотвори2 нaмъ рaди и4мене твоегw2, ћкw мн0зи грэси2 нaши пред8 тоб0ю, тебЁ согрэши1хомъ.
8
Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти — як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати?
8
Њжидaніе ї}лево, гDи, сп7си1телю нaшъ во врeмz ск0рби! вскyю ћкw пришлeцъ є3си2 на земли2 и3 ћкw пyтникъ ўкланsющьсz во витaлище;
9
Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас.
9
Е#дA бyдеши ћкоже человёкъ спsй, и3ли2 ѓки мyжъ не могjй спасти2; тh же въ нaсъ є3си2, гDи, и3 и4мz твоE при1звано бhсть на нaсъ, не забyди нaсъ.
10
Так говорить Господь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.
10
Сі‰ гlетъ гDь лю1демъ си6мъ: возлюби1ша подвизaти н0зэ свои2 и3 не ўпок0ишасz, и3 бGъ не бlгопоспэши2 въ ни1хъ, нн7э воспомzнeтъ беззакHніz и4хъ и3 посэти1тъ грэхи2 и4хъ.
11
І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому.
11
И# речE гDь ко мнЁ: не моли1сz њ лю1дехъ си1хъ во блaго:
12
Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх.
12
є3гдA пости1тисz бyдутъ, не ўслhшу прошeніz и4хъ, и3 ѓще принесyтъ всесожжє1ніz и3 жє1ртвы, не бlговолю2 въ ни1хъ: ћкw мечeмъ и3 глaдомъ и3 м0ромъ ѓзъ скончaю и5хъ.
13
Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не буде у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці».
13
И# рек0хъ: сhй гDи б9е, сE, прор0цы и4хъ прорицaютъ и3 глаг0лютъ: не ќзрите мечA, и3 глaдъ не бyдетъ вaмъ, но и4стину и3 ми1ръ дaмъ на земли2 и3 на мёстэ сeмъ.
14
І сказав мені Господь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого.
14
И# речE гDь ко мнЁ: лжи1вw прор0цы прорицaютъ во и4мz моE, не послaхъ и4хъ, ни заповёдахъ и5мъ, ни гlалъ є4смь къ ни6мъ: понeже видBніz лжи6ва и3 гад†ніz и3 волшє1бства и3 произв0лы сeрдца своегw2 тjи прорицaютъ вaмъ.
15
Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки,
15
Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь њ прор0цэхъ, и5же прор0чествуютъ во и4мz моE лHжнаz, и3 ѓзъ не послaхъ и4хъ, и5же глаг0лютъ: мeчь и3 глaдъ не бyдетъ на земли2 сeй: смeртію лю1тою ќмрутъ и3 глaдомъ скончaютсz прор0цы тjи.
16
і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, — вони і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.
16
И# лю1діе, и5мже тjи прор0чествуютъ, бyдутъ и3звeржени на путeхъ їеrли1ма t лицA мечA и3 глaда, и3 не бyдетъ погребazй и5хъ, и3 жєны2 и4хъ и3 сhнове и4хъ и3 дщє1ри и4хъ, и3 и3злію2 на ни1хъ ѕл†z и4хъ.
17
І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом.
17
И# речeши къ ни6мъ сл0во сіE: да и3зведyтъ џчи вaши слeзы дeнь и3 н0щь, и3 да не престaнутъ, ћкw сотрeніемъ вели1кимъ сотрeна (дёва) дщeрь людjй мои1хъ и3 ћзвою ѕл0ю ѕэлw2.
18
Виходжу я на поле, — і ось, убиті мечем; входжу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо.
18
Ѓще и3зhду на п0ле, и3 сE, заклaни мечeмъ: и3 ѓще вни1ду во грaдъ, и3 сE, и3стazвшіи глaдомъ: ћкw прор0къ и3 свzщeнникъ tид0ша въ зeмлю, є3sже не вёдzху.
19
Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи.
19
Е#дA tмeщущь tвeрглъ є3си2 їyду, и3 t сіHна tступи2 дш7A твоS; вскyю порази1лъ є3си2 нaсъ, и3 нёсти нaмъ и3сцэлeніz; ждaхомъ ми1ра, и3 не бsху благ†z: врeмене ўврачевaніz, и3 сE, боsзнь.
20
Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.
20
Познaхомъ, гDи, грэхи2 нaшz, беззакHніz nтє1цъ нaшихъ, ћкw согрэши1хомъ пред8 тоб0ю.
21
Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами.
21
Престaни рaди и4мене твоегw2, не погуби2 пrт0ла слaвы твоеS: воспомzни2, не разори2 завёта твоегw2 и4же съ нaми.
22
Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.
22
Е#дA є4сть во и3звazнныхъ kзhческихъ, и4же дожди1тъ; и3ли2 небесA м0гутъ дaти влaгу свою2; не тh ли є3си2, гDи б9е нaшъ; и3 пождeмъ тебE, гDи, тh бо сотвори1лъ є3си2 вс‰ сі‰.