Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 14
Українською (п. Філарета)
Острозька Біблія, 1581р.
1
Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я.
1
И бы'сть сло'во гн~е къ і^е^ремїи эT слове'съ сђхо'тныхъ”
2
Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі.
Вельможі посилають слуг своїх по воду; вони приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови.
3
Бо'лшїи посла'ша ме'ншихъ свои^хъ к во'дњ. прїидо'ша к черпа'нїю и^ не ѓ^брњто'ша воды`. и^ эTнесоша па'ки съсђды своя` то'щны” Посты'дни сђть и^ ѓ^ꙁлобле'ни, и^ покры'ша главы` своя`
4
Оскільки ґрунт розтріскався від того, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови.
4
ради па'кости ꙁемли`, и^же не прїидеT до'жDь на' ꙁемлю. постыже'ни сђть нивнїи дњ'латели, покры'ша главы` своя`. и^же
5
Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави.
5
и^ е^ле'ница в ни'вњ роди'ся и^ ѓ^ста'вила, и^же не бᲇ трава`.
6
І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.
6
и^ ѓ^на'гри ста'ша на скалаX, бра'ша вњтръ ја%ко ѕмїеве. ѓ^скђдњша ѓ%чи и^хъ и^же не бњ` трава`. а^ще
7
Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.
Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти — як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати?
8
пожда'нїе і^и^л~ево. сп~си'телю нашъ въ вре'мя ско'рби, въскђ'ю ја%ко пришле'цъ е^си на ꙁемли`, и^ ја%ко пђтникъ ё^кланя'ющся на жи'тїе”
9
Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас.
9
Въскђ'ю бы'лъ ја%ко мђж'ᲆ прошле'цъ е^си, и^ крњ'пкыи и^же не мо'жетъ спsти” Ты же в наs е^си г~и, і^ и^мя твое въꙁва'но е^сть на наs, не ѓ^ста'ви наs”
10
Так говорить Господь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.
10
Сїя рече г~ь лю'демъ сиM, и^же въꙁлюби, поDвиꙁа'ти но'ѕњ свои и^ не покои'шаs, и^ г~ђ не ё^годи'ша. нн~њ въспомяне'тъ беꙁако'нїя и^хъ и^ посњтя'тъ грњхи` и^хъ”
11
І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому.
Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не буде у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці».
13
И$ реко'хъ, ЭO г~и б~е пррoцы рекђтъ и^мъ, не ё^ꙁрите меча и^ гла'дъ не бђ'детъ вамъ, н^о ми'рᲆ и%стинныи да'сть вамъ на мњстњ семъ”
14
І сказав мені Господь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого.
14
И$ рече г~ь къ мнњ`, л#жи'во пррoцы прорица'ютъ въ и^мя мое, не посла'хъ и^хъ, ни заповњ'дахъ и^мъ, ни гл~алъ е^смь к ниM. видњ'нїя л#жи'ва и^ ё^гада'нїе л#сти'во, и^ прел#ще'нїемᲆ срDца свое^го прорица'ютъ вамъ”
15
Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки,
15
Сего ради сїа рече г~ь ѓ^ пррoцњхъ, и^же пррoчествђ'ютъ въ и^мя мое, иXже а^ꙁъ не посла'хъ. рекђще, мечъ и^ гла'дъ не бђ'детъ на ꙁемли` се'и. в ме'чᲆ и^ глаD и^стляTся пррoцы тїи.
16
і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, — вони і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.
16
и^ лю'деM и^мже пррoчествђ'ютъ бђ'дђтъ и^ꙁвержени на пђте'хъ і^ерsлима, ради гла'да и^ ме'ча. и^ не бђ'детъ и^же погреб#сти и^хъ. тїи и^ же'ны и^хъ, сн~ове и^ дще'ри и^хъ, і^ и^ꙁлњ'ю на нихъ ѕла'я и^хъ.
17
І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом.
17
и^ рече'ши к ни'мъ сло'во сїе, и^ꙁведђтᲆ ѓ%чи мои сле'ꙁы по но'щ# и^ дн~ь, и^ не ё^мо'лкнђтъ, ја%ко сътре'нїемъ вели'киM сътре'на дв~а дще'рь людїи мои^хъ, ја%ꙁвою ѕло'ю ѕњ'ло.
18
Виходжу я на поле, — і ось, убиті мечем; входжу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо.
18
а^ще и^сходя'щъ бђдђ на ни'вы, с^е ꙁакла'ни мече'мъ. и^ а'ще вни'дђ въ' градъ, с^е просте'рᲄы гла'домъ” Пррoкъ же и^ сщ~енникъ эTи^до'ша в зе'млю, е^я'же не вњдя'хђ.
19
Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи.
19
Є$да ли эTме'щђщи эTве'рглъ е^си і^ёдђ, и^ли сїѓ'нᲆ в ме'рꙁость и^мњ дш~а твоа. въскђ'ю б^о поразиl е^си наs, та'ко да ни е^ді'но бђдетъ и^сцњле'нїе” Пожда'хоM мљ=ра, и^ нᲇсть бл~го, и^ вре'мя и^сцњле'нїя, и^ се смђще'нїе”
20
Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.
Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами.
21
не да'и наs в# поноше'нїе ради и^мени твое^го, ни сᲆтвори намъ доса'ды. на престо'лъ сла'вы твое^я въспомяни, и^ не раꙁори ꙁавњтъ твои с на'ми.
22
Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.
22
е^да` сђть въ звая'ныхъ ја^зы'ческихᲆ и^же дож#дяT, и^ли нб~са могTђ да'ти ро'сђ, а^ще не т^ы воли'ши. е^да ли не ты е^си г~и б~ъ нашᲆ е^гоже жда'хомъ, ты б^о сътвори'лъ е^си вся сїя”