Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть.
1
И# речE гDь ко мнЁ: ѓще стaнутъ мwmсeй и3 самуи1лъ пред8 лицeмъ мои1мъ, нёсть дш7A моS къ лю1демъ си6мъ: и3зри1ни тёхъ (t лицA моегw2), и3 да и3зhдутъ.
2
Якщо ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, — на голод; і хто у полон, — у полон.
2
И# бyдетъ, ѓще рекyтъ къ тебЁ: кaмw и3зhдемъ; и3 речeши къ ни6мъ: сі‰ гlетъ гDь: и5же ко смeрти, ко смeрти: и3 и5же къ мечY, къ мечY: и3 и5же ко глaду, ко глaду: и3 и5же ко плэнeнію, ко плэнeнію.
3
І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати;
3
И# tмщY и5мъ четhрьми w4бразы, речE гDь: мeчь на заклaніе, и3 пси2 на растерзaніе, и3 пти6цы небесE и3 ѕвёріе земли2 на пожрє1ніz и3 расхищeніе.
4
і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі.
4
И# предaмъ и5хъ во ўтэснeніе всBмъ цaрствамъ зємнhмъ, рaди манассjи сhна є3зекjина царS їyдина за вс‰, ±же сотвори2 во їеrли1мэ.
5
Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут?
5
Кто2 ўмилосeрдитсz къ тебЁ, їеrли1ме; и3 кто2 поскорби1тъ њ тебЁ, и3ли2 кто2 п0йдетъ моли1ти њ ми1рэ тебЁ;
6
Ти залишив Мене, — говорить Господь, — відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати.
6
Ты2 њстaвилъ мS є3си2, речE гDь, вспsть пошeлъ є3си2: и3 прострY рyку мою2 на тS и3 ўбію1 тz, и3 ктомY не пощажY и4хъ
7
Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.
7
и3 расточY и5хъ расточeніемъ во вратёхъ людjй мои1хъ: њбезчaдэша, погуби1ша людjй мои1хъ ѕл0бами свои1ми, и3 не њбрати1шасz.
8
Удів їх у Мене більше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах.
8
Ўмн0жишасz вдови6цы и4хъ пaче пескA морскaгw: навед0хъ на мaтерь ю4ношы, бёдность њ полyдни, наверг0хъ на ню2 внезaпу стрaхъ и3 трeпетъ.
9
Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь.
9
Прaздна бhсть роди1вшаz сeдмь, њскудЁ душA є3S, зaйде є4й с0лнце є3щE средЁ полyдне, постыждeна бhсть и3 ўкорeна: пр0чыz и4хъ въ мeчь дaмъ пред8 враги6 и4хъ, речE гDь.
10
«Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене».
10
Г0ре мнЁ, мaти (моS), вскyю мS родилA є3си2 мyжа при1телнаго и3 суди1маго по всeй земли2; не заsхъ, нижE заsтъ ў менє2 кто2: си1ла моS њскудЁ t кленyщихъ мS, (речE гDь).
11
Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи.
11
Бyди, вLко, и3справлsющымъ и5мъ: ѓще не притек0хъ ко тебЁ во врeмz њѕлоблeніz и4хъ и3 во врeмz ск0рби и4хъ, во благ†z на врагA.
12
Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь?
12
Е#дA познaетсz желёзо; и3 њдэsніе мёдzно крёпость твоS.
13
Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх;
13
И# сокрHвища тво‰ въ расхищeніе дaмъ, и3змёну за вс‰ грэхи2 тво‰, и3 во всёхъ предёлэхъ твои1хъ:
14
і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, — буде палати на вас.
14
и3 порабощy тz w4крестъ врагHмъ твои6мъ, въ земли2, є3sже не вёси: ћкw џгнь возжжeсz t ћрости моеS, на вaсъ горёти бyдетъ.
15
О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.
15
Ты2 вёси, гDи, воспомzни1 мz и3 посэти1 мz и3 защити1 мz t гонsщихъ мS, не въ долготерпёніе твоE воспріими1 мz: вёждь, ћкw пріsхъ тебє2 рaди поношeніе t tвергaющихъ словесA тво‰:
16
Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе.
16
скончaй и5хъ, и3 бyдетъ сл0во твоE мнЁ въ рaдость и3 во весeліе сeрдца моегw2, ћкw при1звано є4сть и4мz твоE на мнЁ, гDи б9е си1лъ.
17
Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням.
17
Не сэд0хъ въ с0нмэ и4хъ и3грaющихъ, но боsхсz t лицA руки2 твоеS: на є3ди1нэ сэдsхъ, ћкw г0рести и3сп0лнихсz.
18
За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою?
18
Вскyю њскорблsющіи мS возмогaютъ на мS; ћзва моS твердA, tкyду и3сцэлю1сz; бhсть мнЁ ћкw водA лжи6ваz, не и3мyщаz вёрности.
19
На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них.
19
Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь: ѓще њбрати1шисz, возстaвлю тS, и3 пред8 лицeмъ мои1мъ стaнеши: и3 ѓще и3зведeши честн0е t недост0йнагw, ћкw ўстA мо‰ бyдеши: и3 њбратsтсz тjи къ тебЁ, и3 ты2 не њбрати1шисz къ ни6мъ.
20
І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволяти тебе, — говорить Господь.
20
И# дaмъ тS лю1демъ си6мъ ѓки стёну крёпку, мёдzну: и3 порaтуютъ на тS и3 не возм0гутъ на тS, ћкw ѓзъ съ тоб0ю є4смь, да сп7сy тz и3 и3збaвлю тS, речE гDь:
21
І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.
21
и3збaвлю тS t рyкъ ѕлёйшихъ и3 и3скуплю1 тz t рyкъ губи1телей.