¹

І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть.

¹

И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ`” а^ще станђтъ мољ=сїи и^ самои^лъ предо мно'ю, нњсть дш~а моя к лю'демъ симъ” и^ꙁрини` тњ'хъ эT лица мое^го і^ и^ꙁы'идђтъ”

²

Якщо ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, — на голод; і хто у полон, — у полон.

²

А$ще ли рекTђ к тебњ, гдњ и^ꙁы'идемъ. рече'ши к ни'мъ, сїя рече г~ь. и^же къ смр~ти, къ сме'рти. и^же к ме'чю, къ ме'чю. і^ и'же къ гла'дђ, къ гла'дђ. і^ и'же къ плене'нїю, къ плене'нїю.

³

І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати;

³

и^ посњщђ на тXњ четырми ѓ%браꙁы, рече г~ь. ме'чъ на ꙁакла'нїе, и^ ўы на растерꙁа'нїе, и^ пти'ца нб~си, и ѕвњ'ри ꙁе'мли на пожре'нїя и^ расхище'нїе.

⁴

і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі.

⁴

и^ дамъ и^хъ в# поги'бель всњмъ црsтвомъ зе'мнымъ, раd манасїя сн~а е^ꙁекїина цр~я і^ё'дина всњхъ ради и^же сътвори въ і^ерsлимᲇ.

⁵

Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут?

⁵

кт^о бо ё^млsрдиTся к тебњ і^ерsлиме, и^ли кт^о поскорби'тъ ꙁа тя, и^ли и^деT к# моле'нїю ꙁа ми'ръ твои.

⁶

Ти залишив Мене, — говорить Господь, — відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати.

⁶

т^ы ѓ^ста'вилᲆ м^я е^си рече г~ь, и^ въспя'тъ иZшеl е^си. и^ прострђ рђ'кђ мою` на' тя, и^ ё^бїю т^я” Оу^трђдиXся моля'щи.

⁷

Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.

⁷

и^ расточю и^хъ вњя'ломъ въ приста'нища ꙁе'м#ская. ё^би'хъ и^ погђби'хᲆ лю'ди моя, и^ та'ко эT пђтїи свои^хъ не сђть ѓ^браще'ни”

⁸

Удів їх у Мене більше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах.

⁸

Оу^мно'жени сђть мнњ` вдови'цы е^го паq пњ'ска мор#скаго, и^ приведо'хъ и^мъ на ма'теръ ю%ноша гђби'теля полђден#наго, посла'лъ на гра'ды стремле'нїемъ гро'знымъ.

⁹

Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь.

⁹

и^ꙁнемогла е^сть и^же роди сеDмᲆ, ѓ^скђдњ дш~а е^я`. ꙁа'иде е^й слн~це е^гда` е^ще` бы'сть дн~ь. постыдњ'на е^сть и^ посрами'ся. и^ про'чїи е^я` в ме'чъ дамъ преD враги` и^хъ, рече г~ь.

¹⁰

«Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене».

¹⁰

Го'ре мн^њ мт~и моя`, въскђ'ю роди'ла е^си мђж'а смђти'теля, мђж'а раз#враще'на по все'и ꙁемли`. не ꙁая'хъ ни ꙁаятъ ё^ мене` никтоy, вс^и кленђтъ м^я, рече г~ь. е^да` ѓ^ста'нцы твои несђть въ бл~го,

¹¹

Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи.

¹¹

е^да` не притекђ къ тебњ въ вре'мя ѓ^ꙁлобле'нїя, и^ въ вре'мя скорбњ'нїя на вра'га.

¹²

Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь?

¹²

е^да` ё^вњща'ется желњ'ꙁо желњ'ꙁђ эT сњв'ера, и^ мњ'дь. бога'тьства твоя`

¹³

Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх;

¹³

и^ сᲆкро'вища твоя` в# растрᲆѕа'нїе да'мъ тђ'не, въ всњ'хъ грњсXњ твои^хъ, и^ въ всњ'хъ предњ'лехъ твои^хъ.

¹⁴

і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, — буде палати на вас.

¹⁴

и^ приведђ вра'гъ твои^хъ эT ꙁемля` е^я'же не вњси, и^же ѓ%гнь воZжеже'нъ е^сть въ ја%рости мое'и, на ваs ꙁгори'тъ.

¹⁵

О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.

¹⁵

т^ы вњси г~и, въспомяни на' мя и^ посњти м^я, и^ ꙁащити м^я эT всњ'хъ гоня'щихъ м^я. не хощи` въ тръпњ'нїе твое въс#прїя'ти м^я, вњси ја%ко тръпњ'хъ ради тебе` поноше'нїе.

¹⁶

Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе.

¹⁶

ѓ^брњте'ны сTђ словеса` твоя`, и^ поя'хъ и^хъ. и^ бы'сть мн^њ сло'во твое в ра'дость и^ въ весе'лїе срDца мое^го. ја%ко възва'но е^сть и^мя твое на мнњ`, г~и б~е си'лъ.

¹⁷

Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням.

¹⁷

не сњдњ'хъ въ со'нмᲇ и^гра'ющихъ, и^ сла'венъ е^смь эT лица` рђ'къ твоихъ. е^ді'нъ сњдя'хъ, ја%ко го'рести и^спо'лнилъ м^я е^си”

¹⁸

За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою?

¹⁸

Въскђ'ю бы'сть бо'лњꙁнь моя` вњ'чна, и^ ја%ꙁва моя` беꙁъ ё^пова'нїя, не хо'щетъ и^сцњли'тися” Бы'сть мн^њ ја%ко лжа` вода'мъ невњ'рнымъ”

¹⁹

На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них.

¹⁹

Сего ради сїа рече г~ь, а^ще ѓ^брати'шися ѓ^бращђ т^я, и^ преD лицемъ моиM ста'неши. и^ а'ще эTлђчиши чsтное эT недосто'инаго, ја%ко ё^ста` моя` бђ'деши. ѓ^братяTся тїи к тебњ, и^ т^ы не ѓ^брати'шися к ни'мъ.

²⁰

І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволяти тебе, — говорить Господь.

²⁰

и^ да'мъ т^я лю'демъ симъ въ стњ'нђ мњ'дянђ крњ'пкђ. и^ браня'тъ на' тя, и^ не въꙁмо'гTђ. и^же а^ꙁъ с тобо'ю е^смь да сп~сђ т^я і^ и^ꙁба'влю т^я, реq г~ь.

²¹

І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.

²¹

и^ꙁба'влю эT рkђ злњи'шихъ, і^ и^скђплю' т^я эT рђкъ си'лныхъ”