Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І було до мене слово Господнє:
1
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀, рекꙋ́щее: и҆ ты̀ да не по́ймеши жены̀,
2
не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому.
2
и҆ не роди́тсѧ тебѣ̀ сы́нъ, нижѐ дще́рь на мѣ́стѣ се́мъ.
3
Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі:
3
Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь ѡ҆ сынѣ́хъ и҆ дще́рехъ, и҆̀же родѧ́тсѧ на мѣ́стѣ се́мъ, и҆ ѡ҆ ма́терехъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же роди́ша и҆̀хъ, и҆ ѡ҆ ѻ҆тцѣ́хъ и҆́хъ роди́вшихъ ѧ҆̀ въ землѝ се́й:
4
тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні поховані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним.
4
сме́ртїю лю́тою и҆зо́мрꙋтъ, не ѡ҆пла́чꙋтсѧ и҆ не погребꙋ́тсѧ: во ѡ҆́бразъ на лицы̀ землѝ бꙋ́дꙋтъ и҆ мече́мъ падꙋ́тъ и҆ гла́домъ сконча́ютсѧ, и҆ бꙋ́дꙋтъ трꙋ́пїе и҆́хъ во снѣ́дь пти́цамъ небє́снымъ и҆ ѕвѣрє́мъ земны̑мъ.
5
Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь, — мир Мій і милість і жаль.
5
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: да не вни́деши въ до́мъ и҆́хъ пи́рный, ни да хо́диши пла́кати, нижѐ да рыда́еши и҆̀хъ, поне́же ѿѧ́хъ ми́ръ мо́й ѿ люді́й си́хъ, речѐ гдⷭ҇ь, млⷭ҇ть и҆ щедрѡ́ты.
6
І помруть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них.
6
И҆ оу҆́мрꙋтъ вели́цыи и҆ ма́лїи въ землѝ се́й: не погребꙋ́тсѧ, ни ѡ҆пла́чꙋтсѧ, нижѐ терза́нїе ѡ҆ ни́хъ бꙋ́детъ, нижѐ ѡ҆брі́ютсѧ ра́ди и҆́хъ,
7
І не будуть переломлювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх.
7
и҆ не прело́мѧтъ хлѣ́ба во стена́нїи и҆́хъ ко оу҆тѣше́нїю над̾ ме́ртвымъ, и҆ не дадꙋ́тъ и҆̀мъ питїѧ̀ ча́ши ко оу҆тѣше́нїю над̾ ѻ҆тце́мъ и҆ ма́терїю и҆́хъ.
8
Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити;
8
И҆ въ до́мъ пи́рный да не вни́деши сѣдѣ́ти съ ни́ми, є҆́же ꙗ҆́сти и҆ пи́ти.
9
бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої.
9
Поне́же сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ ѿимꙋ̀ ѿ мѣ́ста сегѡ̀ во ѻ҆́чїю ва́шєю и҆ во дне́хъ ва́шихъ гла́съ ра́дости и҆ гла́съ весе́лїѧ, гла́съ жениха̀ и҆ гла́съ невѣ́сты.
10
Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?» —
10
И҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ возвѣсти́ши лю́демъ си̑мъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, и҆ рекꙋ́тъ къ тебѣ̀: вскꙋ́ю гл҃алъ є҆́сть гдⷭ҇ь на на́съ всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑; ка́ѧ непра́вда на́ша; и҆ кі́й грѣ́хъ на́шъ, и҆́мже согрѣши́хомъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ;
11
тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, — говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали.
11
И҆ рече́ши къ ни̑мъ: поне́же ѡ҆ста́виша мѧ̀ ѻ҆тцы̀ ва́ши, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ и҆до́ша в̾слѣ́дъ богѡ́въ чꙋжди́хъ, и҆ послꙋжи́ша и҆̀мъ и҆ поклони́шасѧ и҆̀мъ, мене́ же ѡ҆ста́виша и҆ зако́на моегѡ̀ не сохрани́ша:
12
А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене.
12
и҆ вы̀ го́рше дѣ́ласте, не́же ѻ҆тцы̀ ва́ши, и҆ сѐ, вы̀ хо́дите кі́йждо в̾слѣ́дъ по́хотей се́рдца ва́шегѡ лꙋка́вагѡ, є҆́же не слꙋ́шати менѐ:
13
За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя.
13
и҆ и҆зри́нꙋ ва́съ ѿ землѝ сеѧ̀ въ зе́млю, є҆ѧ́же не вѣ́сте вы̀ и҆ ѻ҆тцы̀ ва́ши, и҆ послꙋ́жите та́мѡ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ де́нь и҆ но́щь, и҆̀же не дадꙋ́тъ ва́мъ ми́лости.
14
Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть уже говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»;
14
Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ не рекꙋ́тъ ктомꙋ̀: жи́въ гдⷭ҇ь, и҆́же и҆зведѐ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ:
15
але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у землю їхню, яку Я дав батькам їхнім.
15
но: живе́тъ гдⷭ҇ь, и҆́же и҆зведѐ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ землѝ сѣ́верныѧ и҆ ѿ всѣ́хъ стра́нъ, а҆́може и҆зве́ржени бы́ша: и҆ возвращꙋ̀ и҆̀хъ въ зе́млю и҆́хъ, ю҆́же да́хъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ.
16
Ось, Я пошлю багато рибалок, — говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель.
16
Сѐ, а҆́зъ послю̀ ры̑бари мнѡ́ги, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ оу҆ловѧ́тъ и҆̀хъ: и҆ посе́мъ послю̀ мнѡ́ги ловцы̀, и҆ оу҆ловѧ́тъ и҆̀хъ на всѧ́цѣй горѣ̀ и҆ на всѧ́цѣмъ хо́лмѣ и҆ ѿ пеще́ръ ка́менныхъ.
17
Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх.
17
Ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи моѝ на всѣ́хъ пꙋте́хъ и҆́хъ, не сокрове́ни сꙋ́ть ѿ лица̀ моегѡ̀, и҆ не оу҆тає́на сꙋ́ть беззакѡ́нїѧ и҆́хъ ѿ ѻ҆́чїю моє́ю.
18
І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє.
18
И҆ возда́мъ пе́рвѣе сꙋгꙋ̑баѧ беззакѡ́нїѧ и҆ грѣхѝ и҆́хъ, и҆́миже ѡ҆скверни́ша зе́млю мою̀ въ мертвечи́нахъ ме́рзостей свои́хъ и҆ въ беззако́нїихъ свои́хъ, и҆́миже напо́лниша достоѧ́нїе моѐ.
19
Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скорботи! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи».
19
Гдⷭ҇и, ты̀ крѣ́пость моѧ̀ и҆ по́мощь моѧ̀ и҆ прибѣ́жище моѐ во дне́хъ ѕлы́хъ: къ тебѣ̀ ꙗ҆зы́цы прїи́дꙋтъ ѿ послѣ́днихъ землѝ и҆ рекꙋ́тъ: вои́стиннꙋ лжи́выхъ стѧжа́ша ѻ҆тцы̀ на́ши і҆́дѡлѡвъ, и҆ нѣ́сть въ ни́хъ по́льзы.
20
Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги?
20
Є҆да̀ сотвори́тъ себѣ̀ человѣ́къ бо́ги, и҆ ті́и не сꙋ́ть бо́зи;
21
Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє — Господь.
21
Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ покажꙋ̀ и҆̀мъ во вре́мѧ сїѐ рꙋ́кꙋ мою̀ и҆ зна́емꙋ сотворю̀ и҆̀мъ си́лꙋ мою̀, и҆ позна́ютъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ мнѣ̀ гдⷭ҇ь.