Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І було слово Господнє до мене:
1
И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ глаг0лющее: и3ди2 и3 вопjй во ќшы їеrли1му, рекjй: сі‰ гlетъ гDь:
2
йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну.
2
помzнyхъ ми1лость ю4ности твоеS и3 люб0вь совершeнства [Е#вр.: њбручeніz.] твоегw2, є3гдA послёдовалъ є3си2 въ пустhни ненасёzннэй с™0му ї}леву, гlетъ гDь.
3
Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь.
3
С™ъ ї}ль гDеви, начaтокъ плодHвъ є3гw2: вси2 поzдaющіи є3го2 согрэшaтъ, ѕл†z пріи1дутъ на ни1хъ, речE гDь.
4
Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого!
4
Ўслhшите сл0во гDне, д0ме їaкwвль и3 вс‰ племенA д0му ї}лева.
5
Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились,
5
Сі‰ гlетъ гDь: к0е њбрэт0ша nтцы2 вaши во мнЁ погрэшeніе, ћкw ўдали1шасz t менє2 и3 ходи1ша в8слёдъ сyетныхъ и3 њсуети1шасz,
6
і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?»
6
и3 не рек0ша: гдё є3сть гDь, и3зведhй нaсъ t земли2 є3гЂпетскіz, преведhй нaсъ по пустhни, по земли2 неwбитaннэй и3 непрох0днэй, по земли2 безв0днэй и3 непл0днэй, по земли2, по нeйже не ходи1лъ мyжъ никогдaже и3 не њбитaлъ человёкъ тaмw;
7
І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою.
7
И# введ0хъ вaсъ въ зeмлю карми1лъ, да снёсте плоды2 є3гw2 и3 благ†z тогw2: и3 внид0сте, и3 њскверни1ли є3стE зeмлю мою2, и3 достоsніе моE постaвили є3стE въ мeрзость.
8
Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають.
8
Свzщeнницы не рек0ша: гдЁ є4сть гDь; и3 держaщіи зак0нъ не вёдэша мS, и3 пaстыріе нечeствоваша на мS, и3 прор0цы прор0чествоваша въ ваaла и3 јдwлwмъ послёдоваша.
9
Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися.
9
Сегw2 рaди є3щE суд0мъ прётисz и4мамъ съ вaми, речE гDь, и3 съ сы6ны вaшими препрю1сz.
10
Бо підіть на острови хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було там що-небудь подібне до цього?
10
Тогw2 рaди пріиди1те во џстровы хеттjмъ и3 ви1дите, и3 въ кидaръ посли1те и3 разсмотри1те прилёжнw и3 ви1дите, ѓще сотворє1на бhша такwвaz;
11
чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає.
11
ѓще премэни1ша kзhцы б0ги сво‰, и3 тjи не сyть б0зи; лю1діе же мои2 премэни1ша слaву свою2 на то2, t негHже не ўп0льзуютсz.
12
Подивуйтеся цьому, небеса, і здригніться, і жахніться, — говорить Господь.
12
Ўжасeсz нб7о њ сeмъ и3 вострепетA попремн0гу ѕэлw2, гlетъ гDь.
13
Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води.
13
Двa бо ѕл† сотвори1ша лю1діе мои2: менE њстaвиша и3ст0чника воды2 жи1вы, и3 и3скопaша себЁ кладенцы2 сокрушє1ныz, и5же не возм0гутъ воды2 содержaти.
14
Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю?
14
Е#дA рaбъ є4сть ї}ль, и3ли2 домочaдецъ є4сть; вскyю бhсть въ плэнeніе;
15
Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів.
15
На него2 рыкaша льв0ве и3 и3здaша глaсъ св0й, и5же постaвиша зeмлю є3гw2 въ пустhню, и3 грaды є3гw2 сожжeни сyть, є4же не њбитaти въ ни1хъ.
16
І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє.
16
И# сhнове мемфjса и3 тафны2 познaша тS и3 поругaшасz тебЁ.
17
Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі?
17
Не сі‰ ли сотвори2 тебЁ то2, ћкw њстaвилъ є3си2 менE; гlетъ гDь бGъ тв0й.
18
І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її?
18
И# нн7э что2 тебЁ и3 пути6 є3гЂпетскому, є4же пи1ти в0ду геHнскую [Е#вр.: мyтну.], и3 что2 тебЁ и3 пути6 ґссmрjйскому, да піeши в0ду рёчную;
19
Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф.
19
Накaжетъ тS tступлeніе твоE, и3 ѕл0ба твоS њбличи1тъ тS: и3 ўвёждь и3 ви1ждь, ћкw ѕло2 и3 г0рько ти2 є4сть, є4же њстaвити мS, гlетъ гDь бGъ тв0й: и3 не бlговоли1хъ њ тебЁ, гlетъ гDь бGъ тв0й.
20
Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв.
20
Понeже t вёка сокруши1лъ є3си2 и4го твоE и3 растерзaлъ є3си2 ќзы тво‰ и3 рeклъ є3си2: не и4мамъ тебЁ служи1ти, но пойдY на всsкій х0лмъ выс0кій и3 под8 всsкимъ дрeвомъ ли1ственнымъ тaмw разлію1сz въ блудЁ моeмъ.
21
Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози?
21
Ѓзъ же насади1хъ тS віногрaдъ плодон0сенъ, вeсь и4стиненъ: кaкw преврати1лсz є3си2 въ г0ресть, віногрaдъ чуждjй;
22
Тому, хоч би ти умився милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог.
22
Ѓще ўмhешисz нjтромъ и3 ўмн0жиши себЁ травы2 борjfовы, пор0ченъ є3си2 во беззак0ніихъ твои1хъ предо мн0ю, речE гDь бGъ.
23
Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх?
23
Кaкw речeши: не њскверни1хсz и3 в8слёдъ ваaла не ходи1хъ; ви1ждь пути6 тво‰ на мёстэ многогр0бищнэмъ и3 ўвёждь, что2 сотвори1лъ є3си2. Въ вeчеръ глaсъ є3гw2 рыдaше,
24
Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її.
24
пути6 сво‰ разшири2 на в0ды пусты6нныz, въ п0хотехъ души2 своеS вётромъ ношaшесz, прeданъ бhсть, кто2 њбрати1тъ є3го2; вси2 и4щущіи є3гw2 не ўтрудsтсz, во смирeніи є3гw2 њбрsщутъ є3го2.
25
Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними».
25
Tврати2 н0гу твою2 t пути2 стр0потна и3 гортaнь тв0й t жaжди. И# речE: возмужaюсz, ћкw возлюби2 чужди1хъ и3 в8слёдъ и4хъ хождaше.
26
Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, —
26
Ћкоже стhдъ тaтю, є3гдA ћтъ бyдетъ, тaкw постыдsтсz сhнове ї}лєвы, тjи и3 цaріе и4хъ, и3 нач†лницы и4хъ и3 свzщeнницы и4хъ и3 прор0цы и4хъ.
27
говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: «встань і спаси нас!»
27
Дрeву рек0ша: ћкw nтeцъ м0й є3си2 ты2: и3 кaмени: тh мz роди1лъ є3си2: и3 њбрати1ша ко мнЁ хребты2, ґ не ли1ца сво‰: и3 во врeмz њѕлоблeніz своегw2 рекyтъ: востaни и3 и3збaви нaсъ.
28
Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо.
28
И# гдЁ сyть б0зи твои2, ±же сотвори1лъ є3си2 тебЁ; да востaнутъ и3 и3збaвzтъ тS во врeмz њѕлоблeніz твоегw2: по числy бо градHвъ твои1хъ бhша б0зи твои2, їyдо, и3 по числY путjй їеrли1мскихъ жрsху ваaлу.
29
Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь.
29
Вскyю глаг0лете ко мнЁ; вси2 вы2 нечeствовасте и3 вси2 вы2 беззак0нновасте ко мнЁ, гlетъ гDь.
30
Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись].
30
Всyе порази1хъ ч†да в†ша, наказaніz не пріsсте, мeчь поzдE прор0ки вaшz, ѓки лeвъ погублszй, и3 не ўбоsстесz.
31
О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»?
31
Слhшите сл0во гDне, тaкw гlетъ гDь: є3дA пустhнz бhхъ ї}лю, и3ли2 землS непл0дна; вскyю рёша лю1діе мои2: њбладaеми не бyдемъ и3 пот0мъ не пріи1демъ къ тебЁ;
32
Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням.
32
Е#дA забyдетъ невёста красотY свою2, и3 дёва мwни1ста пeрсій свои1хъ; лю1діе же мои2 забhша менE дни6 безчи1слєнны.
33
Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої.
33
Что2 є3щE добро2 ўхи1триши на путeхъ твои1хъ, є4же взыскaти любвE; Не тaкw: но и3 ты2 лукaвновала є3си2, є4же њскверни1ти пути6 тво‰,
34
Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це,
34
и3 въ рукaхъ твои1хъ њбрётесz кр0вь дyшъ (ўб0гихъ) непови1нныхъ: не въ р0вэхъ њбрэт0хъ и5хъ, но во всsцэй дубрaвэ.
35
говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвернеться від мене». Ось, Я буду судитися з тобою за те, що говориш: «я не згрішила».
35
И# реклA є3си2: непови1нна є4смь, но да tврати1тсz ћрость твоS t менє2. СE, ѓзъ суждyсz съ тоб0ю, внегдA рещи2 тебЁ: не согрэши1хъ:
36
Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією;
36
понeже презрёла є3си2 ѕэлw2, є4же повтори1ти пути6 тво‰: и3 t є3гЂпта постыди1шисz, ћкоже постыдёна є3си2 t ґссyра:
37
і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.
37
ћкw и3 tтyду и3зhдеши, и3 рyцэ твои2 на главЁ твоeй: ћкw tри1ну гDь надёzніе твоE, и3 не благопоспэши1тсz тебЁ въ нeмъ.