Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці,
1
И# ўслhша пасхHръ сhнъ є3ммeровъ свzщeнникъ, и4же постaвленъ бЁ начaлникъ въ домY гDни, їеремjю прbр0чествующа словесA сі‰:
2
то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому.
2
и3 ўдaри пасхHръ їеремjю прbр0ка и3 ввeрже є3го2 въ клaду, ћже бЁ во вратёхъ веніамjнихъ вhшнихъ въ домY гDни.
3
Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»*.
3
Бhвшу же ќтру, и3зведE пасхHръ їеремjю t клaды. И# речE къ немY їеремjа: не пасхHръ наречE (гDь) и4мz твоE, но пресeлника tвсю1ду.
4
Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем.
4
Понeже сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ дaмъ тS въ преселeніе и3 всёхъ другHвъ твои1хъ: и3 падyтъ мечeмъ вр†гъ свои1хъ, и3 џчи твои2 ќзрzтъ, и3 тебE и3 всего2 їyду дaмъ въ рyки царS вавmлHнска, и3 преведyтъ и5хъ въ вавmлHнъ и3 побію1тъ и5хъ мечьми2.
5
І віддам усе багатство цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон.
5
И# дaмъ всю2 си1лу грaда сегw2 и3 вс‰ труды2 є3гw2 и3 вс‰ сокрHвища царS їyдина дaмъ въ рyки врагHвъ є3гw2, и3 расхи1тzтъ и5хъ и3 в0змутъ и3 tведyтъ въ вавmлHнъ.
6
І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво.
6
Тh же, пасхHръ, и3 вси2 њбитaтеліе д0му твоегw2, tи1дете во плэнeніе, и3 въ вавmлHнъ пріи1деши и3 тaмw ќмреши, тaмw же и3 погребeшисz ты2 и3 вси2 дрyзіе твои2, и5мже прор0чествовалъ є3си2 лжY.
7
Ти вів мене, Господи, — і я захоплений; Ти сильніший за мене — і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене.
7
Прельсти1лъ мS є3си2, гDи, и3 прельщeнъ є4смь, крэплёйшій менє2 є3си2 и3 превозм0глъ є3си2: бhхъ въ посмёхъ вeсь дeнь, вси2 ругaютсz мнЁ.
8
Бо лиш тільки почну говорити я, — кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння.
8
Понeже г0рькимъ сл0вомъ мои1мъ посмэю1сz, tвержeніе и3 бёдность наведY, ћкw бhсть въ поношeніе мнЁ сл0во гDне и3 въ посмёхъ вeсь дeнь.
9
І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг.
9
И# рек0хъ: не воспомzнY и4мене гDнz, нижE возглаг0лю ктомY во и4мz є3гw2. И# бhсть въ сeрдцы моeмъ ћкw џгнь горsщь, палsщь въ костeхъ мои1хъ, и3 разслабёхъ tвсю1ду, и3 не могY носи1ти:
10
Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому».
10
слhшахъ бо досади1тєлства мн0гихъ собрaвшихсz w4крестъ: напади1те, напади1мъ нaнь, вси2 мyжіе дрyзіе є3гw2: наблюдaйте помышлeніе є3гw2, ѓще (кaкw) прельсти1тсz, и3 прем0жемъ нaнь и3 сотвори1мъ tмщeніе нaше є3мY.
11
Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, тому що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться.
11
ГDь же со мн0ю є4сть ћкw борeцъ крёпкій: сегw2 рaди погнaша и3 ўразумёти не мог0ша: постыдёшасz ѕэлw2, ћкw не разумёша безчeстіz своегw2, є4же во вёкъ не забвeно бyдетъ.
12
Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
12
И# ты2, гDи си1лъ, и3скушazй првdнаz, вёдаzй ўтрHбы и3 сердцA, (молю1тисz,) да ви1жду мщeніе твоE на ни1хъ, тебё бо tкрhхъ прю2 мою2.
13
Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв. —
13
П0йте гDу, хвали1те гDа, ћкw и3збaви дyшу ўб0гагw t руки2 лукaвыхъ.
14
Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний!
14
Пр0клzтъ дeнь, въ џньже роди1хсz: дeнь, въ џньже породи1 мz мaти моS, да не бyдетъ благословeнъ.
15
Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», і тим дуже порадувала його.
15
Пр0клzтъ мyжъ, и4же возвэсти2 nтцY моемY, рекjй: роди1сz тебЁ џтрокъ мyжескъ, и3 ћкw рaдостію возвесели2 є3го2.
16
І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання
16
Да бyдетъ человёкъ т0й ћкоже грaди, ±же преврати2 гDь ћростію и3 не раскazсz: да слhшитъ в0пль заyтра и3 рыдaніе во врeмz полyденное:
17
за те, що вона не убила мене у самій утробі — так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною.
17
ћкw не ўби1лъ менE въ ложеснaхъ мaтере, и3 былa бы мнЁ мaти моS гр0бъ м0й и3 ложеснA зачaтіz вёчнагw.
18
Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?
18
Вскyю и3зыд0хъ и3з8 ложeснъ, да ви1жду труды2 и3 бwлёзни, и3 скончaшасz въ постыдёніи днjе мои2;