Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це
1
Сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь: и҆дѝ и҆ вни́ди въ до́мъ царѧ̀ і҆ꙋ́дина и҆ рцы̀ та́мѡ сло́во сїѐ,
2
і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами.
2
и҆ рече́ши: слы́ши сло́во гдⷭ҇не, царю̀ і҆ꙋ́динъ, и҆́же сѣди́ши на престо́лѣ даві́довѣ, ты̀ и҆ до́мъ тво́й, и҆ рабѝ твоѝ и҆ лю́дїе твоѝ и҆ входѧ́щїи две́рьми си́ми:
3
Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому.
3
сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: твори́те сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ, и҆ и҆зба́вите си́лою оу҆гнете́на ѿ рꙋкꙋ̀ ѡ҆би́дѧщагѡ и҆̀, и҆ прише́лца и҆ си́ра и҆ вдови́цы не ѡ҆скорблѧ́йте, не оу҆гнета́йте беззако́ннѡ, и҆ кро́ве непови́нныѧ не и҆злива́йте на мѣ́стѣ се́мъ.
4
Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на колісниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній.
4
А҆́ще бо творѧ́ще сотворитѐ сло́во сїѐ, то̀ вни́дꙋтъ врата́ми до́мꙋ сегѡ̀ ца́рїе сѣдѧ́щїи на престо́лѣ даві́довѣ и҆ всѣда́ющїи на колєсни́цы и҆ на ко́ни, ті́и и҆ рабѝ и҆́хъ и҆ лю́дїе и҆́хъ.
5
А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся, — говорить Господь, — що дім цей зробиться порожнім.
5
А҆́ще же не послꙋ́шаете слове́съ си́хъ, са́мъ собо́ю заклѧ́хсѧ, речѐ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ въ пꙋсты́ню бꙋ́детъ до́мъ се́й.
6
Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними
6
Поне́же та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь на до́мъ царѧ̀ і҆ꙋ́дина: галаа́дъ ты̀ мнѣ̀, глава̀ лїва́нскаѧ, а҆́ще не поста́влю тебѐ въ пꙋсты́ню, во гра́ды неѡбита̑нны,
7
і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.
7
и҆ наведꙋ̀ на тѧ̀ оу҆бива́юща мꙋ́жа и҆ сѣки́рꙋ є҆гѡ̀, и҆ посѣкꙋ́тъ и҆збра̑нныѧ ке́дры твоѧ̑ и҆ ве́ргꙋтъ на ѻ҆́гнь.
8
І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?»
8
И҆ про́йдꙋтъ ꙗ҆зы́цы мно́зи сквозѣ̀ гра́дъ се́й, и҆ рече́тъ кі́йждо и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: вскꙋ́ю сотворѝ гдⷭ҇ь та́кѡ гра́дꙋ семꙋ̀ вели́комꙋ;
9
І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм».
9
И҆ ѿвѣща́ютъ: сегѡ̀ ра́ди, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша завѣ́тъ гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ и҆ поклони́шасѧ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ и҆ послꙋжи́ша и҆̀мъ.
10
Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.
10
Не пла́чите ме́ртвагѡ, нижѐ рыда́йте ѡ҆ не́мъ: пла́чите пла́чемъ ѡ҆ и҆сходѧ́щемъ, ꙗ҆́кѡ не возврати́тсѧ ктомꙋ̀, нижѐ оу҆ви́дитъ землѝ рожде́нїѧ своегѡ̀.
11
Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди,
11
Поне́же сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь къ селли́мꙋ сы́нꙋ і҆ѡсі́инꙋ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ ца́рствꙋющемꙋ вмѣ́стѡ і҆ѡсі́и ѻ҆тца̀ своегѡ̀, и҆́же и҆зше́лъ є҆́сть ѿ мѣ́ста сегѡ̀: не возврати́тсѧ ктомꙋ̀ сѣ́мѡ,
12
але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї.
12
но на мѣ́стѣ то́мъ, а҆́може преведо́хъ є҆го̀, та́мѡ оу҆́мретъ и҆ землѝ сеѧ̀ не оу҆́зритъ ктомꙋ̀.
13
Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його,
13
Го́ре созида́ющемꙋ до́мъ сво́й съ непра́вдою и҆ гѡ́рницы своѧ̑ не въ сꙋдѣ̀, оу҆ негѡ́же бли́жнїй є҆гѡ̀ дѣ́лаетъ тꙋ́не, и҆ мзды̀ є҆гѡ̀ не возда́стъ є҆мꙋ̀:
14
хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі», — і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою.
14
и҆́же речѐ: сози́ждꙋ себѣ̀ до́мъ простра́ненъ, и҆ гѡ́рницы ширѡ́ки со ѿве́рстыми ѻ҆́кнами и҆ свѡ́ды ке́дровыми, и҆ распи̑саны че́рвленцемъ.
15
Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре.
15
Є҆да̀ ца́рствовати бꙋ́деши, ꙗ҆́кѡ ты̀ поѡщрѧ́ешисѧ ѡ҆ а҆ха́зѣ ѻ҆тцѣ̀ твое́мъ; не ꙗ҆дѧ́тъ, нижѐ пїю́тъ: лꙋ́чше тебѣ̀ бы́ло твори́ти сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ бла́гꙋ.
16
Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене? — говорить Господь.
16
Не позна́ша, не сꙋди́ша сꙋда̀ смире́нныхъ, нижѐ сꙋда̀ ни́ща: не сїе́ ли тебѣ̀ є҆́сть, є҆́же не зна́ти тебѣ̀ менѐ, речѐ гдⷭ҇ь;
17
Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство.
17
Сѐ, не сꙋ́ть ѻ҆́чи твоѝ, нижѐ се́рдце твоѐ бла́го, но къ сребролю́бїю твоемꙋ̀ и҆ кро́ве непови́нныѧ пролїѧ́нїю, и҆ ко ѡ҆би́дамъ и҆ ко оу҆бі́йствꙋ, є҆́же твори́ти ѧ҆̀.
18
Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!»
18
Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆ѡакі́мꙋ сы́нꙋ і҆ѡсі́инꙋ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ: го́ре мꙋ́жꙋ семꙋ̀, не ѡ҆пла́чꙋтъ є҆гѡ̀: го́ре, бра́те! нижѐ возрыда́ютъ ѡ҆ не́мъ: оу҆вы̀ мнѣ̀, господи́не!
19
Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима.
19
Погребе́нїемъ ѻ҆́слимъ погребе́тсѧ, влачи́мь и҆зве́рженъ бꙋ́детъ внѣ̀ вра́тъ і҆ерⷭ҇ли́ма.
20
Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої.
20
Взы́ди на лїва́нъ и҆ возопі́й, и҆ въ васа́нъ да́ждь гла́съ тво́й, и҆ возопі́й на ѡ҆́нъ по́лъ мо́рѧ, ꙗ҆́кѡ сотре́ни сꙋ́ть всѝ любо́внїи твоѝ.
21
Я говорив тобі під час благоденства твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого.
21
Гл҃ахъ къ тебѣ̀ въ паде́нїи твое́мъ, и҆ ре́клъ є҆сѝ: не оу҆слы́шꙋ. Се́й пꙋ́ть тво́й ѿ ю҆́ности твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ не послꙋ́шалъ є҆сѝ гла́са моегѡ̀.
22
Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у полон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої.
22
Всѣ́хъ па́стырей твои́хъ оу҆пасе́тъ вѣ́тръ, и҆ любо́внїи твоѝ во плѣне́нїе по́йдꙋтъ, и҆ тогда̀ постыди́шисѧ и҆ посрами́шисѧ ѿ всѣ́хъ лю́бѧщихъ тѧ̀:
23
Ти, що живеш на Ливані, гніздишся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах!
23
и҆́же сѣди́ши въ лїва́нѣ и҆ гнѣзди́шисѧ въ ке́дрѣхъ, возстене́ши, є҆гда̀ прїи́дꙋтъ къ тебѣ̀ бѡлѣ́зни, ꙗ҆́кѡ ражда́ющїѧ.
24
Живу Я, — сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе
24
Живꙋ̀ а҆́зъ, речѐ гдⷭ҇ь, а҆́ще бꙋ́детъ і҆ехоні́а сы́нъ і҆ѡакі́ма ца́рь і҆ꙋ́динъ, пе́рстень на рꙋцѣ̀ деснѣ́й мое́й, ѿтꙋ́дꙋ и҆сто́ргнꙋ тѧ̀
25
і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв,
25
и҆ преда́мъ тѧ̀ въ рꙋ́ки и҆́щꙋщихъ дꙋшѝ твоеѧ̀ и҆ въ рꙋ́ки, и҆́хже ты̀ бои́шисѧ лица̀, и҆ въ рꙋ́ки навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нска и҆ въ рꙋ́ки халде́ѡмъ,
26
і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете;
26
и҆ ѿве́ргꙋ тѧ̀ и҆ ма́терь твою̀, ꙗ҆̀же роди́ тѧ, въ зе́млю чꙋ́ждꙋ, въ не́йже нѣ́сте рожде́ни, и҆ та́мѡ оу҆́мрете:
27
а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться.
27
а҆ въ зе́млю, въ ню́же ті́и жела́ютъ дꙋша́ми свои́ми возврати́тисѧ, не возвратѧ́тсѧ.
28
«Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він — сосуд непотребний? за що вони викинуті — він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?»
28
Ѡ҆безче́стисѧ і҆ехоні́а, а҆́ки сосꙋ́дъ непотре́бенъ, ꙗ҆́кѡ ѿринове́нъ бы́сть то́й и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀, и҆ и҆зве́рженъ въ зе́млю, є҆ѧ́же не вѣ́дѧше.
29
О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє.
29
Землѐ, землѐ, землѐ, слы́ши сло́во гдⷭ҇не!
30
Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.
30
Сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь: напишѝ мꙋ́жа сего̀ ѿве́ржена, мꙋ́жа, и҆́же во дне́хъ свои́хъ не пред̾ꙋспѣ́етъ: ниже́ бо бꙋ́детъ ѿ сѣ́мене є҆гѡ̀ мꙋ́жъ, и҆́же сѧ́детъ на престо́лѣ даві́довѣ, и҆ вла́сть и҆мѣ́ѧй ктомꙋ̀ во і҆ꙋ́дѣ.