¹

Слово, яке було до Єремії про весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, — це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського, —

¹

Сло́во, є҆́же бы́сть ко і҆еремі́и на всѧ̑ лю́ди і҆ꙋ̑дины, въ лѣ́то четве́ртое і҆ѡакі́ма сы́на і҆ѡсі́ина, царѧ̀ і҆ꙋ́дина: то̀ лѣ́то пе́рвое навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ:

²

і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав:

²

є҆́же глаго́ла і҆еремі́а прⷪ҇ро́къ ко всѣ̑мъ лю́демъ і҆ꙋ́динымъ и҆ ко всѣ̑мъ ѡ҆бита́телємъ і҆ерⷭ҇ли́ма, рекі́й:

³

від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам, — і ви не слухали.

³

въ третїена́десѧть лѣ́то і҆ѡсі́и сы́на а҆мѡ́сова, царѧ̀ і҆ꙋ́дина, и҆ да́же до днѐ сегѡ̀, сїѐ два́десѧть тре́тїе лѣ́то, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀, и҆ глаго́лахъ къ ва́мъ, заꙋ́тра востаѧ̀ и҆ глаго́лѧ: и҆ не слы́шасте.

⁴

Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав, — і ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб слухати.

⁴

И҆ посыла́ше гдⷭ҇ь къ ва́мъ всѣ́хъ ра̑бъ свои́хъ прⷪ҇рѡ́къ, востаѧ̀ заꙋ́тра и҆ посыла́ѧ: и҆ не слы́шасте, ни приклони́сте оу҆ше́съ ва́шихъ, да слы́шите, є҆гда̀ гл҃аше:

⁵

Вам говорили: «наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік;

⁵

ѿврати́тесѧ кі́йждо ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ ѕла́гѡ и҆ ѿ ѕлѣ́йшихъ оу҆мышле́нїй ва́шихъ, и҆ ѡ҆бита́ти бꙋ́дете въ землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь дадѐ ва́мъ и҆ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, ѿ вѣ́ка да́же и҆ до вѣ́ка:

⁶

і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла».

⁶

и҆ не ходи́те в̾слѣ́дъ богѡ́въ чꙋжди́хъ, є҆́же слꙋжи́ти и҆̀мъ и҆ покланѧ́тисѧ и҆̀мъ, да не прогнѣ́ваете мѧ̀ въ дѣ́лѣхъ рꙋ́къ ва́шихъ, є҆́же ѡ҆ѕло́бити ва́съ.

⁷

Але ви не слухали Мене, — говорить Господь, — прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі.

⁷

И҆ не послꙋ́шасте мѧ̀, речѐ гдⷭ҇ь, є҆́же не подвиза́ти мѧ̀ ко гнѣ́вꙋ въ дѣ́лѣхъ рꙋкꙋ̀ ва́шєю на ѕло̀ ва́мъ.

⁸

Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх,

⁸

Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ: поне́же не послꙋ́шасте слове́съ мои́хъ,

⁹

ось, Я пошлю і візьму всі племена північні, — говорить Господь, — і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю цю і на жителів її і на усі навколишні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням.

⁹

сѐ, а҆́зъ послю̀ и҆ возмꙋ̀ всѧ̑ племена̀ сѣ̑верска, (речѐ гдⷭ҇ь,) и҆ навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нска раба̀ моего̀: и҆ приведꙋ̀ и҆̀хъ на зе́млю сїю̀ и҆ на ѡ҆бита́тєли є҆ѧ̀ и҆ на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, и҆̀же ѡ҆́крестъ є҆ѧ̀, и҆ оу҆бїю̀ и҆̀хъ и҆ поста́влю и҆̀хъ во оу҆́жасъ и҆ во звизда́нїе и҆ въ поноше́нїе вѣ́чное:

¹⁰

І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника.

¹⁰

и҆ погꙋблю̀ ѿ ни́хъ гла́съ ра́дости и҆ гла́съ весе́лїѧ, гла́съ жениха̀ и҆ гла́съ невѣ́сты, благоꙋха́нїе мѵ́ра и҆ свѣ́тъ свѣти́лника:

¹¹

І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років.

¹¹

и҆ бꙋ́детъ всѧ̀ землѧ̀ сїѧ̑ въ запꙋстѣ́нїе и҆ во оу҆́жасъ, и҆ порабо́таютъ сі́и во ꙗ҆зы́цѣхъ царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ се́дмьдесѧтъ лѣ́тъ.

¹²

І буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ, — говорить Господь, — за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею.

¹²

Є҆гда́ же и҆спо́лнени бꙋ́дꙋтъ се́дмьдесѧтъ лѣ́тъ, посѣщꙋ̀ на царѧ̀ вавѷлѡ́нска и҆ на ꙗ҆зы́къ ѻ҆́ный, речѐ гдⷭ҇ь, беззакѡ́нїѧ и҆́хъ, и҆ на зе́млю халде́йскꙋ, и҆ положꙋ̀ тꙋ́ю въ запꙋстѣ́нїе вѣ́чное,

¹³

І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи.

¹³

и҆ наведꙋ̀ на зе́млю ѻ҆́нꙋ всѧ̑ словеса̀ моѧ̑, ꙗ҆̀же гл҃ахъ на ню̀, всѧ̑ пи̑саннаѧ въ кни́зѣ се́й, и҆ є҆ли̑ка прⷪ҇ро́чествова і҆еремі́а на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки:

¹⁴

Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх.

¹⁴

ꙗ҆́кѡ рабо́таша и҆̀мъ, є҆гда̀ бѣ́ша ꙗ҆зы́цы мно́зи и҆ ца́рїе вели́цы, и҆ возда́мъ и҆̀мъ по дѣлѡ́мъ и҆́хъ и҆ по творе́нїю рꙋ́къ и҆́хъ,

¹⁵

Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе.

¹⁵

є҆ли́кѡ проречѐ і҆еремі́а до всѣ́хъ стра́нъ: та́кѡ бо гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: возмѝ ча́шꙋ вїна̀ нерастворе́ннагѡ [Є҆вр.: ꙗ҆́рости сеѧ̀.] ѿ рꙋкѝ моеѧ̀, да напои́ши всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, къ ни̑мже а҆́зъ послю́ тѧ.

¹⁶

І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них.

¹⁶

И҆ и҆спїю́тъ и҆ и҆зблю́ютъ [Є҆вр.: и҆ смѧтꙋ́тсѧ.], и҆ ѡ҆бꙋѧ́ютъ ѿ лица̀ меча̀, є҆го́же а҆́зъ послю̀ средѣ̀ и҆́хъ.

¹⁷

І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких послав мене Господь:

¹⁷

И҆ взѧ́хъ ча́шꙋ ѿ рꙋкѝ гдⷭ҇ни и҆ напои́хъ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, къ ни̑мже посла́ мѧ гдⷭ҇ь:

¹⁸

Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині,

¹⁸

і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ гра́ды і҆ꙋ̑дины, и҆ цари̑ є҆гѡ̀ и҆ кнѧ̑зи є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ положи́ти ѧ҆̀ во ѡ҆пꙋстѣ́нїе и҆ въ непрохожде́нїе, и҆ во звизда́нїе и҆ въ проклѧ́тїе, ꙗ҆́кѡ де́нь се́й,

¹⁹

фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його,

¹⁹

и҆ фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петскаго и҆ ѻ҆трокѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ вельмо́жы є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀

²⁰

і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аскалон, і Газу, й Екрон, і залишки Азота,

²⁰

и҆ всѧ̑ примѣ́сники є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ цари̑ землѝ оу҆́съ и҆ всѧ̑ цари̑ и҆ноплеме́нникѡвъ, а҆скалѡ́на и҆ га́зꙋ, и҆ а҆ккарѡ́на и҆ ѡ҆ста́нокъ а҆зѡ́та,

²¹

Едома, і Моава, і синів Аммонових,

²¹

и҆ і҆дꙋме́ю и҆ мѡаві́тїдꙋ и҆ сы̑ны а҆ммѡ̑ни,

²²

і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем,

²²

и҆ всѧ̑ цари̑ тѵ̑рски и҆ цари̑ сїдѡ̑нски и҆ цари̑, и҆̀же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ мо́рѧ,

²³

Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях,

²³

и҆ деда́на и҆ ѳема́на, и҆ рѡ́са и҆ всѧ́каго ѡ҆стри́женаго по лицꙋ̀ є҆гѡ̀,

²⁴

і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі,

²⁴

и҆ всѧ̑ цари̑ а҆ра́вїи и҆ всѧ̑ смѣ́сники ѡ҆бита́ющыѧ въ пꙋсты́ни,

²⁵

усіх царів Зимврії, і всіх царів Елама, і всіх царів Мідії,

²⁵

и҆ всѧ̑ цари̑ замврі̑йскїѧ и҆ всѧ̑ цари̑ є҆ла̑мскїѧ, и҆ всѧ̑ цари̑ пє́рсскїѧ

²⁶

і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі царства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них.

²⁶

и҆ всѧ̑ цари̑ ѿ восто́чїѧ, да̑льнїѧ и҆ бли̑жнїѧ, коего́ждо ко бра́тꙋ є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ ца̑рства, ꙗ҆̀же на лицы̀ землѝ, и҆ ца́рь сеса́хъ и҆спїе́тъ послѣдѝ и҆́хъ.

²⁷

І скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас.

²⁷

И҆ рече́ши и҆̀мъ: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: пі́йте и҆ оу҆пі́йтесѧ, и҆ и҆зблю́йте и҆ пади́те, и҆ не воста́ните ѿ лица̀ меча̀, є҆го́же а҆́зъ послю̀ средѣ̀ ва́съ.

²⁸

Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пити, то скажи їм: так говорить Господь Саваоф: ви неодмінно будете пити.

²⁸

И҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ не восхотѧ́тъ прїѧ́ти ча́ши ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀, є҆́же пи́ти, рече́ши къ ни̑мъ: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: пїю́ще пі́йте.

²⁹

Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі, — говорить Господь Саваоф.

²⁹

Ꙗ҆́кѡ во гра́дѣ, въ не́мже и҆менова́сѧ и҆́мѧ моѐ, а҆́зъ начнꙋ̀ ѡ҆ѕлоблѧ́ти, и҆ вы̀ ѡ҆чище́нїемъ не ѡ҆чи́ститесѧ: поне́же ме́чь а҆́зъ призыва́ю на всѧ̑ сѣдѧ́щыѧ на землѝ, речѐ гдⷭ҇ь си́лъ.

³⁰

Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі.

³⁰

Ты́ же прорече́ши на ни́хъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑ и҆ рече́ши: гдⷭ҇ь съ высоты̀ сꙋ́дъ возда́стъ, ѿ ст҃а́гѡ своегѡ̀ да́стъ гла́съ сво́й, сло́во прорече́тъ на мѣ́сто своѐ, сі́и же ꙗ҆́кѡ ѡ҆б̾е́млюще вїногра́дъ ѿвѣща́ютъ: и҆ на всѧ̑ сѣдѧ́щыѧ на землѝ прїи́де па́гꙋба,

³¹

Шум дійде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу, — говорить Господь.

³¹

на ча́сть землѝ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́дъ во ꙗ҆зы́цѣхъ гдⷭ҇ꙋ: сꙋди́тисѧ и҆́мать то́й со всѧ́кою пло́тїю, нечести́вїи же пре́дани бы́ша мечꙋ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.

³²

Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі.

³²

Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, ѕла̑ѧ грѧдꙋ́тъ ѿ ꙗ҆зы́ка на ꙗ҆зы́къ, и҆ ви́хорь вели́къ и҆схо́дитъ ѿ конца̀ землѝ.

³³

І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі.

³³

И҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́звенїи ѿ гдⷭ҇а въ де́нь гдⷭ҇ень, ѿ кра́ѧ землѝ и҆ до кра́ѧ землѝ: не ѡ҆пла́чꙋтсѧ, нижѐ соберꙋ́тсѧ и҆ не погребꙋ́тсѧ, въ гноѝ на лицы̀ землѝ бꙋ́дꙋтъ.

³⁴

Ридайте, пастирі, і стогніть, і посипайте себе порохом, вожді стада; бо виповнилися дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий сосуд.

³⁴

Воскли́кните, пастꙋсѝ, и҆ возопі́йте, и҆ воспла́чите, ѻ҆внѝ ѻ҆́вчїи, ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнишасѧ дні́е ва́ши на заколе́нїе, и҆ паде́те ꙗ҆́коже ѻ҆внѝ и҆збра́ннїи,

³⁵

І не буде притулку пастирям і спасіння вождям стада.

³⁵

и҆ и҆зги́бнетъ бѣ́гство ѿ пастꙋхѡ́въ и҆ спасе́нїе ѿ ѻ҆внѡ́въ ѻ҆́вчихъ.

³⁶

Чутно волання пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх.

³⁶

Гла́съ во́плѧ па́стырска и҆ кли́чь ѻ҆ве́цъ и҆ ѻ҆внѡ́въ, ꙗ҆́кѡ потребѝ гдⷭ҇ь па̑жити и҆́хъ:

³⁷

Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього.

³⁷

и҆ оу҆мо́лкнꙋтъ ѡ҆ста́нцы ми́ра ѿ лица̀ ꙗ҆́рости гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ.

³⁸

Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його.

³⁸

Ѡ҆ста́ви ꙗ҆́коже ле́въ вита́лище своѐ, ꙗ҆́кѡ бы́сть землѧ̀ и҆́хъ въ непрохожде́нїе ѿ лица̀ меча̀ вели́кагѡ.