¹

І ось слова листа, який пророк Єремія послав з Єрусалима до залишку старійшин серед переселенців і до священиків, і до пророків, і до усього народу, яких Навуходоносор вивів з Єрусалима у Вавилон, —

¹

И҆ сїѧ̑ словеса̀ кни́ги, ю҆́же посла̀ і҆еремі́а и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма ко старѣ́йшинамъ преселє́нымъ и҆ ко жерцє́мъ и҆ лжи̑вымъ проро́кѡмъ и҆ всѣ̑мъ лю́демъ, и҆̀хже преселѝ навꙋходоно́соръ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма до вавѷлѡ́на,

²

після того, як вийшли з Єрусалима цар Ієхонія і цариця і євнухи, князі Юдеї і Єрусалима, і теслі і ковалі, —

²

послѣдѝ и҆зше́дшꙋ і҆ехоні́и царю̀ и҆ цари́цѣ, и҆ ка́женикѡмъ и҆ всѧ́комꙋ свобо́днꙋ, и҆ хꙋдо́жникꙋ и҆ ю҆́зникꙋ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма,

³

через Елеасу, сина Сафанового, і Гемарію, сина Хелкіїного, яких Седекія, цар Юдейський, посилав у Вавилон до Навуходоносора, царя Вавилонського:

³

рꙋко́ю є҆леа́са сы́на сафа́нѧ и҆ гамарі́а сы́на хелкі́ина, є҆го́же посла̀ седекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ ко царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ въ вавѷлѡ́нъ, глаго́лѧ:

⁴

так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, усім полоненим, яких Я переселив з Єрусалима у Вавилон:

⁴

та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ ѡ҆ преселе́ныхъ, и҆̀хже преселѝ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма въ вавѷлѡ́нъ:

⁵

будуйте доми і живіть у них, і розводьте сади і їжте плоди їх;

⁵

согради́те хра̑мины и҆ всели́тесѧ, и҆ насади́те вертогра́ды и҆ ꙗ҆ди́те плоды̀ и҆́хъ,

⁶

беріть дружин і народжуйте синів і дочок; і синам своїм беріть дружин і дочок своїх віддавайте заміж, щоб вони народжували синів і дочок, і розмножуйтеся там, а не зменшуйтеся;

⁶

и҆ поими́те жєны̀ и҆ чадотвори́те сы́ны и҆ дщє́ри, и҆ приведи́те сынѡ́мъ ва́шымъ жєны̀ и҆ дщє́ри ва́шѧ дади́те за мꙋ́жы, и҆ да ражда́ютъ сы́ны и҆ дщє́ри, и҆ оу҆множа́йтесѧ, а҆ не оу҆малѧ́йтесѧ:

⁷

і турбуйтеся про добробут міста, в яке Я переселив вас, і моліться за нього Господу; бо при добробуті його і вам буде мир.

⁷

и҆ взыщи́те ми́ра землѝ, на ню́же пресели́хъ ва́съ та́мѡ, и҆ моли́те гдⷭ҇а за нѧ̀, ꙗ҆́кѡ въ ми́рѣ и҆́хъ бꙋ́детъ ми́ръ ва́мъ.

⁸

Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: нехай не зваблюють вас пророки ваші, які серед вас, і ворожбити ваші; і не слухайте снів ваших, які вам сняться;

⁸

Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: да не препира́ютъ ва́съ лжи́вїи проро́цы, и҆̀же въ ва́съ, и҆ да не препира́ютъ ва́съ волсвѝ ва́ши, и҆ не послꙋ́шайте со́нїй свои́хъ, ꙗ҆̀же вы̀ ви́дите во снѣ̀,

⁹

неправдиво пророкують вони вам ім’ям Моїм; Я не посилав їх, — говорить Господь.

⁹

ꙗ҆́кѡ непра́веднѣ ті́и прорица́ютъ ва́мъ во и҆́мѧ моѐ, а҆ не посла́хъ и҆́хъ, речѐ гдⷭ҇ь.

¹⁰

Бо так говорить Господь: коли виповниться вам у Вавилоні сімдесят років, тоді Я відвідаю вас і виконаю добре слово Моє про вас, щоб повернути вас на місце це.

¹⁰

Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: є҆гда̀ и҆спо́лнѧтсѧ въ вавѷлѡ́нѣ се́дмьдесѧтъ лѣ́тъ, посѣщꙋ̀ ва́съ и҆ оу҆ста́влю словеса̀ моѧ̑ на ва́съ, є҆́же возврати́ти лю́ди моѧ̑ на мѣ́сто сїѐ:

¹¹

Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, — говорить Господь, — наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію.

¹¹

и҆ помы́шлю на вы̀ помышле́нїе ми́ра, а҆ не ѕла̑ѧ, є҆́же да́ти ва́мъ сїѧ̑:

¹²

І взиватимете до Мене, і підете і помолитеся Мені, і Я почую вас;

¹²

и҆ помо́литесѧ ко мнѣ̀, и҆ послꙋ́шаю ва́съ,

¹³

і будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим.

¹³

и҆ взы́щете менѐ, и҆ ѡ҆брѧ́щете мѧ̀: и҆ є҆гда̀ взы́щете менѐ всѣ́мъ се́рдцемъ ва́шимъ,

¹⁴

І буду я знайдений вами, — говорить Господь, — і поверну вас з полону і зберу вас із усіх народів і з усіх місць, куди Я вигнав вас, — говорить Господь, — і поверну вас у те місце, звідки переселив вас.

¹⁴

и҆ ꙗ҆влю́сѧ ва́мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ возвращꙋ̀ оу҆́зники ва́шѧ и҆ соберꙋ̀ ва́съ ѿ всѣ́хъ стра́нъ и҆ ѿ всѣ́хъ градѡ́въ, въ нѧ́же и҆згна́хъ ва́съ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆ возврати́тисѧ повелю̀ ва́мъ на мѣ́сто, ѿкꙋ́дꙋ превестѝ ва́съ повелѣ́хъ.

¹⁵

Ви говорите: «Господь послав нам пророків і у Вавилоні».

¹⁵

Поне́же реко́сте: возста́ви на́мъ гдⷭ҇ь проро́ки въ вавѷлѡ́нѣ.

¹⁶

Так говорить Господь про царя, що сидить на престолі Давидовому, і про весь народ, який живе у місті цьому, про братів ваших, які не відведені з вами у полон, —

¹⁶

Та́кѡ бо речѐ гдⷭ҇ь ко царю̀ сѣдѧ́щꙋ на престо́лѣ даві́довѣ и҆ ко всѣ̑мъ лю́демъ живꙋ́щымъ во гра́дѣ то́мъ, и҆ бра́тїѧмъ ва́шымъ, не и҆зше́дшымъ съ ва́ми въ плѣ́нъ,

¹⁷

так говорить про них Господь Саваоф: ось, Я пошлю на них меч, голод і моровицю, і зроблю їх такими, як негідні смокви, які не можна їсти через непридатність їх;

¹⁷

та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: сѐ, а҆́зъ послю̀ на нѧ̀ ме́чь и҆ гла́дъ и҆ мо́ръ, и҆ положꙋ̀ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ смѡ́квы хꙋды̑ѧ, и҆̀хже немо́щно ꙗ҆́сти, поне́же ѕѣлѡ̀ хꙋ́ды бы́ша:

¹⁸

і буду переслідувати їх мечем, голодом і моровицею, і віддам їх на озлоблення усім царствам землі, на прокляття і жах, на посміяння і наругу між усіма народами, куди Я вижену їх,

¹⁸

и҆ сотрꙋ̀ ѧ҆̀ мече́мъ и҆ гла́домъ и҆ мо́ромъ, и҆ да́мъ ѧ҆̀ въ погꙋбле́нїе всѣ̑мъ ца́рствамъ зємны́мъ и҆ въ проклѧ́тїе, и҆ во оу҆дивле́нїе и҆ въ посмѣ́хъ и҆ въ порꙋга́нїе всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ, къ ни̑мже и҆зверго́хъ ѧ҆̀:

¹⁹

за те, що вони не слухали слів Моїх, — говорить Господь, — з якими Я посилав до них рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, але вони не слухали, — говорить Господь.

¹⁹

зане́же не послꙋ́шаша слове́съ мои́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆̀же посла́хъ къ ни̑мъ рабы̑ мои́ми прⷪ҇рѡ́ки, ра́нѡ востаѧ̀ и҆ посыла́ѧ, и҆ не послꙋ́шасте, гл҃етъ гдⷭ҇ь.

²⁰

А ви, усі переселенці, яких Я послав з Єрусалима у Вавилон, слухайте слово Господнє:

²⁰

Вы̀ оу҆̀бо слы́шите сло́во гдⷭ҇не, всѐ преселе́нїе, є҆́же вы́слахъ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма въ вавѷлѡ́нъ.

²¹

так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колії, і про Седекію, сина Маасеї, які пророкують вам ім’ям Моїм неправду: ось, Я віддам їх до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він умертвить їх перед вашими очима.

²¹

Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель бг҃ъ і҆и҃левъ на а҆хїа́ва сы́на кѡлі́ева и҆ на седекі́ю сы́на маасі́ева, и҆̀же прорица́ютъ ва́мъ во и҆́мѧ моѐ лжи́вѡ: сѐ, а҆́зъ предаю̀ ѧ҆̀ въ рꙋ́цѣ навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нска, и҆ побїе́тъ ѧ҆̀ пред̾ ѻ҆чи́ма ва́шима:

²²

І прийнято буде від них усіма переселенцями юдейськими, які у Вавилоні, проклинати так: «нехай зробить тобі Господь те саме, що Седекії та Ахаву», яких цар Вавилонський засмажив на вогні

²²

и҆ во́зметсѧ ѿ ни́хъ проклѧ́тїе всемꙋ̀ преселе́нїю і҆ꙋ́динꙋ, є҆́же въ вавѷлѡ́нѣ, глаго́люще: да сотвори́тъ тѝ гдⷭ҇ь ꙗ҆́коже седекі́и сотворѝ и҆ ꙗ҆́коже а҆хїа́вꙋ, и҆̀хже сожжѐ ца́рь вавѷлѡ́нскїй во ѻ҆гнѝ,

²³

за те, що вони робили мерзоти в Ізраїлі: перелюбствували з дружинами ближніх своїх і ім’ям Моїм говорили неправду, чого Я не повелівав їм; Я знаю це, і Я свідок, — говорить Господь.

²³

беззако́нїѧ ра́ди, є҆́же сотвори́ша во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ любодѣ́ѧхꙋ съ жена́ми гра́жданъ свои́хъ и҆ сло́во глаго́лаша во и҆́мѧ моѐ лжи́во, є҆гѡ́же не повелѣ́хъ и҆̀мъ, а҆́зъ же є҆́смь сꙋдїѧ̀ и҆ по́слꙋхъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.

²⁴

І Шемаії нехеламитянину скажи:

²⁴

И҆ къ саме́и є҆ламі́тинꙋ рече́ши:

²⁵

так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ти посилав листи від імені свого до усього народу, який у Єрусалимі, і до священика Софонії, сина Маасеї, і до усіх священиків, і писав:

²⁵

та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ: поне́же посла́лъ є҆сѝ во и҆́мѧ твоѐ посла̑нїѧ ко всѣ̑мъ лю́демъ, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ ко софо́нїи сы́нꙋ маасе́овꙋ жерцꙋ̀ и҆ ко всѣ̑мъ жерцє́мъ, глаго́лѧ:

²⁶

«Господь поставив тебе священиком замість священика Іодая, щоб ти був між охоронцями у домі Господньому за всякою людиною, яка шаленіє і пророкує, і щоб ти саджав такого у в’язницю й у колоду:

²⁶

гдⷭ҇ь даде́ тѧ жерца̀ вмѣ́стѡ і҆ѡда́а жерца̀, бы́ти приста́вникꙋ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, всѧ́комꙋ человѣ́кꙋ прорица́ющꙋ и҆ всѧ́комꙋ человѣ́кꙋ неи́стовꙋющꙋ, и҆ вда́си є҆го̀ въ затво́ръ и҆ въ кла́дꙋ.

²⁷

чому ж ти не заборониш Єремії анафофському пророкувати у вас?

²⁷

И҆ нн҃ѣ почто̀ не запрети́сте і҆еремі́и, и҆́же ѿ а҆наѳѡ́ѳа, прорица́ющемꙋ ва́мъ;

²⁸

Бо він і до нас у Вавилон надіслав сказати: полон буде тривалим: будуйте доми і живіть у них; розводьте сади і їжте плоди їх».

²⁸

Ꙗ҆́кѡ тогѡ̀ ра́ди посла̀ къ на́мъ въ вавѷлѡ́нъ, глаго́лѧ: до́лгое є҆́сть вре́мѧ, согради́те хра̑мины и҆ всели́тесѧ, и҆ насади́те вертогра́ды и҆ ꙗ҆ди́те плоды̀ и҆́хъ.

²⁹

Коли Софонія священик прочитав цей лист уголос пророку Єремії,

²⁹

И҆ прочтѐ кни́гꙋ сїю̀ софо́нїа во оу҆́шы і҆еремі́и прⷪ҇ро́ка.

³⁰

тоді було слово Господнє до Єремії:

³⁰

И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и гл҃ѧ:

³¹

пошли до усіх переселенців сказати: так говорить Господь про Шемаію нехеламитянина: за те, що Шемаія у вас пророкує, а Я не посилав його, і обнадіює вас неправдиво, —

³¹

послѝ ко пресе́лникѡмъ глаго́лѧ: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь на саме́ю є҆ламі́тина: поне́же проречѐ ва́мъ саме́а, а҆́зъ же не посла́хъ є҆го̀, и҆ сотворѝ ва́съ оу҆пова́ти на непра́вдꙋ:

³²

за те, так говорить Господь: ось, Я покараю Шемаію нехеламитянина і плем’я його; не буде від нього людини, яка живе серед народу цього, і не побачить він того добра, яке Я зроблю народу Моєму, — говорить Господь; бо він говорив усупереч Господу.

³²

тогѡ̀ ра́ди си́це речѐ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ посѣщꙋ̀ на саме́ю и҆ на ро́дъ є҆гѡ̀, и҆ не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ человѣ́ка посредѣ̀ ва́съ, є҆́же ви́дѣти блага̑ѧ, ꙗ҆̀же а҆́зъ сотворю̀ ва́мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, занѐ ѿстꙋпле́нїе глаго́ла на гдⷭ҇а.