Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Говорять: «якщо чоловік відпустить дружину свою, і вона відійде від нього і зробиться дружиною іншого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не осквернилася б цим країна та?» А ти з багатьма коханцями блудодіяла, — і однак же повернися до Мене, — говорить Господь.
1
Въ ѓ^бщеи притчи гл~ется. а^ще эTпђстит# мђжъ женђ` свою`, и^ эTходя'щи эT него въведеT мђжа и%наго, е^да ли ѓ^братиTся к неи ктомђ`. е^да` не поро'чна бђ'детъ и^ сквернена жена` т^а” Тыy съблђди'ла е^си съ любов#ными мно'гими, ѓ^баче ѓ^брати'ся къ мнњ`, рече г~ь, аꙁъ воспрїимTђ т^я.
2
Зведи очі твої на висоти і подивися, де не блудодіяли з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як аравитянин у пустелі, й осквернила землю блудом твоїм і лукавством твоїм.
2
въз#дви'гни ѓ%чи твои` на ё^правленїе и^ виждᲆ нн~њ гдњ` простерта е^си, на пђтехъ сњдя'щи ждђщихъ ја%ко раZбо'иникъ въ пђсты'ни. и^ ѓ^скверни'ла е^си ꙁе'млю въ любодњя'ниX,
3
За те були утримані дощі, і не було дощу пізнього; але у тебе було чоло блудниці, ти відкинула сором.
3
и^ въ лђкаvствњхъ твои^хъ. сея` ради ве'щи въз#дръжа'ны сђть ка'пля дожDевныа и^ роса` вече'рня, и^ не бы'сᲄь. челоy жены` бляди'вы сътворено е^сть тебњ`, не хотњла е^си постыдњтися” Сего ради въ толи'цњ эTселњ въꙁ#зови м^я эTц~ъ мои,
4
Чи не будеш ти відтепер волати до Мене: «Отче мій! Ти був путівником юности моєї!
4
во'ждь дв~ьства мое^го т^ы е^си.
5
Невже завжди буде Він у гніві? і невже вічно буде утримувати його у Собі?» Ось, що говориш ти, а робиш зло і досягаєш успіхів у ньому.
5
е^да л^и раZгнњ'ваешиs вᲆ вᲇки, и^л^и насто'иши до конца. с^е гл~ала е^си, и^ сътвори'ла е^си зла'я и^ могла е^си”
6
Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла.
6
И$ рече г~ь къ мнњ` въ дн~и і^ѓсїя цр~я. е^да` ви'дњлъ е^си и^же сътвори сђпосᲄа'т^а і^и^л~ь. и^детъ сама` себњ` на всякђ горђ` высо'кђ, и^ поD всяко дре'во листвяно, и^ ѓ^блђдъствована е^сть т^ђ.
7
І після того, як вона усе це робила, Я говорив: «повернися до Мене»; але вона не повернулася; і бачила це віроломна сестра її Юдея.
7
і^ е^гда` сᲆтвори` сїа, рекоX ко мнᲇ ѓ^братися, и^ нњсть ѓ^бращена” И$ ви'дњ престђпница сестра ея` і^ё^де'я
8
І Я бачив, що, коли за усі перелюбні дії відступниці, дочки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідний лист, віроломна сестра її Юдея не убоялась, а пішла і сама блудодіяла.
8
и^же того ради чт^о ѓ^блђжена бы'сть сђпоста'та і^и^л~ева, эTпђстиX ея`, и^ дахъ е'й кни'гђ распђс#тнђю. и^ не ё^боя'ся престђпница і^ё^де'я сесᲄра` ея`, н^о и^де и^ съблђдила е^сть е^ще и^ та`.
9
І неприхованим блудодійством вона осквернила землю, і перелюбствувала з каменем і деревом.
9
и^ легостїю блђженїя свое^го ѓ^сквер#ни ꙁемлю, и^ съблђдила е^сть сᲆ ка'менемъ и^ съ древоM,
10
Але при усьому цьому віроломна сестра її Юдея не навернулася до Мене усім серцем своїм, а тільки удавано, — говорить Господь.
10
и^ въ всњхъ сиX нњсᲄь ѓ^бращена ко мнњ`, престђпница сестра ея` і^ё^де'я въ всемъ срDцы свое^мъ. н^о въ л#жђ, рече г~ь”
11
І сказав мені Господь: відступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея.
11
И$ рече г~ь къ мнњ` ѓ^правдала дш~ђ свою сђпоста'та і^и^л~ь, подо'бїем# престђп'ницы і^ё^де'и.
12
Йди і проголоси слова ці на північ, і скажи: навернися, відступнице, дочко Ізраїлева, — говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, — говорить Господь, — не вічно буду обурюватися.
12
и^ди` и^ възъпи` словеса` т^а проти'вђ сњ'вера, и^ рече'ши” ѓ^братиs сђпоста'та і^и^л~ь, рече г~ь. и^ не эTвра'щђ лице` мое` эT ва'съ ја%ко ст~ъ а^з# рече г~ь, и^ не прогнњ'ваюся въ вњкы”
13
Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа Бога твого і блудодіяла з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали, — говорить Господь.
13
ѓ^ба'че вњжDъ безако'нїе твое, и^же вᲆ г~а б~а твое^го престђпи'ла е^си. и^ расточи'ла е^си пђти твоя` чю'жDим#, поD вся'кымъ дре'вомъ ли'ствянымъ. и^ гла'са мое^го не слы'шала е^си, реq г~ь.
14
Поверніться, діти-відступники, — говорить Господь, — тому що Я поєднався з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє із племені, і приведу вас на Сион.
14
ѓ^брати'теся сн~ове эTвраща'ющеися рече г~ь. ја%ко аZ мђжъ ва'шъ, и^ поимђ в^ы е^ди'ного эT граD, и^ дв^а эT племене. и^ въведђ` ва'съ въ сїѓ'нъ,
15
І дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсудливістю.
15
и^ да'мъ ваM пасты'ри по срDцђ мое^мђ, и^ пасђтъ ва'съ раꙁђмомъ и^ ё^че'нїемъ”
16
І буде, коли ви розмножитеся і зробитеся багатоплідними на землі, у ті дні, — говорить Господь, — не будуть говорити більше: «ковчег завіту Господнього»; він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде.
16
Є$гдаy ё^множе'ни бђ'дете и^ възрастете` въ ꙁемли` въ дн~и т^њ, рече г~ь. не рекTђ да'лњ, кїѓ'тъ ꙁавњта гн~я. ни в#ꙁы'детъ на срDце, ни въспомянђтся того, ни л^и посњти'тся, ниже бђдетъ да'ле.
17
У той час назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити за впертістю злого серця свого.
17
въ вре'мя т^о въз#ꙁовTђ і^е^рsли'ма прsтлъ гн~ь, и^ съберTђся к немђ вс^и ја%ꙁы'ци вᲆ и^мя` гн~е, въ і^ерsлиM. и^ не похо'дяT въ строптив#ствњ срDца свое^го ѕлњ'ишаго”
18
У ті дні прийде дім Іудин до дому Ізраїлевого, і підуть разом із землі північної у землю, яку Я дав у спадщину батькам вашим.
18
Въ дн~ехъ тњхъ и^де'тъ доM і^ё'динъ к# до'мђ і^и^л~евђ, и^ прїидTђ в#кђпњ эT земля` сᲇверны, и^ къ земли` ю%же да'хъ эTц~емъ ва'шиM.
19
І говорив Я: як поставлю тебе у число дітей і дам тобі жадану землю, найпрекраснішу спадщину багатьох народів? І сказав: ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене.
19
а%з# же рњхъ, ка'ко положђ т^я въ сн~ове, и^ възDамъ тебњ зе'млю пожелњнїа, достоя'нїа пресвᲇтла вои^н#ствоM ја^зы'ческим#” и^ реко'хъ, эTц~а въꙁ#зове'ши м^я, и^ по мнњ` вни'ти не преста'неши.
20
Але воістину, як дружина віроломно зраджує друга свого, так віроломно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, — говорить Господь.
20
н^о ка'ко а%ще не по'мнитъ жена` любо'вника свое^го. та'ко не помнњлъ м^я доM і^и^л~евъ, рече г~ь”
21
Голос чутно на висотах, жалібний плач синів Ізраїля за те, що вони спотворили шлях свій, забули Господа Бога свого.
21
Глsа в# пђтехъ слы'шанъ е^сть, пла'чъ и^ рыда'нїе сн~овомъ і^и^л~евом#, ја%ко беꙁ#зако'ненъ сътвори'ша пђть сво'и. ꙁабвени сђть г~ђ б~ђ свое^мђ”
22
Поверніться, бунтівливі діти: Я зцілю вашу непокору. — Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти — Господь Бог наш.
22
Въз#врати'ᲄеся сн~ове эTвраща'ющеися, і^ и^сцњлю эTвраще'нїа ва'ша” Се м^ы и^де'мъ к тебњ, т^ы бо е^си г~ь б~ъ нашъ”
23
Воістину, марно надіялися ми на пагорби і на безліч гір; воістину, у Господі Бозі нашому спасіння Ізраїлеве!
23
И$стин#но л#жи'ви бы'ша хоlми, и^ мно'жество гора'мъ. и^стин#но въ г~а б~а на'шего спsнїе і^и^л~ево”
24
Від юности нашої ця мерзота пожирала труди батьків наших, овець їхніх і волів їхніх, синів їхніх і дочок їхніх.
24
Стђдъ и^зъја%л# трђ'дъ эTц~ъ на'шихъ эT ю'ности на'шея. стада и^хъ и^ скоты и^хъ, сн~ве и^хъ и^ дще'ри и^хъ.
25
Ми лежимо у соромі своєму, і сором наш покриває нас, тому що ми грішили перед Господом Богом нашим, — ми і батьки наші, від юности нашої і до цього дня, і не слухалися голосу Господа Бога нашого.
25
спи'мъ в# постыдњнїи нашемъ, и^ покры'етъ насъ безгла'сїе на'ше. ја%ко г~ђ б~ђ на'шемђ съгрњши'хомъ м^ы и^ эTц~ы на'ши, эT ю'ности нашея да'же до сего дн~е. и^ не слы'шахомᲆ гла'са г~а б~а на'шего”