Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Слово, яке було до Єремії від Господа:
1
Сло́во бы́вшее ко і҆еремі́и ѿ гдⷭ҇а гл҃ѧ:
2
так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу.
2
та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ гл҃ѧ: впишѝ всѧ̑ словеса̀ въ кни̑ги, ꙗ҆̀же гл҃ахъ къ тебѣ̀.
3
Бо ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду, — говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею.
3
Ꙗ҆́кѡ сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ возвращꙋ̀ преселе́нїе люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ и҆ і҆ꙋ́ды, речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ возвращꙋ̀ ѧ҆̀ на зе́млю, ю҆́же да́хъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, и҆ ѡ҆владѣ́ютъ є҆́ю.
4
І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду.
4
И҆ сїѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь ѡ҆ і҆и҃ли и҆ ѡ҆ і҆ꙋ́дѣ.
5
Так сказав Господь: голос сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру.
5
Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: гла́съ стра́ха оу҆слы́шите: стра́хъ, и҆ нѣ́сть ми́ра.
6
Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді?
6
Вопроси́те и҆ ви́дите, а҆́ще ражда́етъ мꙋ́жескъ по́лъ; и҆ ѡ҆ страсѣ̀, въ не́мже и҆мѣ́ти бꙋ́дꙋтъ чрє́сла и҆ спасе́нїе; поне́же ви́дѣхъ всѧ́каго человѣ́ка, и҆ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ на чре́слѣхъ є҆гѡ̀ а҆́ки ражда́ющїѧ: ѡ҆брати́шасѧ ли́ца въ же́лтꙋю болѣ́знь.
7
О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це — тяжкий час для Якова, але він буде спасений від нього.
7
Ѽ, лю́тѣ! ꙗ҆́кѡ бы́сть вели́къ де́нь то́й и҆ нѣ́сть подо́бна є҆мꙋ̀: и҆ вре́мѧ тѣ́сно є҆́сть і҆а́кѡвꙋ, и҆ ѿ тогѡ̀ спасе́тсѧ.
8
І буде у той день, — говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям,
8
Въ то́й де́нь, речѐ гдⷭ҇ь, сокрꙋшꙋ̀ ꙗ҆ре́мъ со вы́и и҆́хъ и҆ оу҆́зы и҆́хъ расто́ргнꙋ: и҆ не послꙋ́жатъ ті́и ктомꙋ̀ чꙋжди̑мъ,
9
але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм.
9
но послꙋ́жатъ ті́и гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀: и҆ даві́да царѧ̀ и҆́хъ возста́влю и҆̀мъ.
10
І ти, рабе Мій Якове, не бійся, — говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і плем’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його,
10
Сегѡ̀ ра́ди ты̀ не бо́йсѧ, ра́бе мо́й і҆а́кѡве, гл҃етъ гдⷭ҇ь, ни оу҆страша́йсѧ, і҆и҃лю: ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ сп҃сꙋ́ тѧ и҆з̾ землѝ да́льнїѧ и҆ сѣ́мѧ твоѐ и҆з̾ землѝ плѣне́нїѧ и҆́хъ: и҆ возврати́тсѧ па́ки і҆а́кѡвъ и҆ почі́етъ и҆ всѧ́кагѡ добра̀ и҆спо́лненъ бꙋ́детъ, и҆ не бꙋ́детъ оу҆страша́ѧй тѧ̀.
11
бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе.
11
Ꙗ҆́кѡ а҆́зъ съ тобо́ю є҆́смь, гл҃етъ гдⷭ҇ь, сп҃са́ѧй тѧ̀: ꙗ҆́кѡ сотворю̀ сконча́нїе во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ, въ нѧ́же разсѣ́ѧхъ тѧ̀: тебе́ же не сотворю̀ во сконча́нїе, но накажꙋ́ тѧ въ сꙋдѣ̀ и҆ ѡ҆чища́ѧ не ѡ҆чи́щꙋ тѧ̀.
12
Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока;
12
Та́кѡ бо гл҃етъ гдⷭ҇ь: возста́вихъ сокрꙋше́нїе твоѐ, болѣ́зненна є҆́сть ꙗ҆́зва твоѧ̀,
13
ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе;
13
нѣ́сть сꙋдѧ́й сꙋда̀ твоегѡ̀, на болѣ́знь врачева́лсѧ є҆сѝ, по́льзы нѣ́сть тебѣ̀:
14
усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися.
14
всѝ дрꙋ́зїе твоѝ забы́ша тѧ̀, нижѐ вопро́сѧтъ тѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆ ми́рѣ твое́мъ: ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́звою вра́жїею порази́хъ тѧ̀, наказа́нїемъ тве́рдымъ: мно́жества ра́ди непра́вды твоеѧ̀ превозмого́ша грѣсѝ твоѝ.
15
Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися.
15
Что̀ вопїе́ши ѡ҆ сокрꙋше́нїи твое́мъ; неисцѣ́льна є҆́сть болѣ́знь твоѧ̀ мно́жества ра́ди непра́вды твоеѧ̀, и҆ тве́рдыхъ ра́ди грѣхѡ́въ твои́хъ сотвори́хъ тѝ сїѧ̑ (всѧ̑).
16
Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування.
16
Тогѡ̀ ра́ди всѝ ꙗ҆дꙋ́щїи тѧ̀ и҆з̾ѧде́ни бꙋ́дꙋтъ, и҆ всѝ вразѝ твоѝ пло́ть и҆́хъ всю̀ и҆з̾ѧдѧ́тъ: во мно́жествѣ непра́вды твоеѧ̀ оу҆мно́жишасѧ грѣсѝ твоѝ, сотвори́ша сїѧ̑ тебѣ̀: и҆ бꙋ́дꙋтъ разграблѧ́ющїи тѧ̀ въ разграбле́нїе, и҆ всѣ́хъ плѣнѧ́ющихъ тѧ̀ да́мъ во плѣне́нїе.
17
Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх, — говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: «ось Сион, про який ніхто не запитує»;
17
Ꙗ҆́кѡ ѡ҆бѧжꙋ̀ ꙗ҆́звꙋ твою̀ и҆ ѿ ра̑нъ твои́хъ оу҆врачꙋ́ю тѧ̀, речѐ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́кѡ расточе́ннымъ называ́хꙋ тѧ̀, сїѡ́не лови́тва на́ша є҆́сть, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть взыска́ющагѡ є҆гѡ̀.
18
так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше.
18
Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ возвращꙋ̀ преселе́нїе і҆а́кѡвле и҆ плѣ́нники є҆гѡ̀ поми́лꙋю, и҆ возгради́тсѧ гра́дъ въ высотꙋ̀ свою̀, и҆ хра́мъ по чи́нꙋ своемꙋ̀ оу҆тверди́тсѧ:
19
І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені.
19
и҆ и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ негѡ̀ пою́щїи и҆ гла́съ и҆гра́ющихъ, и҆ оу҆мно́жꙋ ѧ҆̀, и҆ не оу҆ма́лѧтсѧ.
20
І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його.
20
И҆ вни́дꙋтъ сы́нове и҆́хъ ꙗ҆́коже и҆ пре́жде, и҆ свидѣ̑нїѧ и҆́хъ пред̾ лице́мъ мои́мъ и҆спра́вѧтсѧ: и҆ посѣщꙋ̀ на всѧ̑ стꙋжа́ющыѧ и҆̀мъ,
21
І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Мене; бо хто відважиться сам собою наблизитися до Мене? — говорить Господь.
21
и҆ бꙋ́дꙋтъ крѣ́пльшїи є҆гѡ̀ на нѧ̀, и҆ кнѧ́зь є҆гѡ̀ и҆з̾ негѡ̀ и҆зы́детъ: и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ко мнѣ̀: кто́ бо є҆́сть то́й, и҆́же приложи́тъ се́рдце своѐ ѡ҆брати́тисѧ ко мнѣ̀; речѐ гдⷭ҇ь.
22
І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом.
22
И҆ бꙋ́дете мѝ въ лю́ди, и҆ а҆́зъ ва́мъ бꙋ́дꙋ въ бг҃а.
23
Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор грізний; він упаде на голову нечестивих.
23
Ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ гдⷭ҇ень и҆зы́де ꙗ҆́ръ, и҆зы́де гнѣ́въ ѡ҆браща́емь, на нечєсти́выѧ прїи́детъ.
24
Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це.
24
Не ѿврати́тсѧ гнѣ́въ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни, до́ндеже сотвори́тъ и҆ до́ндеже и҆спо́лнитъ оу҆мышле́нїе се́рдца своегѡ̀: въ послѣ̑днїѧ дни̑ позна́ете ѧ҆̀.