Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Моїм народом.
1
Во врeмz џно, речE гDь, бyду въ бGа р0ду ї}леву, и3 тjи бyдутъ ми2 въ лю1ди.
2
Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокоїти Ізраїля.
2
Тaкw речE гDь: њбрэт0хъ теплотY [Е#вр.: њбрэт0ша благодaть.] въ пустhни со и3зги1бшими t мечA: и3ди1те и3 не потреби1те ї}лz,
3
Здаля явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління.
3
гDь и3здалeча kви1тсz є3мY: люб0вію вёчною возлюби1хъ тS, тогw2 рaди вовлек0хъ тS въ щедрHты.
4
Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться;
4
Ћкw возграждy тz, и3 возгради1шисz, дёво ї}лева: в0змеши тmмпaны сво‰ и3 и3зhдеши съ соб0ромъ и3грaющихъ.
5
знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними.
5
Е#щE насади1те віногрaды въ горЁ самарjйстэй, насаждaюще насади1те и3 похвали1те.
6
Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Господа Бога нашого».
6
Ћкw є4сть дeнь воззвaніz tвэщавaющихъ въ горaхъ є3фрeмовыхъ: востaните и3 взhдите въ сіHнъ ко гDеви бGу нaшему:
7
Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!»
7
ћкw тaкw речE гDь їaкwву: возвесели1тесz весeліемъ и3 воскли1кните на главY kзhкwвъ: слhшано сотвори1те и3 похвали1те, рцhте: сп7сE гDь лю1ди сво‰, њстaнокъ ї}левъ.
8
Ось, Я приведу їх із країни північної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повернеться сюди.
8
СE, ѓзъ ведY и5хъ t сёвера и3 соберY и5хъ t конє1цъ земли2 въ прaздникъ пaсхи: и3 чадороди1тъ нар0дъ мн0гъ, и3 возвратsтсz сёмw.
9
Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; поведу їх біля потоків вод дорогою рівною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій.
9
Съ плaчемъ и3зыд0ша, ґ со ўтэшeніемъ возведY |, проводS чрез8 ровeнники в0дъ по пути2 прaву, и3 не заблyдzтъ по немY: ћкw ѓзъ бёхъ ї}леви во nц7A, и3 є3фрeмъ пeрвенецъ ми2 є4сть.
10
Слухайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»;
10
Слhшите, kзhцы, сл0во гDне, и3 возвэсти1те во џстровэхъ дaльнихъ и3 рцhте: развёzвый ї}лz соберeтъ є3го2 и3 снабди1тъ є3го2, ћкw пaстырь стaдо своE.
11
бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього.
11
Ћкw и3збaви гDь їaкwва и3 и3з8sтъ є3го2 t руки2 си1льнэйшихъ є3гw2.
12
І прийдуть вони, і будуть торжествувати на висотах Сиону; і зберуться до благосердя Господа, до пшениці і вина і єлею, до агнців і волів; і душа їх буде як напоєний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати.
12
И# пріи1дутъ и3 возвеселsтсz въ горЁ сіHнъ, и3 пріи1дутъ ко бlготaмъ гDнимъ, на зeмлю пшени1цы и3 вінA и3 плодHвъ, и3 скотHвъ и3 nвнHвъ: и3 бyдетъ душA и4хъ ћкоже дрeво плодови1то, и3 не взaлчутъ ктомY.
13
Тоді дівчина буде веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх.
13
ТогдA возрaдуютсz дэви6цы въ собрaніи ю4ношей, и3 стaрцы возрaдуютсz: и3 њбращY плaчь и4хъ на рaдость, и3 ўтёшу и5хъ, и3 сотворю2 и5хъ вeселы.
14
І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь.
14
Возвели1чу и3 ўпою2 дyшу жерцє1въ сынHвъ леvjиныхъ, и3 лю1діе мои2 бlг0тъ мои1хъ насhтzтсz.
15
Так говорить Господь: голос чутно у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає.
15
Тaкw речE гDь: глaсъ въ рaмэ слhшанъ бhсть плaча и3 рыдaніz и3 в0плz: рахи1ль плaчущисz ч†дъ свои1хъ, и3 не хотsше ўтёшитисz, ћкw не сyть.
16
Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться вони із землі ворожої.
16
Тaкw речE гDь: да почjетъ глaсъ тв0й t плaча и3 џчи твои2 t слeзъ, ћкw є4сть мздA дэлHмъ твои6мъ, гlетъ гDь, и3 возвратsтсz t земли2 врaжіz:
17
І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої.
17
и3 є4сть надeжда послBднимъ твои6мъ, (гlетъ гDь,) и3 возвратsтсz сhнове твои2 въ предёлы сво‰.
18
Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій.
18
Слhшz слhшахъ є3фрeма плaчуща: наказaлъ мS є3си2, (гDи,) и3 наказaхсz: ѓзъ ћкоже телeцъ не научи1хсz: њбрати1 мz, и3 њбращyсz, ћкw ты2 є3си2 гDь бGъ м0й:
19
Коли я був навернений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї».
19
понeже послэди2 плэнeніz моегw2 покazхсz и3 послэди2 разумёніz моегw2 возстенaхъ въ дeнь посрамлeніz и3 показaхъ тебЁ, ћкw пріsхъ ўкори1зну t ю4ности моеS.
20
Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь.
20
Сhнъ любeзенъ мнЁ є3фрeмъ, nтрочA питёющеесz [нёжное], понeже словесA мо‰ въ нeмъ, пaмzтію воспомzнY и5: тогw2 рaди потщaхсz њ нeмъ, ми1луzй поми1лую є3го2, речE гDь.
21
Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої.
21
Постaви себE самого2, сіHне, стрaжу, сотвори2 мучeніе, напрaви сeрдце твоE на пyть прaвъ, и4мже ходи1лъ є3си2: возврати1сz, дэви1це ї}лева, њбрати1сz во грaды тво‰ рыдaющи.
22
Чи довго тобі блукати, відпала дочко? Бо Господь сотворить на землі щось нове: жона спасе чоловіка.
22
Док0лэ tвращaешисz, дщи2 њбезчeствованаz; ћкw создA гDь спcніе въ насаждeніе н0во, въ нeмже спcніи њбhдутъ человёцы.
23
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на землі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!»
23
Ћкw тaкw речE гDь: є3щE рекyтъ сл0во сіE въ земли2 їудeйстэй и3 во градёхъ є3S, є3гдA возвращY преселeніе є3гw2: блгcвeнъ гDь на првdнэй горЁ с™ёй своeй:
24
Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами.
24
и3 живyщіи во градёхъ їyдиныхъ и3 во всeй земли2 є3гw2, кyпнw со земледёлцемъ, и3 вознесeтсz во стaдэ.
25
Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну.
25
Ћкw ўпои1хъ всsку дyшу жaждущу и3 всsку дyшу ѓлчущу насhтихъ.
26
При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені.
26
Тогw2 рaди востaхъ t снA и3 ви1дэхъ, и3 с0нъ ми2 слaдокъ бhсть.
27
Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби.
27
СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 всёю ї}лz и3 їyду сёмz человёчо и3 сёмz ск0тское.
28
І як Я спостерігав за ними, викорінюючи і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь.
28
И# бyдетъ, ћкоже бдёхъ на нS потреби1ти и3 њѕл0бити, тaкw бдёти бyду њ ни1хъ, є4же созидaти и3 насаждaти, речE гDь.
29
У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»,
29
Въ ты6z дни6 не рекyтъ ктомY: nтцы2 kд0ша ки6слаz, ґ зyбы дётемъ њск0минишасz:
30
але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде.
30
но кjйждо свои1мъ грэх0мъ ќмретъ, и3 ћдшему ки6слаz њскоменsтсz зyбы є3гw2.
31
Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт,
31
СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 завэщaю д0му ї}леву и3 д0му їyдину завётъ н0въ,
32
не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь.
32
не по завёту, є3г0же завэщaхъ nтцє1мъ и4хъ въ дeнь, въ џньже є4мшу ми2 за рyку и4хъ, и3звести2 | t земли2 є3гЂпетскіz, ћкw тjи не пребhша въ завётэ моeмъ, и3 ѓзъ небрег0хъ и5хъ, гlетъ гDь.
33
Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом.
33
Ћкw сeй завётъ, є3г0же завэщaю д0му ї}леву по днeхъ џнэхъ, гlетъ гDь: даS зак0ны мо‰ въ мhсли и4хъ, и3 на сердцaхъ и4хъ напишY |, и3 бyду и5мъ въ бGа, и3 тjи бyдутъ ми2 въ лю1ди:
34
І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше.
34
и3 не научи1тъ кjйждо бли1жнzго своего2 и3 кjйждо брaта своего2, глаг0лz: познaй гDа: ћкw вси2 познaютъ мS t мaла дaже и3 до вели1кагw и4хъ: ћкw млcтивъ бyду непрaвдамъ и4хъ и3 грэх0въ и4хъ не помzнY ктомY.
35
Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому.
35
Ѓще вознесeтсz нeбо на высотY, речE гDь, и3 ѓще смири1тсz и3сп0дъ земли2 ни1зу, и3 ѓзъ не tвeргу р0да ї}лева њ всёхъ, ±же сотвори1ша, гlетъ гDь.
36
Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди.
36
Тaкw речE гDь, дaвый с0лнце во свётъ днE, лунY и3 ѕвёзды на свётъ н0щи, и3 в0пль на м0ри, и3 возшумёша вHлны є3гw2, гDь вседержи1тель и4мz є3мY.
37
Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь.
37
Ѓще прем0лкнутъ зак0ны сjи t лицA моегw2, речE гDь, то2 и3 р0дъ ї}левъ престaнетъ бhти kзhкъ пред8 лицeмъ мои1мъ во вс‰ дни6.
38
Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріжних,
38
СE, днjе грzдyтъ, речE гDь, и3 сози1ждетсz грaдъ гDеви t столпA ґнамеи1лz до врaтъ ўг0лныхъ:
39
і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф.
39
и3 и3зhдетъ размёреніе є3гw2 проти1ву є3мY до моги1лъ гари1въ, и3 њб8и1метсz w4крестъ и3збрaннымъ кaменіемъ,
40
І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки.
40
и3 всю2 ю3д0ль мeртвыхъ и3 пeпела, и3 вeсь ґссаримHfъ дaже до водотeчи кeдрскіz, дaже до ќгла к0ній врaтъ вост0чныхъ, њсщ7eніе гDеви, и3 ктомY не и3ст0ргнетсz и3 не потреби1тсz дaже до вёка.