Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Моїм народом.
1
Вᲆ то'и часъ рече г~ь, бђдђ вᲆ б~ъ родђ і^и^л~евђ, и^ тїи бђдђтъ м^и в люди,
2
Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокоїти Ізраїля.
2
та'ко реq г~ь. ѓ^брњто'хъ то'плъ въ пђсты'ни съ и^зги'бшими эT меча`. и^дњте и^ не потреби'те і^и^л~я
3
Здаля явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління.
3
г~ь и^здалеча ја^виTся е^мђ, и^ любо'вїю вњчною въꙁлюби'хъ т^я. ᲄого дњля въвлеко'хъ т^я въ щедроты.
4
Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться;
4
ја%ко въз#граждђ тя, и^ възградиTся дв~а і^и^л~ева. возмеши тљ=мпа'ны своа, і^ и^ꙁы'идеши съ собо'роM и^гра'ющиX.
5
знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними.
5
е^ще наса'дите виногра'ды в# горњ` самарїистеи, насажа'юще наса'дите” и^ доnдеже чаs не прїидеT не бђдTђ вина` сᲆбираᲄи и^ похва'лите
6
Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Господа Бога нашого».
6
ја%ко е^сть дн~ь въꙁда'нїа, эTвњщава'ющихъ въ гора'хъ е^фрњмовыхъ” Въста'ните, и^ вꙁыидњте въ сїѓ'нъ къ гв~и б~ђ на'шемђ.
7
Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!»
7
ја%ко та'ко рече г~ь і^а'ковђ, възвесели'теся и^ въс#кликнњте на главђ страn. слы'шано сътвори'те и^ похвали'те. р#цњте сп~се г~ь лю'ди своя ѓ^ста'нокъ і^и^л~я.
8
Ось, Я приведу їх із країни північної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повернеться сюди.
8
с^е а^ꙁъ ведђ я& эT сњ'вера, и^ съберђ я& эT конца` ꙁемли`. межDђ и^ми же бђ'дђтъ слњ'пи и^ хро'ми, тяго'тна и^ ража'ющая в#кђпњ, наро'дъ вели'къ въꙁвраща'ющихся сњ'мо.
9
Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; поведу їх біля потоків вод дорогою рівною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій.
9
съ пла'чеM прїидђтъ, и съ ё^тњше'нїемъ и^зведђ я&. и^ преведђ я& чресъ прђ'ды во'дъ по пђти` пра'вђ, и^ не ꙁаблђ'дятъ по немђ. ја%ко а^ꙁъ бXњ і^и^л~еви въ эTц~ъ, и^ е^фрњмъ первенецᲆ м^и е^сть”
10
Слухайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»;
10
Слы'шите страны сло'во гн~е, и^ съвњсти'те въ ѓ%стровњхъ да'лнихъ. и^ рцњте, раꙁвњя'выи і^и^л~я събере'тъ и& и^ снабди'тъ и&, ја%ко па'стыръ ста'до свое.
11
бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього.
11
ја%ко и^ꙁба'ви г~ь і^а'кова, і^ и^ꙁяT и& эT рђки силнњ'ишь е^го.
12
І прийдуть вони, і будуть торжествувати на висотах Сиону; і зберуться до благосердя Господа, до пшениці і вина і єлею, до агнців і волів; і душа їх буде як напоєний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати.
12
и^ прїидђтъ и^ въꙁвеселя'тся в# горњ сїѓ'нъ, и^ прїидђтъ къ бл~готамъ гн~им#, на ꙁеMля` пшени'ци и^ вина`, и^ пло'да и^ ско'та, и^ ѓ^вецъ. и^ бђ'детъ дш~а и^хъ ја%ко и^ дре'во плоDно, и^ не въꙁа'лчютъ потоM.
13
Тоді дівчина буде веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх.
13
тогда` въꙁдра'дђются дв~ца в# собо'рњ ю%ноTстњ, и^ стра'цы въꙁра'дђюTся” и^ ѓ^бращђ желю и^хъ на ра'дость, и^ сътворю и^хъ весе'лы.
14
І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь.
14
въꙁвели'чю и^ ё^пою дш~ђ жре'ческђ сн~овъ левїи^нъ, и^ лю'дїе мои бл~готъ мои^хъ насытяTся”
15
Так говорить Господь: голос чутно у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає.
15
Та'ко рече г~ь. глsа в ра'мњ слы'шанъ бы'сть плаq и^ рыда'нїе и^ во'пль. рахи'ль пла'чющися ѓ^ сн~охъ своиX, и^ не хотя'ше ё^тњши'тися ја%ко нsњ и^хъ”
16
Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться вони із землі ворожої.
16
Та'ко рече г~ь, да почїетъ гла'съ твои эT пла'ча, и^ ѓ^чи твои эT сле'ꙁъ, ја%ко е^сть м#зда дњлесе'мъ твои^м#, гл~етъ г~ь. и^ въꙁвратяTся эT ꙁемля` вра'жїя.
17
І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої.
17
и^ е^сть наде'жDа послњднимъ твои^м#, гл~етъ г~ь. и^ навратя'тся сн~ове твои до своиX страn,
18
Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій.
18
слы'ша слы'шахъ е^фрњма преселе'на. накаꙁа'лъ мя е^си г~и, и^ не наста'виXся а^ꙁъ. ја%ко и^ телецъ не наё^чи'хся. ѓ^брати мя и^ ѓ^бращђся, ја%ко т^ы г~ь б~ъ мои.
19
Коли я був навернений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї».
19
ја%ко послњжDе плњне'нїя мое^го покая'хся, и^ послњжде раꙁђмњ'нїя въстенахъ. въ дн~ь срамле'нїи сказа'хъ тебњ, ја%ко прїя'хъ ё^кори'знђ эT ю'носᲄи мое^я.
20
Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь.
20
сн~ъ любе'ꙁеn мн^њ е^фрњмъ, ѓ^тро'ча пита'яся. ја%ко е^лма же словеса` моя в немъ, па'мятїю помянђ и&, того ра'ди потща'хся к немђ. ми'лђя поми'лђю и& рече г~ь”
21
Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої.
21
Поста'вися самъ сїѓ'не, сътвори мђче'нїе. напра'ви срDце свое на пђть пра'въ, и^мже и^де. въꙁврати'ся дв~це і^и^л~ева, ѓ^брати'ся въ гра'ды своя желњ'ющи.
22
Чи довго тобі блукати, відпала дочко? Бо Господь сотворить на землі щось нове: жона спасе чоловіка.
22
доко'лњ эTвраща'ешися дщи нечистова'на. ја%ко създа г~ь сп~съ въ насажDенїе но'во, в не'мже сп~сенїи ѓ^бита'ютъ чл~цы”
23
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на землі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!»
23
Та'ко рече г~ь, е^ще рекђтъ сло'во въ жидов#стеи и^ въ гра'дњхъ е^я`, е^гда` ѓ^бращђ и^с#селе'нїе е^го. блsви т^я г~ь лњпото пра'вды, горо ст~ая.
24
Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами.
24
и^ живђщеи въ і^ё^де'и, и^ въ всњхъ градXњ е^я` вкђпᲇ, тяжа'теле и^ пасты'ри.
25
Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну.
25
ја%ко ё^поиX вся'кђ дш~ђ жа'ждђщђ, и^ вся'кђ дш~ђ а%лчющђ насытихъ.
26
При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені.
26
того ради въста'хъ и^ ви'дњхъ, и^ соn ми сла'докъ бы'сть”
27
Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби.
27
Се^ дн~їе грядTђ гл~етъ г~ь, и^ всњ'ю і^и^л~я і^ и^ё'дђ племя` чл~че, и^ племя` ско'тїе”
28
І як Я спостерігав за ними, викорінюючи і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь.
28
и^ бђдеT ја%коже бдњ'хъ на' ня потреби'ти и^ заꙁли'ти. та'коже ё^бђждђся до ниX съгражDати и^ насажDати, рече г~ь”
29
У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»,
29
В ты дн~и не рекђтъ ктомђ, эTц~ы ја^до'ша ки'село, а^ ꙁђ'бы дњтемъ ѓѓ^ско'минишася.
30
але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде.
30
н^о ко'ждо свои^мъ грњхомъ ё%мретъ. и^ ја%д#шемђ ки'село ѓ^ѓ^скоминя'тся ꙁђ'бы е^го”
31
Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт,
31
Се дн~їе грядђтъ гл~етъ г~ь, и^ ꙁавњщаю до'мђ і^и^л~евђ и^ до'мђ і^ё'динђ ꙁавњтъ нов#,
32
не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь.
32
не по ꙁавњтђ и^же ꙁавњща'хъ эTц~емъ и^х#, въ дн~ь во'ньже появшђ ми ꙁа' рђкђ и^хъ, и^ възвести` я& эT ꙁемля` е^гљ=пет#ски. ја%ко тїи не пребы'ша в# ꙁавњтњ мое^мъ, и^ а'ꙁъ не брего'хъ и^хъ гл~етъ г~ь.
33
Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом.
33
ја%ко с^е завњтъ и^же ꙁавњщаю до'мђ і^и^л~вђ по' дн~ехъ тњхъ гл~етъ г~ь. даю ꙁако'ны моя въ ё%мы и^хъ, и^ на срDцыхᲆ и^хъ напишђ я&. и^ бђдђ и^мъ въ б~ъ и^ тїи бђдђтъ ми в лю'ди.
34
І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше.
34
и^ не наё^ча'тъ ко'ждо бли'жняго свое^го, ни кожDо бра'та свое^го гл~я, поꙁна'и г~а. ја%ко вс^и поꙁна'ютъ м^я эT мала'го иX до вели'каго. ја%ко млsтивъ бђдђ непра'вдамъ и^хъ, и^ грњхи и^хъ не помянђ ктомђ”
35
Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому.
35
А$ще въꙁнесе'тся нб~о на высотђ реq г~ь, и^ а'ще смириTся по'ждь ꙁемля` ни'ꙁђ, и^ а'ꙁъ не эTвергђ ро'да і^и^л~ева, ѓ^ всеM е^же съᲄвори реq г~ь”
36
Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди.
36
Та'ко рече г~ь, да'выи слн~це въ свњтᲆ дн~и, мsць и^ ѕвњзды на свTњ нощи. и^ во'пль на мори, и^ въꙁшђмњша во'лны е^го. г~ь вседержи'тель и^мя е^мђ.
37
Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь.
37
а^ще премо'л#кнђтъ сїи сђди эT лица` мое^го рече г~ь, т^о и^ ро'дъ і^и^л~евъ премол#кнетъ бы'ти стра'нњ преD лицемᲆ мои^мъ вся дн~и”
38
Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріжних,
38
Се^ дн~їе грядђтᲆ рече г~ь, и^ съгради'тся градъ гв~и эT сђна а^намеи^л#ля до враT ё^го'лныX”
39
і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф.
39
і^ и^ꙁы'идетъ раꙁмњре'нїе е^го проти'вђ и^мъ до моги'лъ гари'въ,
40
І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки.
40
и^ ѓ^бы'имеTся ѓ%крsтъ и^збо'рными камы'ки, и^ ве'сь а^с#саримо'џ#, до водоте'чи нахал# смрњчнаго, до ё%го'лныхъ вра'тъ ко'ньскиX въсто'чное ѓ^сщ~енїе гв~и. и^ ктомђ не посњче'тъ, и^ не потреби'тся ктомђ въ вњ'ки”