¹

І було слово Господнє до Єремії вдруге, коли він ще утримувався у дворі сторо́жі:

¹

И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и втори́цею, то́йже бѧ́ше є҆щѐ свѧ́занъ во дворѣ̀ темни́чнѣмъ, гл҃ѧ:

²

Так говорить Господь, Який створив [землю], Господь, Який упорядкував і утвердив її, — Господь ім’я Йому:

²

та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь, творѧ́й зе́млю и҆ оу҆строѧ́ѧй ю҆̀, є҆́же и҆спра́вити ю҆̀, гдⷭ҇ь и҆́мѧ є҆мꙋ̀:

³

взивай до Мене — і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш.

³

возопі́й ко мнѣ̀, и҆ ѿвѣща́ю тѝ и҆ возвѣщꙋ̀ тебѣ̀ вели̑каѧ и҆ крѣ̑пкаѧ, и҆́хже не разꙋмѣ́лъ є҆сѝ.

⁴

Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про доми міста цього і про доми царів юдейських, які руйнуються для завалів і для битви

⁴

Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ ѡ҆ домѣ́хъ гра́да сегѡ̀ и҆ ѡ҆ хра́мѣхъ царѧ̀ і҆ꙋ́дина, расте́рзанныхъ на ѻ҆стро́ги и҆ на забра̑ла,

⁵

тими, які прийшли воювати з халдеями, щоб наповнити доми трупами людей, яких Я уражу у гніві Моєму й у люті Моїй, і за всі беззаконня яких Я сховав лице Моє від міста цього.

⁵

є҆́же проти́витисѧ ко халде́ємъ, и҆ напо́лню є҆го̀ ме́ртвыми человѣ̑ки, и҆̀хже порази́хъ во гнѣ́вѣ мое́мъ и҆ въ ꙗ҆́рости мое́й, и҆ ѿврати́хъ лицѐ моѐ ѿ ни́хъ всѣ́хъ ра́ди ѕло́бъ и҆́хъ.

⁶

Ось, Я прикладу йому пластир і цілющі засоби, і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру й істини,

⁶

Сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на нѧ̀ срастѣ́нїе ꙗ҆́звы и҆ и҆сцѣле́нїе, и҆ и҆зврачꙋ́ю ѧ҆̀ и҆ ꙗ҆влю̀ и҆̀мъ, є҆́же слꙋ́шати, и҆ и҆сцѣлю̀ ѧ҆̀ и҆ сотворю̀ и҆̀мъ ми́ръ и҆ вѣ́рꙋ:

⁷

і поверну полон Іуди і полон Ізраїля і влаштую їх, як спочатку,

⁷

и҆ ѡ҆бращꙋ̀ преселе́нїе і҆ꙋ́дино и҆ преселе́нїе і҆и҃лево, и҆ сограждꙋ̀ ѧ҆̀, ꙗ҆́коже и҆ пре́жде,

⁸

і очищу їх від усього нечестя їхнього, яким вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною і відпали від Мене.

⁸

и҆ ѡ҆чи́щꙋ ѧ҆̀ ѿ всѣ́хъ непра́вдъ и҆́хъ, и҆́миже согрѣши́ша мѝ, и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ всѣ̑мъ непра́вдамъ и҆́хъ, и҆́миже ѿстꙋпи́ша ѿ менє̀.

⁹

І буде для мене Єрусалим радісним ім’ям, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про усі блага, які Я зроблю йому, і здивуються і затремтять від усіх благодіянь і всього благоденства, яке Я доставлю йому.

⁹

И҆ бꙋ́детъ въ весе́лїе и҆ во хвалꙋ̀ и҆ въ вели́чїе всѣ̑мъ лю́демъ землѝ, и҆̀же оу҆слы́шатъ всѧ̑ благѡты̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ сотворю̀ и҆̀мъ, и҆ оу҆боѧ́тсѧ, и҆ ѡ҆горча́тсѧ ѡ҆ всѣ́хъ благота́хъ и҆ ѡ҆ все́мъ ми́рѣ, є҆го́же а҆́зъ сотворю̀ и҆̀мъ.

¹⁰

Так говорить Господь: на цьому місці, про яке ви говорите: «воно порожнє, без людей і без худоби», — у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, які порожні, без людей, без жителів, без худоби,

¹⁰

Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: є҆щѐ оу҆слы́шитсѧ въ се́мъ мѣ́стѣ, ѡ҆ не́мже вы̀ глаго́лете: пꙋ́сто є҆́сть ѿ человѣ̑къ и҆ ѿ скѡ́тъ, во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ внѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, ѡ҆пꙋстѣ́вшихъ, поне́же нѣ́сть человѣ́ка, ни скота̀,

¹¹

знову буде чутно голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, голос тих, що говорять: «славте Господа Саваофа, бо благий Господь, бо повік милість Його», і голос тих, що приносять жертву подяки в домі Господньому; бо Я поверну полонених цієї землі в попередній стан, — говорить Господь.

¹¹

гла́съ весе́лїѧ и҆ гла́съ ра́дости, гла́съ жениха̀ и҆ гла́съ невѣ́сты, гла́съ глаго́лющихъ: и҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви вседержи́телю, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: и҆ принесꙋ́тъ да́ры похвале́нїѧ въ до́мъ гдⷭ҇ень, ꙗ҆́кѡ возвращꙋ̀ всѐ преселе́нїе землѝ тоѧ̀ по пре́жнемꙋ, речѐ гдⷭ҇ь.

¹²

Так говорить Господь Саваоф: на цьому місці, яке порожнє, без людей, без худоби, й у всіх містах його знову будуть оселі пастухів, які будуть пасти стада.

¹²

Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ: є҆щѐ бꙋ́дꙋтъ на се́мъ мѣ́стѣ пꙋстѣ́мъ, за є҆́же не бы́ти человѣ́кꙋ, ни скотꙋ̀, во всѣ́хъ градѣ́хъ є҆гѡ̀ ѡ҆бита̑лища пастꙋхѡ́въ пасꙋ́щихъ ѻ҆́вцы,

¹³

У містах нагірних, у містах низинних і в містах південних, і в землі Веніаміновій, і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди знову будуть проходити стада під рукою того, який рахує, — говорить Господь.

¹³

во градѣ́хъ го́рнихъ и҆ во градѣ́хъ по́льныхъ, и҆ во градѣ́хъ наге́въ и҆ въ землѝ венїамі́ни, и҆ во ѡ҆кре́стныхъ і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ, є҆щѐ по́йдꙋтъ ѻ҆́вцы къ рꙋцѣ̀ и҆счислѧ́ющагѡ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.

¹⁴

Ось, настануть дні, — говорить Господь, — коли Я виконаю те добре слово, яке вирік про дім Ізраїлів і про дім Іудин.

¹⁴

Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ возста́влю сло́во бл҃го, є҆́же гл҃ахъ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ и҆ къ до́мꙋ і҆ꙋ́динꙋ.

¹⁵

У ті дні й у той час вирощу Давиду Паросток праведний, і буде чинити суд і правду на землі.

¹⁵

Во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ и҆ въ то̀ вре́мѧ произрасти́ти сотворю̀ даві́дꙋ ѿра́сль пра́вды, и҆ сотвори́тъ сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ на землѝ.

¹⁶

У ті дні Іуда буде спасенний і Єрусалим буде жити безпечно, і наречуть ім’я Йому: «Господь виправдання наше!»

¹⁶

Во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ сп҃се́нъ бꙋ́детъ і҆ꙋ́да, и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ пребꙋ́детъ въ наде́жди: и҆ сїѐ є҆́сть и҆́мѧ, и҆́мже нарекꙋ́тъ є҆го̀: гдⷭ҇ь првⷣнъ на́шъ.

¹⁷

Бо так говорить Господь: не припиниться у Давида муж, який сидить на престолі дому Ізраїлевого,

¹⁷

Та́кѡ бо речѐ гдⷭ҇ь: не ѡ҆скꙋдѣ́етъ ѿ даві́да мꙋ́жъ сѣдѧ́й на престо́лѣ до́мꙋ і҆и҃лева:

¹⁸

й у священиків-левитів не буде нестачі у мужі перед лицем Моїм, який в усі дні возносить всепалення і спалює приношення і звершує жертви.

¹⁸

и҆ ѿ жерцє́въ и҆ ѿ леѵі́тѡвъ не поги́бнетъ мꙋ́жъ ѿ лица̀ моегѡ̀, приносѧ́й всесожжє́нїѧ и҆ да́ръ и҆ творѧ́й жє́ртвы по всѧ̑ дни̑.

¹⁹

І було слово Господнє до Єремії:

¹⁹

И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и гл҃ѧ:

²⁰

так говорить Господь: якщо можете зруйнувати завіт Мій про день і завіт Мій про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час,

²⁰

та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: мо́жетъ ли разори́тисѧ завѣ́тъ мо́й со дне́мъ и҆ завѣ́тъ мо́й съ но́щїю, є҆́же не бы́ти дню̀ и҆ но́щи во вре́мѧ своѐ;

²¹

то може бути зруйнований і завіт Мій з рабом Моїм Давидом, так що не буде у нього сина, який царює на престолі його, і також з левитами-священиками, служителями Моїми.

²¹

то̀ и҆ завѣ́тъ мо́й разори́тсѧ съ даві́домъ рабо́мъ мои́мъ, є҆́же не бы́ти ѿ негѡ̀ сы́нꙋ ца́рствꙋющꙋ на престо́лѣ є҆гѡ̀, и҆ съ леѵі̑ты и҆ свѧщє́нники рабы̑ мои́ми.

²²

Як незліченне небесне воїнство і невимірний пісок морський, так розмножу плем’я Давида, раба Мого, і левитів, які служать Мені.

²²

Ꙗ҆́коже сочтє́ны бы́ти не мо́гꙋтъ ѕвѣ́зды небє́сныѧ, ни и҆змѣ́ренъ бы́ти песо́къ морскі́й, та́кѡ оу҆мно́жꙋ сѣ́мѧ раба̀ моегѡ̀ даві́да и҆ леѵі́ты слꙋжи́тєли моѧ̑.

²³

І було слово Господнє до Єремії:

²³

И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и гл҃ѧ:

²⁴

чи не бачиш, що народ цей говорить: «ті два племені, які обрав Господь, Він відкинув?» і через це вони зневажають народ Мій, ніби він уже не був народом у очах їх.

²⁴

є҆да̀ не ви́дѣлъ є҆сѝ, что̀ реко́ша лю́дїе сі́и, глаго́люще: два̀ нарѡ́да, и҆̀хже и҆збра̀ гдⷭ҇ь, и҆ сѐ, ѿве́рже ѧ҆̀: и҆ преѡгорчи́ша люді́й мои́хъ, (сегѡ̀ ра́ди) ꙗ҆́кѡ да не бꙋ́детъ ктомꙋ̀ наро́дъ пред̾ ни́ми;

²⁵

Так говорить Господь: якщо завіту Мого про день і ніч і уставів неба і землі Я не утвердив,

²⁵

Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: не положи́хъ ли оу҆̀бо завѣ́та моегѡ̀ междꙋ̀ дне́мъ и҆ но́щїю и҆ зако́нѡвъ небесѝ и҆ землѝ;

²⁶

то і плем’я Якова і Давида, раба Мого, відкину, щоб не брати більше владик з його племені для племені Авраама, Ісаака та Якова; бо поверну їх із полону і помилую їх.

²⁶

Тогда̀ и҆ сѣ́мѧ і҆а́кѡвле и҆ даві́да раба̀ моего̀ ѿве́ргꙋ, є҆́же не прїѧ́ти ѿ сѣ́мене є҆гѡ̀ кнѧзе́й сѣ́мене а҆враа́ма и҆ і҆саа́ка и҆ і҆а́кѡва: ꙗ҆́кѡ па́ки возвращꙋ̀ плѣ́нъ и҆́хъ и҆ поми́лꙋю и҆̀хъ.