¹

Слово, яке було до Єремії про усіх юдеїв, що живуть у землі Єгипетській, які оселилися у Магдолі й Тафнисі, й у Нофі, й у землі Пафрос:

¹

Сло'во быvшее къ і^е^ремїи эT г~а, и^ къ всњмъ жи'довомъ сђщиM въ ꙁемли` е^гљ=петъстњ, и^ сњдя'щимъ въ магда'лњ, и^ в# тафна'сњ, и^ в# меMфи'сњ и^ в# ꙁемли` паџђстᲇ, гл~я”

²

так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви бачили усю біду, яку Я навів на Єрусалим і на весь рід юдейський; ось, вони тепер порожні, і ніхто не живе у них,

²

Та'ко гл~еT г~ь б~ъ і^и^л~евъ, в^ы ви'дњсте вс^е ѕло` е^же наведоX на і^ерsлимъ, и^ на гра'ды і^ё'дины. и^ с^е пђсти сђть эT живђщихъ

³

за нечестя їх, яке вони робили, прогнівляючи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші.

³

эT лица` зло'бы иX ю%же сътвори'ша. раз#гнњ'ваша м^я ходя'ще кади'ти бого'мъ чюжDимъ и^хже не ви'дњсте”

⁴

Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: «не робіть це мерзенне діло, яке Я ненавиджу».

⁴

и^ посла'хъ к# ва'мъ ѓ%троки своя пррoки в но'щи ꙁаё%тра, и^ послаX я& гл~я. не сътвори'те дњтели ѓ^скверне'нїа сего, е^гоже вᲆꙁненавидXњ.

⁵

Але вони не слухали і не прихилили вуха свого, щоб навернутися від свого нечестя, не кадити іншим богам.

⁵

и^ не послђшаша мене, ни приклони'ша ё%ха свое^го ѓ^браᲄи'тися эT ꙁло'бъ свои^хъ, ја%коже не кади'ти бого'мъ и%нњмъ.

⁶

І вилилися лють Моя і гнів Мій і розгорілися у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима; і вони зробилися руїнами і пустелею, як бачите нині.

⁶

и^ въскапа` ја%рость моя`, и^ гнњ'въ мои раз#горњ'ся въ вра'тXњ і^ё'динњхъ, и^ вн^њё%дњ і^ерsлима. и^ бы'ша въ ѓ^пђстњ'нїе, и^ в# непроходи'мђю до сего дн~е”

⁷

І нині так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: навіщо ви робите це велике зло душам вашим, знищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят із середовища Юдеї, щоб не залишити у себе залишку,

⁷

И$ нн~њ си'це рече г~ь вседержи'тель, въскђ'ю в^ы твори'те ѕл^о на дш~а своя, і^ и^сс#њщи ваs мђж'а и^ же'ны, и^ младе'нець с#сђщь эT среды і^ё'дины. ја%коже не ѓ^ста'ти ваs ни е^ді'номђже,

⁸

прогнівляючи Мене творінням рук своїх, кадінням іншим богам у землі Єгипетській, куди ви прийшли жити, щоб погубити себе і зробитися прокляттям і ганьбою у всіх народів землі?

⁸

раз#гнњ'вати м^я в# дњ'лњхъ рђ'кђ ва'шею, и^ кади'ти бого'мъ и%нњмъ в# ꙁемли` е^гљ=пеTстњ в ню'же прїидо'сте жи'ти та'мо. да и^сс#њче'ни бђдете, и^ в# прокля'тїе да бђ'дете, и^ на ё^кори'знђ въ всњхъ стра'нахъ ꙁемя`.

⁹

Хіба ви забули нечестя батьків ваших і нечестя царів юдейських, ваше власне нечестя і нечестя дружин ваших, яке вони робили у землі Юдейській і на вулицях Єрусалима?

⁹

е^да` забы'сте ꙁло'бъ эTц~ь вашихъ, и^ ꙁло'бъ цр~еи і^ё'дин#, и зло'бъ же'нъ и^хъ. и^ злоб# вашихъ, и^ зло'бъ же'нъ вашиX. ја%же сътвори'ша в# ꙁемли` і^ё'динњ, и^ вн^њё%дњ і^ерsлима.

¹⁰

Не смирилися вони і до цього дня, і не бояться і не роблять за законом Моїм і за уставами Моїми, які Я дав вам і батькам вашим.

¹⁰

и^ не ѓ^ста'стеся до сего дн~е. и^ не держа'сте повеле'нїи мои^хъ, ја%же да'хъ преD ѓ^чи'ма эTц~ь вашихъ”

¹¹

Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну проти вас лице Моє на загибель і на знищення усієї Юдеї

¹¹

Того ради та'ко гл~тъ г~ь, с^е а^ꙁъ приста'влю лице свое ва'мъ къ ꙁло'мђ, и^ погђблю вся лю'ди і^ё'дины.

¹²

і візьму юдеїв, які залишилися, які повернули лице своє, щоб іти у землю Єгипетську і жити там, і всі вони будуть знищені, впадуть у землі Єгипетській; мечем і голодом будуть знищені; від малого і до великого помруть від меча і голоду, і будуть прокляттям і жахом, наругою і ганьбою.

¹²

и^ прїимђ ѓ^ста'нокъ і^ё'динᲆ ѓ^ни' же поста'виша лица` своя, е^же вни'ти в# зе'млю е^гљ=пеTскђ, и^ жи'ти та'мо. и^ ꙁагла'дятся вс^њ в# земли` е^гљ=пет#стњ, и^ падђтъ мече'мъ, и^ гла'домъ ѓ^скђдњ'ютъ, эT ма'ла же и^ до вели'ка. и^ бђ'дђтъ на ё^кори'ꙁнђ и^ в па'гђбђ, и^ въ прокля'тїе.

¹³

Відвідаю тих, що живуть у землі Єгипетській, як Я відвідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею,

¹³

и^ посњщђ сњдя'щихъ в# ꙁемли` е^гљ=пеTстњ, ја%коже посњти'хъ на і^ерsлим#, мечеM, и^ гла'домъ, и^ смр~тїю.

¹⁴

і ніхто не уникне і не вціліє із залишку юдеїв, які прийшли у землю Єгипетську, щоб пожити там і потім повернутися у землю Юдейську, куди вони всією душею бажають повернутися, щоб жити там; ніхто не повернеться, крім тих, які втечуть звідти.

¹⁴

и^ не бђ'детъ ё^цњлњ'вша ни е^ді'наго же эT ѓ^став#шихъ і^ё'диныX, ѓ^бита'вшихъ въ ꙁемли` е^гљпет#стњ, ја%коже възврати'тися на' землю і^ё'динђ. е^и'же тїи ся надњ'ютъ дш~ами свои^ми, ја%коже въꙁ#врати'тися та'мо. не воZвратя'тся та'мо, ни ё^цњлњюT.

¹⁵

І відповідали Єремії усі чоловіки, які знали, що дружини їхні кадять іншим богам, і всі дружини, які стояли там у великій кількості, і весь народ, який жив у землі Єгипетській, у Пафосі, і сказали:

¹⁵

И$ эTвњща'ша і^е^ремїи вс^њ мђжи раꙁђмњвшеи, ја%ко кадя'тъ же'ны и^хъ бого'мъ и%нымъ. и^ вся` же'ны съборъ вели'къ, и^ всњ лю'дїе сњдя'щеи въ ꙁемли` е^гљпет#стњ, въ ꙁемли` паџор#стњ, гл~юще.

¹⁶

слово, яке ти говорив нам ім’ям Господа, ми не слухаємо від тебе;

¹⁶

сло'во е^же гл~а к намъ въ и^мя гн~е, не послђшаемъ тебе`.

¹⁷

але неодмінно будемо робити усе те, що вийшло з вуст наших, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання, як ми робили, ми і батьки наші, царі наші і князі наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, тому що тоді ми були ситі і щасливі і лиха не бачили.

¹⁷

ја%ко творя'ще сътво'римъ вс^е сло'во е^же и^ꙁы'идетъ и^ꙁ# ё%стъ на'шиX. кади'ти цр~цы нбsнеи, и^ воZлива'ти е'и въꙁлива'нїя, ја%коже сътвори'хомъ м^ы и^ эTц~ы наши, цр~и наши и^ кн~ѕи наши, въ гра'дњхъ і^ё'диныхъ, и^ внњё'дњ і^ерлsима. и^ насыти'хомся хлњ'бъ, и^ бл~го намъ бы'сть, и^ ѕл^а не ви'дњхомъ”

¹⁸

А з того часу, як перестали ми кадити богині неба і виливати їй узливання, терпимо в усьому нестаток і гинемо від меча і голоду.

¹⁸

И$ ја^ко преста'хомъ кади'ти цр~цы нбsнњи, и^ въꙁлива'ти въꙁлїя'нїя. ѓ^скђдњ'хомъ хлњ'бы вс^и м^ы, и^ мече'мъ и^ гладомъ скон#ча'хомся.

¹⁹

І коли ми кадили богині неба і виливали їй узливання, то хіба без відома чоловіків наших робили ми їй пиріжки з зображенням її і виливали їй узливання?

¹⁹

и^ а'ще кадимъ м^ы цр~цы нбsнњи, и^ въꙁлїя'хомъ е'и въꙁлїя'нїа. е^гда` беꙁ мђж'ъ нашихъ сътвори'хомъ е'и ѓ^прњ'сноки, и^ въꙁлїя'хоM е'и въꙁлїя'нїя”

²⁰

Тоді сказав Єремія всьому народові, чоловікам і дружинам, і всьому народові, який так відповідав йому:

²⁰

И$ рече і^е^ремїя всњм# лю'демъ си'лнымъ, и^ всњмъ женаM, и^ всњмъ лю'демъ эTвњща'вшимъ словеса`, гл~я.

²¹

чи не це кадіння, яке звершували ви у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, ви і батьки ваші, царі ваші і князі ваші, і народ країни, згадав Господь? І чи не воно зійшло Йому на серце?

²¹

не каже'нїе л^и ё^бо, е^же кади'те въ гра'дᲇхъ і^ё'динњхъ, и^ внњё%дњ і^ерsллима, в^ы и^ эTц~ы ваши, цр~и ваши и^ кн~ѕи ваши, и^ лю'дїе ꙁемля`. помянђ г~ь и^ въꙁы'иде на срDце е^го.

²²

Господь не міг більше терпіти злих діл ваших і мерзот, які ви робили; тому і зробилася земля ваша пустелею і жахом, і прокляттям, без жителів, як бачите нині.

²²

и^ не можа'ше г~ь терпњти ктомђ эT лица` ꙁло'бы дњя'нїи вашихъ, и^ эT съгнђше'нїи ја%же сътвори'сте. и^ бы'сть ꙁемля` ваша въ ѓ^пђстᲇнїе, и^ в непрохожDенїе, и^ въ кля'твђ, ја%ко да не бђ'детъ живђща ја%коже е^сть дн~ь се'и.

²³

Оскільки ви, звершуючи те куріння, грішили перед Господом і не слухали гласу Господа, і не чинили за законом Його і за встановленнями Його, і за веліннями Його, то й осягла вас ця біда, як бачите нині.

²³

эT лица` и^мже кажа'сте и%доломъ, і^ и^ми'же сњгрњши'сте гв~и. и^ не послђшасте гла'са гн~я, и^ въ повеле'нихъ е^го и^ в# зако'нњ, и^ въ свњде'нихъ е^го не ходи'сте. и^ пости'гнђша вы зло'бы т^ы ја%коже е^сть се'и дн~ь.

²⁴

І сказав Єремія усьому народові і всім жінкам: слухайте слово Господнє, всі юдеї, які у землі Єгипетській:

²⁴

И$ рече і^е^ремїя лю'демъ, и^ жена'мъ. слы'шите сло'во гн~е ве'сь і^ё'да, и^же еs в# ꙁемли` е^гљ=пет#стњ.

²⁵

так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви і дружини ваші, що вустами своїми говорили, те і руками своїми робили; ви говорите: «станемо виконувати обітниці наші, які ми обіцяли, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання», — твердо тримайтеся обітниць ваших і у точності виконуйте обітниці ваші.

²⁵

та'ко рече г~ь вседержи'тель б~ъ і^и^л~ев#, гл~я. в^ы и^ же'ны ваши ё^сты` вашими съгл~асте, и^ рђка'ми вашими сконча'сте гл~юще. сътво'римъ и^сповњда'нїя наша, ја%же ѓ^бњща'хомъ кади'ти цр~цы нбsнњи, и^ въꙁлива'ти въꙁлиа'нїя е'и. и^ пребыва'юще пребы'сте въ ѓ^бњтехъ ва'шиX, и^ творя'ще сътвори'сте”

²⁶

За те вислухайте слово Господнє, всі юдеї, які живуть у землі Єгипетській: ось, Я поклявся великим ім’ям Моїм, — говорить Господь, — що не буде вже на усій землі Єгипетській вимовлятися ім’я Моє вустами будь-якого юдея, який говорить: «живий Господь Бог!»

²⁶

Того ради слы'шите сло'во гн~е ве'сь і^ё'да, сᲇдя'ще вᲆ ꙁеMли` е^гљ=пет#стњ” Се^ кля'хся и^менем# мои^мъ вели'киM, рече г~ь. а^ще бђдеT и^мя мое въ ё^стњхъ всемђ і^ё'дњ рещи, жи'въ г~ь б~ъ, въ все'и ꙁемли` е^гљ=пет#стњ.

²⁷

Ось, Я буду спостерігати над вами на погибель, а не на добро; й усі юдеї, які у землі Єгипетській, будуть гинути від меча і голоду, доки зовсім не знищаться.

²⁷

ја%ко с^е а^ꙁъ ё^бђдиXся на' ня съꙁли'ти иM, а^ не съблажи'ти. и^ сконча'ется ве'сь і^ё'да, и^ живђщеи в# земли` е^гљ=пеTстњ, мечеM, и^ гла'доM. до'ндеже и^ сконча'ются.

²⁸

Тільки невелика кількість тих, що уникли меча, повернеться із землі Єгипетської у землю Юдейську, і дізнаються всі юдеї, які залишилися, що прийшли в землю Єгипетську, щоб пожити там, чиє слово збудеться: Моє чи їх.

²⁸

и^ ё^цњлњвшеи въз#вратя'тся на' ꙁемлю і^ё'динђ, ма'ломъ число'мᲆ. и^ ё^вњдяT ѓ^ста'вшеи і^ё'дины, и^ ѓ^бита'вшїи в# земли` е^гљ=пеTстњ, ѓ^бита'ти т^ђ. сло'во чїе пребђ'детъ мое, и^ли и^хъ.

²⁹

І ось вам знамення, — говорить Господь, — що Я відвідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що збудуться слова Мої про вас на погибель вам.

²⁹

се же вамъ ꙁна'менїе, гл~етъ г~ь. ја%ко посњщђ а^зъ на вы` въ гра'дњ сеM, да ё^вњ'дите ја%ко въи%стиннђ и^спо'лнися гл~ъ мои на ваs къ ꙁло'мђ”

³⁰

Так говорить Господь: ось, Я віддам фараона Вафрія, царя Єгипетського, до рук ворогів його і до рук тих, що шукають душі його, як віддав Седекію, царя Юдейського, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, ворога його і який шукав душі його.

³⁰

Та'ко рече г~ь, с^е а^ꙁᲆ предаю фараѓ'на ё^а^фри'са цр~я е^гљ=пет#ска в рђцњ врагђ е^го, и^ в рђцњ и%щђщихъ дш~а е^го. ја%коже да'хъ и^ седекїю цр~я і^ё'дина, в рђцњ навходоносо'ра цр~я вављлон#ска вра'га е^мђ сђща, и%щђща дш~а е^го”