Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх.
1
Тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ воздви1гну на вавmлHнъ и3 на живyщыz халдє1и вётръ зн0енъ губи1телный:
2
І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків.
2
и3 послю2 на вавmлHнъ ругaтєли, и3 стyднw поругaютсz є3мY и3 и3стлsтъ зeмлю є3гw2: понeже г0ре на вавmлHнъ w4крестъ въ дeнь њѕлоблeніz є3гw2.
3
Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його.
3
Да налzцaетъ налzцazй лyкъ св0й, и3 да њблечeтсz въ брwнS сво‰, и3 не пощади1те ю4ношъ є3гw2, и3 побjйте всE в0инство є3гw2.
4
Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її.
4
И# падyтъ и3збіeнніи въ земли2 халдeйстэй и3 ћзвенніи во странaхъ є3S.
5
Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим.
5
Понeже не њвдовЁ ї}ль и3 їyда t бGа своегw2, t гDа вседержи1телz, ћкw землS и4хъ нап0лнисz непрaвды t с™hхъ ї}левыхъ.
6
Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату.
6
Бэжи1те t среды2 вавmлHна и3 спаси1те кjйждо дyшу свою2 и3 не поги1бнете въ непрaвдэ є3гw2, занE врeмz tмщeніz є3гw2 є4сть t гDа, воздаsніе т0й воздaстъ є3мY.
7
Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували.
7
Чaша злат†z вавmлHнъ въ руцЁ гDни, напаsющи всю2 зeмлю, t вінA є3гw2 пи1ша (вси2) kзhцы, сегw2 рaди потрzс0шасz.
8
Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться.
8
Внезaпу падE вавmлHнъ и3 сокруши1сz: плaчите по нeмъ, возми1те мaсти къ болёзни є3гw2, да и3сцэли1тсz.
9
Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар.
9
Врачевaхомъ вавmлHна, и3 не и3сцэлЁ: њстaвимъ є3го2 и3 tи1демъ кjйждо въ зeмлю свою2, взhде бо къ небеси2 сyдъ є3гw2 и3 воздви1жесz дaже до ѕвёздъ.
10
Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого.
10
И#знесE гDь сyдъ св0й: пріиди1те и3 возвэсти1мъ въ сіHнэ дэлA гDа бGа нaшегw.
11
Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його.
11
Наwстри1те стрёлы, нап0лните тyлы: воздви1же гDь дyхъ царeй ми1дскихъ, ћкw проти1ву вавmлHна гнёвъ є3гw2, да погуби1тъ и5, понeже tмщeніе гDне є4сть, tмщeніе людjй є3гw2.
12
Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона.
12
На стэнaхъ вавmлHнскихъ воздви1гните знaмz, постaвите стр†жи, ўгот0вите стрaжей, ўгот0вите nрyжіе: ћкw ўмhсли гDь, и3 сотвори1тъ, ±же речE на живyщыz въ вавmлHнэ,
13
О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй.
13
живhй над8 водaми мн0гими и3 богaтъ въ сокр0вищихъ свои1хъ: пріи1де конeцъ тв0й и4стиннw во ўтрHбы тво‰.
14
Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе.
14
Клsтсz бо гDь си1лъ мhшцею своeю, ћкw нап0лню тебE людьми2, ћкоже ґкрjдами, и3 возгласsтъ над8 тоб0ю низходsщіи.
15
Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.
15
ГDь сотвори1вый зeмлю въ си1лэ своeй и3 ўстр0ивый вселeнную въ мyдрости своeй, и3 разумёніемъ свои1мъ распрострE небесA,
16
За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.
16
є3гдA џнъ дaстъ глaсъ, ўмн0жатсz в0ды на небеси2, воздвизazй w4блаки t конє1цъ земли2, м0лнію въ д0ждь сотвори2, и3зводsй свётъ t сокр0вищъ свои1хъ.
17
Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу.
17
ЊбуS всsкъ человёкъ t рaзума, посрами1сz всsкъ сліsтель t и3звazній свои1хъ, ћкw лHжнаz слі‰ніz є3гw2, и3 нёсть дyха въ ни1хъ:
18
Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть.
18
сyєтна сyть дэлA и3 смёху достHйна, въ чaсъ посэщeніz своегw2 поги1бнутъ.
19
Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф.
19
Не таковA чaсть їaкwвлz, ћкw сотвори1вый всsчєскаz т0й є4сть, (ґ ї}ль) жeзлъ достоsніz є3гw2, гDь вседержи1тель и4мz є3гw2.
20
Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства;
20
Сокрушaеши ты2 мнЁ сосyды бр†нныz, и3 ѓзъ сокрушY въ тебЁ kзhки и3 погублю2 въ тебЁ ц†рствіz:
21
тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її;
21
и3 и3збію2 въ тебЁ к0ни и3 всaдники и4хъ, и3 и3збію2 въ тебЁ колєсни1цы и3 всэдaющихъ на ни1хъ:
22
тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину;
22
и3 и3збію2 въ тебЁ мyжа и3 женY, и3 и3збію2 въ тебЁ стaра и3 џтрока, и3 и3збію2 въ тебЁ ю4ношу и3 дёву:
23
і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів.
23
и3 и3збію2 въ тебЁ пaстырz и3 стадA є3гw2, и3 и3збію2 въ тебЁ њрю1ща и3 раб0тна скотA є3гw2, и3 и3збію2 въ тебЁ воевHды и3 прави1тєли.
24
І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь.
24
И# воздaмъ вавmлHну и3 всBмъ жителє1мъ халдє1йскимъ вс‰ ѕлHбы и4хъ, ±же сотвори1ша над8 сіHномъ пред8 nчи1ма вaшима, гlетъ гDь.
25
Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Господь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою.
25
СE, ѓзъ на тS, горо2 смертон0снаz, гlетъ гDь, растлэвaющаz всю2 зeмлю, и3 прострY рyку мою2 на тS и3 и3звeргу тS и3з8 кaменей, и3 дaмъ тS въ г0ру сожжeную:
26
І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь.
26
и3 не в0змутъ t тебє2 кaмене во ќглъ и3 кaмене во њсновaніе, ћкw потреби1шисz во вёки, гlетъ гDь.
27
Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану.
27
Воздви1гните знaмz на земли2, воструби1те труб0ю во kзhцэхъ, њсвzти1те нaнь kзhки, возвэсти1те нaнь цaрствамъ ґрар†тскимъ t менє2 и3 ґсханазewмъ: ўтверди1те над8 ни1мъ стрBльницы, возведи1те нaнь к0ни, ћкw ґкрjдwвъ мн0жество.
28
Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй.
28
Возведи1те нaнь kзы6ки, царS ми1дска и3 всеS земли2, воев0дъ є3гw2 и3 всёхъ в0євъ є3гw2 и3 всеS земли2 w4бласти є3гw2.
29
Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів.
29
И# потрzсeсz землS и3 смути1сz, занE востA на вавmлHнъ ўмышлeніе гDне, є4же положи1ти зeмлю вавmлHнску пyсту и3 ненаселeну.
30
Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті.
30
Њскудёша крёпцыи вавmлHнстіи є4же рaтовати: сsдутъ тaмw во њгрaдэ, поги1бе хрaбрость и4хъ, и3 бhша ћкw жєны2: пожжє1на сyть селє1ніz, сотрє1ны завHры є3гw2.
31
Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців,
31
Гонsй во срётеніе текyща пости1гнетъ, и3 вёстникъ срётитъ послA, да возвэсти1тъ царю2 вавmлHнску, ћкw взsтъ бhсть грaдъ є3гw2.
32
і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом.
32
T крaz прехождeній є3гw2 ћти бhша, и3 тверды6ни є3гw2 зажжє1ны nгнeмъ, и3 мyжіе є3гw2 в0инстіи и3сх0дzтъ.
33
Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її.
33
Тaкw бо гlетъ гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ: д0мове царS вавmлHнскагw ћкw гумно2 зрёло и3змлачeни бyдутъ: є3щE мaлw, и3 пріи1детъ жатвA є3гw2.
34
Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене.
34
Снэдe мz, раздроби1 мz, пріsтъ мS тмA тонкA, навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій пожрe мz, ћкw ѕмjй нап0лни чрeво своE слaдостію моeю: и3 и3зверг0ша мS.
35
Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим.
35
Труды2 мои2 и3 бэды6 мо‰ на вавmлHнъ, речeтъ живyщаz въ сіHнэ, и3 кр0вь моS на живyщыz въ халдeехъ, речeтъ їеrли1мъ.
36
Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його.
36
Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ суди1ти бyду сопeрника твоего2 и3 tмщY tмщeніе твоE, и3 пyсто сотворю2 м0ре є3гw2 и3 и3зсушY пот0ки є3гw2.
37
І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів.
37
И# бyдетъ вавmлHнъ въ запустёніе, жили1ще ѕміє1мъ, въ чyдо и3 позвиздaніе, понeже не бyдетъ живyщагw.
38
Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі.
38
Вкyпэ ѓки львы2 востaнутъ и3 ѓки скЂмни львHвъ.
39
Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь.
39
Въ горsчести и4хъ дaмъ питіE и5мъ и3 ўпою2 |, да спsтъ и3 ќснутъ сн0мъ вёчнымъ и3 не востaнутъ, гlетъ гDь.
40
Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами.
40
И# низведY | ћкw ѓгнцы на заклaніе и3 ћкw nвны2 съ козлы6.
41
Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами!
41
Кaкw взsсz сесaхъ, и3 ћта слaва всеS земли2; кaкw бhсть во ўдивлeніе вавmлHнъ во kзhцэхъ;
42
Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його.
42
Взhде на вавmлHнъ м0ре въ шyмэ в0лнъ свои1хъ, и3 покрhсz.
43
Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський.
43
Бhша грaди є3гw2 въ запустёніе, землS безв0дна и3 пустA, землS, въ нeйже никт0же поживeтъ, и3 нижE бyдетъ витaти въ нeмъ сhнъ человёчь.
44
І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть.
44
И# посэщY на ви1ла въ вавmлHнэ, и3звeргу то2, є4же поглоти2, t ќстъ є3гw2, и3 не соберyтсz вsщше къ немY kзhцы, занE и3 стёны вавmлw6нскіz падyтъ.
45
Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа.
45
И#зыди1те t среды2 є3гw2, лю1діе мои2, да спасeтъ кjйждо дyшу свою2 t гнёва ћрости гDни.
46
Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря.
46
Да не когдA ўмzгчи1тсz сeрдце вaше, и3 ўбоитeсz рaди слyха, и4же ўслhшитсz на земли2, и3 пріи1детъ въ лёто слhшаніе, и3 по лётэ слhшаніе, бёдность и3 непрaвда на зeмлю, и3 властели1нъ на властели1на.
47
Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього.
47
Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, и3 посэщY на и3зв†zныz вавmлHна: и3 всS землS є3гw2 посрами1тсz, и3 вси2 ћзвеніи є3гw2 падyтъ посредЁ є3гw2.
48
І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
48
И# возвеселsтсz над8 вавmлHномъ небесA и3 землS и3 вс‰ с{щаz въ ни1хъ: t полyнощи бо пріи1дутъ нaнь всегуби1теліе, гlетъ гDь:
49
Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни.
49
и3 ћкоже сотвори2 вавmлHнъ пaдати ћзвєнымъ во ї}ли, тaкw въ вавmлHнэ падyтъ ћзвеніи всеS земли2.
50
Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше.
50
И#збёгшіи мечA, и3ди1те, не ст0йте: и5же и3здалeче, помzни1те гDа, и3 їеrли1мъ да взhдетъ на сeрдце вaше.
51
Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього.
51
Посрами1хомсz, занE слhшахомъ ругaніе нaше, покры2 срамотA лицE нaше, ћкw пріид0ша чуждjи во с™†z н†ша въ д0мъ гDень.
52
За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.
52
Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 посэщY на и3зв†zніz є3гw2, и3 по всeй земли2 є3гw2 падyтъ ћзвеніи.
53
Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
53
Ћкw ѓще взhдетъ вавmлHнъ на нeбо и3 ѓще ўтверди1тъ на высотЁ крёпость свою2, t менє2 пріи1дутъ губи1теліе є3гw2, гlетъ гDь.
54
Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської,
54
Глaсъ в0плz вавmлHнска, и3 сотрeніе вели1ко въ земли2 халдeйстэй:
55
бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх.
55
ћкw погуби2 гDь вавmлHна и3 сотрE t негw2 глaсъ вeлій шумsщь ћкw в0ды мнHги, дадE въ пaгубу глaсъ є3гw2:
56
Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату.
56
ћкw пріи1де на вавmлHнъ хи1щникъ, ћти бhша си1льніи є3гw2, ўвzдE лyкъ и4хъ, ћкw бGъ воздаeтъ и5мъ,
57
І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його.
57
гDь воздаeтъ є3мY воздаsніе: и3 ўпои1тъ кн‰зи є3гw2 и3 м{дрыz є3гw2, и3 воевHды є3гw2 и3 вHи є3гw2 и3 си6льныz є3гw2, и3 ќснутъ сн0мъ вёчнымъ и3 не возбудsтсz, гlетъ цRь, гDь вседержи1тель и4мz є3гw2.
58
Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.
58
Тaкw гlетъ гDь вседержи1тель: стэнA вавmлHнска сіS прешир0ка, подкопaніемъ подк0пана бyдетъ, и3 вратA є3гw2 высHка nгнeмъ сожжє1на бyдутъ, и3 бyдутъ труди1тисz лю1діе вотщE, и3 kзhцы въ начaлэ поги1бнутъ.
59
Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий.
59
Сл0во, є4же заповёда гDь їеремjи прbр0ку, рещи2 сарeю сhну нирjину, сhна маассeова, є3гдA и4де t седекjи царS їyдина въ вавmлHнъ, въ четвeртое лёто цaрства є3гw2: сарeй же бЁ начaлникъ дарHвъ.
60
Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон.
60
И# написA їеремjа вс‰ ѕл†z, ±же и3мsху пріити2 на вавmлHнъ, во є3ди1ну кни1гу вс‰ словесA сі‰, ±же пи6сана сyть на вавmлHнъ. И# речE їеремjа къ сарею2:
61
І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова,
61
є3гдA вни1деши въ вавmлHнъ, и3 ќзриши и3 прочтeши вс‰ словесA сі‰, и3 речeши:
62
і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею».
62
гDи, ты2 рeклъ є3си2 проти1ву мёста сегw2 погуби1ти є5, и3 да не бyдетъ живsй въ нeмъ t человёка и3 до скотA, и3 да бyдетъ въ вёчную пустhню:
63
І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату,
63
и3 бyдетъ, є3гдA прочтeши кни1гу сію2, привzжи2 къ нeй кaмень и3 ввeрзи ю5 посредЁ є3vфрaта и3 рцы2:
64
і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії.
64
тaкw потопи1тсz вавmлHнъ и3 не востaнетъ t лицA ѕHлъ, ±же ѓзъ наведY нaнь, и3 разори1тсz. Дaже до здЁ словесA їерємjина.