Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх.
1
Та'ко гл~етъ г~ь. се а^ꙁъ въздви'гнђ на вављ=ло'нъ, и^ на живђщая в нем#, на възDви'гшихᲆ срDце свое на' мя, ја%ко вњтръ гђби'телныи.
2
І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків.
2
и^ послю` въ вављ=ло'нъ вњя, и^ въꙁвњю иM, і^ и^стлю ꙁе'млю е^го” поне'же прїиде на'нь эTвсю'дђ въ дн~ь поги'бели е^го”
3
Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його.
3
Не наляца'и наляца'яи лkђ свои, и^ не въходи` въ бро'ня ѓболче'ны. не пощади'те ю%ноша е^го, побїите все во'инъство е^го.
4
Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її.
4
и^ падђтъ и^ꙁбїе'нїи въ ꙁемли` халдњ'истеи, и^ ја^зве'нїи въ сᲄранахъ и^хъ.
5
Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим.
5
поне'же не бњ` ѓ^вдов#ствова іи^л~ь і^ и^ё'да эT б~а свое^го г~а вседрᲆжи'теля, н^о земля` и^хъ напо'лнися грњха`, эT ст~го і^и^л~ева.
6
Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату.
6
бњжите эT среды вављло'на, и^ сп~си кождо дш~ђ свою. не молчи'те ѓ^ непра'вдњ е^го, ꙁане` мще'нїе е^сᲄь эT г~а, мꙁDђ тои въꙁда'сть е^мђ.
7
Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували.
7
ча'ша ꙁла'та е^сть вављло'нъ в рђцњ гн~и, напая'а вс^ю ꙁе'млю. эT вина` е^го пи'ша вс^и ја^ꙁы'цы, сего ради потрясо'шася.
8
Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться.
8
внеꙁа'пђ паде` вављло'нъ и^ съкрђши'ся. пла'чите по не'мъ. въꙁмњте ма'сти къ бо'лњꙁни е^го, да и^сцњли'тся”
9
Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар.
9
врачева'хомъ вављло'нъ и^ не и^сцелњ” ѓ^ста'вимъ и& і^ и^дњмъ ко'жDо вᲆ ꙁе'млю свою. вᲆꙁы'иде б^о къ нб~си сђ'дъ е^го, и^ въꙁDви'жеся къ ѓ^блакомъ.
10
Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого.
10
и^ꙁнесе г~ь пра'вды наша. прїидњте въꙁвᲇсти'мъ вᲆ сїѓ'нњ дњ'ло г~а б~а на'шего.
11
Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його.
11
наѓ^стрњте стрњ'лы, и^ напо'лните тђ'лы” Въꙁбђди г~ь дх~ъ цр~еи меDскихъ, и^ проти'вђ вављло'нђ мы'сль е^го, да погђ'бит# и&. поне'же мще'нїе гн~е е^сть мще'нїе до'мђ е^го.
12
Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона.
12
на стњнаX вављло'н#скихъ въꙁDви'гнњте ꙁна'менїе, ё^ставите стра'жа, въꙁDви'гнњте сᲄра'жђ, ё^гото'вите зало'ги. ја%ко ё^мы'сли г~ь и^ съᲄвори, ја%же рече на живђщая въ вављло'нњ.
13
О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй.
13
живы'и наD вода'ми мно'гами, бога'тъ въ сокро'вищехъ. прїиде коне'цъ твои чаs пресњче'нїя твое^го”
14
Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе.
14
Кля'ся г~ь вседержи'тель дш~ею свое^ю, ја%ко напоlню тебе` люDми ја%ко мши'цею, и^ въспоеTся наD тобо'ю пњснь”
15
Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.
15
Сътвори'выи ꙁе'млю в си'лњ свое'и, и^ ё^стро'ивыи вселе'нђю въ мђ'дрости свое'и, и^ раꙁђмњ'нїемъ свои^мъ проп#ныи нб~са”
16
За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.
16
е^гда` ѓ%нъ да'сть глаs, ё^мно'жатся во'ды на нб~си. въꙁDвиꙁа'яи ѓ%блаки эT коне'ць ꙁемля`, мо'лнїю в# до'ждь сътвори, и^ꙁводя` вњтрь эT сокро'вищь своиX”
17
Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу.
17
ѓ^бђя` вся'къ чл~къ эT раꙁђма, посрами'ся вся'къ слїя'тель въ и^ꙁвая'нїи е^го. ја%ко ло'жъ е^сть слїа'нїе е^го, и^ нњсᲄь дх~а в ниX,
18
Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть.
18
сђетни сђть дњ'ла и^ смњхђ досто'ини, вᲆ ча'съ посњще'нїя свое^го поги'бнђтъ.
19
Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф.
19
не ја%ко сїе ча'сть і^а'ковля, н^о сътвори'выи всяческая то'и е^сть, а^ і^и^л~ь же'ꙁлъ достоя'нїя е^го, г~ь вседержи'тель и^мя е^го.
20
Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства;
20
съкрђши'ши сими съсђ'ды бра'н#ныа. и^ а'ꙁъ съкрђшђ въ тебњ ја^ꙁы'ки, и^ погђблю в# тебᲇ црsтвїа,
21
тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її;
21
і^ и^ꙁбїю в# тебњ коня и^ всаDники е^го. і^ и^ꙁбїю в# тебњ колесни'цђ, и^ всњда'ющаго на ню.
22
тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину;
22
і^ и^збїю в# тебњ мђж'а и^ женђ`. і^ и^збїю в# тебњ сᲄа'ра и^ ѓ'трока. і^ и^ꙁбїю в# тебњ ю%ношђ и^ дв~ђ,
23
і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів.
23
і^ и^збїю в# тебњ па'стыря и^ ста'да е^го. і^ и^ꙁбїю в тебᲇ ѓ^рю'ща и^ рабо'тна скота е^го, і^ и^збїю в# тебњ вое^во'дђ и^ прави'теля.
24
І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь.
24
и^ въꙁда'мъ вављло'нђ, и^ всњмᲆ жи'телем# халдњ'искимъ все ѕл^о, е^же сътвори'ша въ сїѓ'нњ преD лицемъ вашим#, гл~етъ г~ь”
25
Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Господь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою.
25
Се^ а^зъ на' тя го'ро смерᲄоно'сна, гл~етъ г~ь, порђша'яи всю зе'млю. и^ прострђ рђ'кђ мою на' тя, і^ и^ꙁвер#гђ т^я эT ка'мени, и^ да'мъ т^я въ горђ съж#же'нїа.
26
І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь.
26
не въꙁмђ эT тебе ка'мень въ ё%гол#, и^ ка'мень вᲆ ѓ^снова'нїе, н^о потреби'шися въ вњ'ки, гл~еT гь.
27
Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану.
27
въꙁDви'гнњте ꙁна'менїе на зеMли`, въстрђби'те трђбо'ю въ ја^ꙁыцXњ. пост~ите наD ни'мъ ја^ꙁы'ки, въꙁвњсти'те на'нь цр~еи а^рараT, и^мен#нїи, и^ а^стенесъ, въчти'те на'нь во'и, приведњте коня ја%ко мши'ца съ жа'лы.
28
Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй.
28
пост~ите ја^ꙁы'ки на'нь, цр~и меDски, и^ вое^во'дъ е^го, и^ всњхъ прави'телеи е^го, и^ вся крњ'пкїа земля` е^го”
29
Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів.
29
И$ потрясе'тся ꙁемля` и^ смђтиTся. зане` въста` на вављ=ло'нъ мышле'нїе гн~е, да положитъ зе'млю вављ=ло'нъскђ пђстђ и^ ненаселе'нђ.
30
Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті.
30
преста'ша крњ'пцњи вављ=ло'на эT бо'ю, живя'хђ на поса'дехъ, поги'бе хра'брость иX, и^ бы'ша ја%ко же'ны. ꙁаж#же'ны сђть станы е^го, сътре'ны ꙁаво'ры е^го.
31
Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців,
31
бњжа'и въ пђть текђща пости'же. и^ посолъ стрњте посла`, да въꙁвњстиT цр~ю вављ=лонъскђ, ја%ко вꙁя'ся грDа е^го
32
і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом.
32
эT кон#ца да'же до конца, и^ броды ꙁасᲄа'влени сђть, и^ е^ꙁе'ра ꙁаж#же'на ѓ^гнеM, и^ мђж'и воинъстїи смђще'ни сђть”
33
Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її.
33
Та'ко б^о гл~етъ г~ь вседръжи'тель б~ъ іи^л~евъ. дщ^и вављ=ло'ня ја^ко гђмно ча'съ млаченїя е^го, е^ще ма'ло и^ прїидеT ча'съ жаTвы е^го.
34
Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене.
34
снњде м^я и^ пожре м^я навходоносорь цр~ь вављ=лоньскь, сътвори м^я ја%ко сосђдъ пра'ꙁденъ, пожре м^я ја%ко ѕмїи, наполни чре'во свое тон#костїю мое'ю, і^ и^з#блева м^я. неправDа на' мя,
35
Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим.
35
и^ пло'ть моя` на вављ=лонъ, гл~етъ живы'и въ сїѓ'нњ. и^ кро'вь моа на живђщая въ халдњеX, рече і^ерsлиM”
36
Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його.
36
Сего раd тако гл~еT г~ь, с^е аZ сђ'дити бђдђ прю твою`, и^ эTм#щђ м#щенїе твое, и^ пђсто съᲄворю` море е^го, и^с#сђшђ пото'ки е^го.
37
І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів.
37
и^ бђдетъ вављ=лонᲆ въ' гробы жили'ще ѕмїеM” чю'до и^ поꙁвиꙁда'нїе, сего ра'ди да не бђдетᲆ живђща.
38
Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі.
38
вкђпњ ја^ко львове въꙁревђтъ. вла'сы и^с# себе` терѕаᲄи бђдђтъ ја%ко скљ=мни.
39
Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь.
39
въ го'рести иX поста'влю пи'тїе и^хъ, и^ ё^пою я& и^ да ё^снђтъ, и^ спять сно'мъ вњ'чноM, и^ не воста'нђт#, гл~етᲆ г~ь.
40
Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами.
40
эTведђ я& ја%ко а^гньца на ꙁакла'нїе, и^ ја%ко ѓ%вны съ коꙁлы`.
41
Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами!
41
ка'ко взя'ся сеса'хъ, и^ ја%то сла'вное въ все'и ꙁемли`. ка'ко бы'сть въ ё^дивленїе вављ=ло'нъ въ ја%зы'цехъ.
42
Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його.
42
въꙁы'иде на вављ=ло'нъ мо'ре, эT мно'жества во'лнъ е^го покры'ся.
43
Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський.
43
бы'ша гра'ды е^го въ ё^дивленїе, земля` ненаселе'на и^ пђста, ꙁемля` в не'иже никто'же поживетъ, и^ не пре'иде чресъ ню сн~ъ чл~чь”
44
І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть.
44
И$ посњщђ на вее^ля въ вављ=ло'нњ, і^ и^ꙁвергђ т^о е^же поглоти эT ё%стъ е^го. и^ не съберђтся вя'щ#ше к немђ` ја^ѕы'цы, ктомђ` и^ стњны вављ=ло'ньски падђтъ”
45
Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа.
45
И$зыидњте эT среды е^го лю'дїе мои` да сп~сеT кождо дш~ђ свою` эT гнњ'ва ја%росᲄи гн~я.
46
Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря.
46
и^ да не ё^мякчиTся срDце ва'ше, и^ да не ё^бои^теся слы'шAнїя, е^же ё^слы'шится на' земли. и^ прїидетъ в лњто слыша'нїе, и^ по тоM лњте слыша'нїе, и^ непра'вда на' землю, и^ вла'сть на власть”
47
Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього.
47
Сего раd с^е дн~їе градђтъ, и^ посњщђ на и^зваја%ныя вављ=лоня, и^ вс^я ꙁемля` е^го посрами'тся, и^ вси` ја%ꙁвенїи е^го падђтъ посредњ е^го.
48
І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
48
и^ хвалђ` въздадђтᲆ наD вављ=ло'номъ нб~са и^ земля, и^ вся` сђщая в# нихᲆ. эT полђ'нощи б^о прїидTђ на'нь хи'щницы, гл~етъ г~ь”
49
Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни.
49
И$ ја%коже сътвори вављ=ло'нъ пада'ти ја^ꙁвенымᲆ въ і^и^л~и, та'ко вављ=ло'ня не падђтъ ја%ꙁвенїи на все'и ꙁемли`”
50
Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше.
50
И$ꙁбњг#шеи меча`, и^дњте и^ не сто'ите, въспомяни'те да'лняа гн~я, і^ерsли'мъ възы'иде на срDце ва'ше”
51
Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього.
51
Посрами'хоMся, зане слы'шахомъ рђга'нїе. покры срамота` лице на'ше, ја%ко прїидо'ша чюжDи на ѓ^сщ~енїе до'мђ гн~я”
52
За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.
52
Сего ра'ди с^е дн~їе грядђтъ гл~еT г~ь. и^ посᲇщђ на и^ꙁвая'нїа е^го, и^ по все'и ꙁе'мли е^го воꙁревђтъ ја%ꙁвенїи.
53
Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
53
въстђпитъ л^и вављ=ло'нъ на' нб~о, и^ ё^тверди'тъ на высотњ` крњпость свою, эT мене` прїидђтъ гђби'теле е^го, гл~етъ г~ь.
54
Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської,
54
гла'съ во'пля вављ=ло'ньска, и^ сътренїе вели'ко эT ꙁемля халдњ'иски.
55
бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх.
55
ја^ко погђби г~ь вављ=ло'нъ, и^ сътре эT него` гла'съ велїи. и^ возшђмя'тъ во'лны е^го ја%ко во'ды мно'ги, даде глаs шђмъ и^хъ.
56
Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату.
56
ја%ко прїиде на'нь. та'кожDе на вављ=лонъ хи'щникъ, і^ и^зыма'ни сђть си'лнїи е^го, и^ ё^вяде лђкъ иX. ја%ко си'лныи м#ститель
57
І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його.
57
г~ь въꙁвращаеT м#ꙁдђ. и^ ё^пою кня'ѕя е^го и^ мђ'дрыя е^го, вое^во'ды е^го и^ прави'теля е^го, и^ сил#ныа е^го, и^ ё^снђтъ сномъ вњ'чноM, и^ не въꙁбђжDђ, гл~еT цр~ь, г~ь вседръжи'тель и^мя е^го.
58
Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.
58
Та'ко гл~етъ г~ь вседръжитель. стњна` вављ=ло'ньска сїя преширо'ка поDкопа'нїеM поDкопана бђдетъ, и^ вра'та е^го высо'ки ѓ^гнеM сож#жены бђдђтᲆ. и^ крњпость лю'дьска в ничтоже, и^ ја^ꙁы'цы ѓ^гнемъ во'ꙁмђтся и^ поги'бнђт#”
59
Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий.
59
Сло'во е^же ꙁавњща і^еремїа прoркъ, сара'еви сн~ђ ни'рїинђ сн~а маа'сїѓва. внегда` и%де съ седекїею цр~емъ въ вављ=лон#, в лњто четве'ртое црsтва е^го. сара'и же бњ жрець пррoчествїя.
60
Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон.
60
и^ написа` і^еремїя вс^е ѕло` е^же и^мњ прїити на вављ=лонъ, въ е^ді'нђ кни'гђ вс^я словеса` сїа, ја%же пи'сана сђть на вављ=лоn. и^ рече і^еремїя къ сара'ю,
61
І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова,
61
е^гда` вни'деши въ вављ=лон#, и^ ё'ꙁриши и^ проч#теши вс^я словеса сїа, гл~я.
62
і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею».
62
г~и т^ы реклъ е^си проти'вђ гра'дђ семђ` погђби'ти и&, и^ да не бђдетъ живя'и в немᲆ эT чл~ка и^ до ско'та, и^ да бђ'детъ въ вњ'чнђ пђсты'ню.
63
І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату,
63
и^ е^гда` прочте'ши кни'гђ сїю, привяжи` к не'и ка'мень, и^ в#верзи ю& по'средњ е^љ=фраᲄа, и^ рцы`.
64
і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії.
64
та'ко потопи'тся вављ=лонъ, и^ не въста'нетъ эT лица` ѓ^ꙁлобле'нїя, ја%же а'зъ приведђ` на'нь, и^ раꙁори'тся” Даже доселњ словеса` і^еремїина”