Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Слово, яке було до Єремії від Господа:
1
Сл0во, є4же бhсть ко їеремjи t гDа, гlющее:
2
стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє, усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу.
2
стaни во вратёхъ д0му гDнz и3 проповёждь тaмw сл0во то2 и3 глаг0ли: слhшите сл0во гDне, всS їудeа, ходsщіи сквозЁ вратA сі‰, да покл0нитесz гDу:
3
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці.
3
сі‰ гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: и3спрaвите пути6 вaшz и3 начин†ніz в†ша, и3 вселю1 вы на мёстэ сeмъ.
4
Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній».
4
Не надёйтесz на себE во словесёхъ лжи1выхъ, понeже весьмA не ўп0льзуютъ вaсъ, глаг0люще: хрaмъ гDень, хрaмъ гDень, хрaмъ гDень є4сть.
5
Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правильно чинити суд між людиною і суперником її,
5
Ћкw ѓще и3справлsюще и3спрaвите пути6 вaшz и3 ўмышлє1ніz в†ша, и3 творsще сотворитE сyдъ посредЁ мyжа и3 посредЁ и4скреннzгw є3гw2,
6
не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, —
6
и3 пришeлцу и3 си1ру и3 вдови1цэ не сотвори1те наси1ліz, и3 кр0ве непови1нныz не и3зліeте на мёстэ сeмъ, и3 в8слёдъ богHвъ чужди1хъ не п0йдете на ѕло2 вaмъ,
7
то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів.
7
вселю2 вaсъ на мёстэ сeмъ, въ земли2, ю4же дaхъ nтцє1мъ вaшымъ t вёка дaже и3 до вёка.
8
Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи.
8
Ѓще же вы2 надёетесz на словесA лжи6ваz, toнyдуже не бyдетъ вaмъ п0льзы,
9
Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ваалу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте,
9
и3 крaдете и3 ўбивaете, и3 блyдствуете и3 кленeтесz лжи1вw, и3 жретE ваaлу и3 х0дите в8слёдъ богHвъ чужди1хъ, и4хже не вёсте, ћкw во ѕло2 вaмъ сyть,
10
і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти.
10
и3 пріид0сте и3 стaсте предо мн0ю въ домY сeмъ, въ нeмже при1звано є4сть и4мz моE, и3 рекли2 є3стE: ўдали1хомсz, є4же не твори1ти вс‰ мeрзwсти сі‰:
11
Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це, — говорить Господь.
11
є3дA вертeпъ разб0йникwмъ є4сть д0мъ м0й, въ нeмже призвaсz и4мz моE тaмw во џчію вaшєю; И# сE, ѓзъ ви1дэхъ, гlетъ гDь.
12
Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за нечестя народу Мого Ізраїля.
12
Сегw2 рaди и3ди1те къ мёсту моемY, є4же въ силHмэ, и3дёже всели1хъ и4мz моE t начaла, и3 ви1дите, что2 сотвори1хъ є3мY лукaвствъ рaди людjй мои1хъ ї}лz.
13
І нині, тому що ви робите усі ці діла, — говорить Господь, — і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали, —
13
И# нн7э, понeже сотвори1сте вс‰ дэлA сі‰, речE гDь, и3 гlахъ къ вaмъ рaнw востаю1щь и3 гlющь, и3 не ўслhшасте менE, и3 звaхъ вaсъ, и3 не tвэщaсте:
14
то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом.
14
u5бо и3 ѓзъ сотворю2 д0му семY, въ нeмже при1звано є4сть и4мz моE, на нег0же вы2 ўповaсте, и3 мёсту, є4же дaхъ вaмъ и3 nтцє1мъ вaшымъ, ћкоже сотвори1хъ силHму.
15
І відкину вас від лиця Мого, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове.
15
И# tвeргу вaсъ t лицA моегw2, ћкоже tверг0хъ всю2 брaтію вaшу, всE сёмz є3фрeмово.
16
Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе.
16
Тh же не моли1сz њ лю1дехъ си1хъ и3 не проси2 є4же поми1лwванымъ бhти и5мъ, и3 не моли2, нижE приступaй ко мнЁ њ ни1хъ, ћкw не ўслhшу тS.
17
Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима?
17
Е#дA не ви1диши, что2 сjи творsтъ во градёхъ їyдиныхъ и3 на путeхъ їеrли1мскихъ;
18
Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене.
18
Сhнове и4хъ собирaютъ дровA, и3 nтцы2 и4хъ зажигaютъ џгнь, и3 жєны2 и4хъ мёсzтъ мукY, да сотворsтъ њпрэсн0ки в0инству небeсному [Е#вр.: цари1цэ небeснэй.], и3 возліsша возлі‰ніz богHмъ чужди6мъ, да прогнёваютъ мS.
19
Але чи Мене засмучують вони? — говорить Господь; чи не себе самих на сором собі?
19
Менe ли тjи прогнэвлsютъ; гlетъ гDь: є3дA не себE сами1хъ; да постыдsтсz ли1ца и4хъ.
20
Тому так говорить Господь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.
20
Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, гнёвъ и3 ћрость моS ліeтсz на мёсто сіE и3 на лю1ди, и3 на скоты2 и3 на всsко дрeво страны2 и4хъ и3 на плоды2 земны6z, и3 возжжeтсz и3 не ўгaснетъ.
21
Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо;
21
Сі‰ гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: всесожжє1ніz в†ша собери1те со жeртвами вaшими и3 и3з8zди1те мzсA:
22
бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву;
22
ћкw не гlахъ ко nтцє1мъ вaшымъ и3 не заповёдахъ и5мъ въ дeнь, въ џньже и3звед0хъ и5хъ t земли2 є3гЂпетскіz, њ всесожжeніихъ и3 жeртвахъ,
23
але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре».
23
но (т0кмw) сл0во сіE заповёдахъ и5мъ, рекjй: ўслhшите глaсъ м0й, и3 бyду вaмъ въ бGа, и3 вы2 бyдете мнЁ въ лю1ди, и3 ходи1те во всёхъ путeхъ мои1хъ, въ ни1хже повелёхъ вaмъ, да блaго бyдетъ вaмъ.
24
Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем.
24
И# не ўслhшаша менE, и3 не внsтъ ќхо и4хъ: но поид0ша въ п0хотехъ и3 стр0потствэ сeрдца своегw2 лукaвагw, и3 сотвори1шасz на з†днzz, ґ не на прє1днzz,
25
З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх — пророків, посилав усякий день з раннього ранку;
25
t днE, въ џньже и3зыд0ша nтцы2 и4хъ t земли2 є3гЂпетскіz, и3 дaже до днE сегw2: и3 послaхъ къ вaмъ вс‰ рабы6 мо‰ прbр0ки, въ дeнь и3 рaнw востаS и3 посылaz:
26
але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх.
26
и3 не ўслhшаша мS, ни приклони1ша ќхо своE, но њжесточи1ша вhю свою2 пaче nтє1цъ свои1хъ.
27
І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді.
27
И# речeши къ ни6мъ вс‰ словесA сі‰, и3 не ўслhшатъ тS, и3 воззовeши и5хъ, и3 не tвэщaютъ тебЁ.
28
Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх.
28
И# речeши къ ни6мъ: сeй kзhкъ, и4же не послyша глaса гDа бGа своегw2, ни воспріsтъ наказaніz: поги1бе вёра и3 tsта є4сть t ќстъ и4хъ.
29
Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликав гнів Його.
29
Њстризи2 главY твою2 и3 tмeтни, и3 воспріими2 во ўстнЁ рыдaніе, ћкw tвeрже гDь и3 tри1ну р0дъ творsй сі‰.
30
Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, — говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його;
30
Понeже сотвори1ша сhнове ї{дины лукaвое во џчію моє1ю, речE гDь: постaвиша мeрзwсти сво‰ въ домY, въ нeмже при1звано є4сть и4мz моE, да њсквернsтъ є3го2,
31
і влаштували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило.
31
и3 создaша трeбище тафefу, є4же є4сть во ю3д0ли сhна є3нн0млz, да сожигaютъ сhны сво‰ и3 дщє1ри сво‰ nгнeмъ, є3гHже не повелёхъ и5мъ, нижE помhслихъ въ с®цы моeмъ:
32
За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть більше називати місце це Тофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця.
32
сегw2 рaди сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 не рекyтъ ктомY: трeбище тафefово и3 ю3д0ль сhна є3нн0млz, но ю3д0ль заклaныхъ: и3 погребyтсz во тафefэ, занeже нёсть мёста.
33
І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх.
33
И# бyдутъ трyпіе людjй си1хъ во снёдь пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ зємнhмъ, и3 не бyдетъ tгонsющагw.
34
І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.
34
И# ўпраздню2 t градHвъ їyдиныхъ и3 t путjй їеrли1млихъ глaсъ рaдующихсz и3 глaсъ веселsщихсz, глaсъ женихA и3 глaсъ невёсты, во њпустBніи бо бyдетъ всS землS.