¹

Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла.

¹

Мђжъ бњ` вᲆ земли хђсъ и^менеM і%ѓвᲆ” Бњ чл~къ то'и, и%стиненъ непоро'ченъ пра'веденъ, бл~гочести'в#, ё^даляа'ся эT всякоh ѕл^а дњанїа

²

І народилися у нього сім синів і три дочки.

²

Бысть же е^мђ сн~овъ сеDмь, и^ дще'ря тр^и.

³

Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу.

³

и^ б^њ скоT е^го, ѓ^ве'цъ, Wꙁ~, вельблюD, Wг~. сђпрђ'гъ воло'выX, е~ соT. и^ ѓ^сли'ць пасо'мыхᲆ пя'ть соT стаD” и^ слђж'ба е^мђ многа ѕњ'ло, и^ дњ'ла ве'лїа ѓ^ неM бњша на земли`” И$ бяше чл~къ то'и до'бра ро'дђ, эT востокъ слн~чъных#”

⁴

Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними.

⁴

Съходя'ще же ся сн~ове е^го къ себњ, и^ творя'хђ пиръ по вся` дн~и, пое^млющеся въкђпњ, и^ тр^и сестры своа, ја%сти и^ пиᲄи с ни'ми”

⁵

Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні.

⁵

е^гда же скончахђся дн~їе пи'ра. посыла і%ѓ^въ, и^ чищаше иX” вᲆста'ю^щи ꙁаё%тра, приноша'ше ꙁа нихᲆ жрътвы по числђ и^хъ, и^ телецъ е^ді'нъ ѓ^ грњсњхъ ꙁа дш~а иX” Гл~аше б^о і%ѓвъ, е^гда како сн~ове мои въ ра'зђмњ свое^мъ ѕл^о помы'слиша къ б~ђ. та'ко ё^ботворяше і%ѓвъ по вся` дн~и”

⁶

І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана.

⁶

И$ е^гда бысть ја%ко се'и дн~ь. и^ с^е прїидо'ша а%гг~ли бж~їи`, преDста'ти преD гм~ъ, и^ дїа'волъ прїиде с ни'ми”

⁷

І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.

⁷

И$ рече г~ь дїа'волђ, эTкђдђ прїиде. и^ эTвњща дїа'волъ и^ реq гв~и” ѓ^бхождь ꙁеMлю, и^ прохо'жDь поDнбsнђю прїидохъ”

⁸

І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла.

⁸

И$ реq е^мђ г~ь, помы'слиl ли е^си ё^бо на раба` мое^го і%ѓва, ја%ко нњсть чл~ка такова` эT сђщиX на' ꙁеMли непоро'чна пра'веDна и%стинна бл~гочести'ва, ё^даля'ася эT всякаго ѕл^а дња'нїя”

⁹

І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов?

⁹

эTвњща же дїа'волъ, преD гм~ъ и^ рече. е^гда` тђне чтетъ і%ѓвᲆ г~а.

¹⁰

Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі;

¹⁰

не ты` л^и ѓ^гради внњшняа е^го и^ внђтреняя до'мђ е^го, и^ вс^е сђщее ѓ%крsтъ е^го” дњ'ла же рђкђ е^го блsвиl е^си, и^ ско'ты е^го мно'ги сътвори'лъ е^си на земли`.

¹¹

але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, — чи благословить він Тебе?

¹¹

н^о посли` рђкђ твою` и^ косни'ся въ все` е^же и'мать. а^ще ё^бо въ лице т^я блsви'тъ”

¹²

І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа.

¹²

Тогда` рче г~ь дїаволђ, с^е все е^лико е^сть е^го предаю въ рђ'цњ твои`, само'го же не косни'ся” І$ и^ꙁыиде дїа'волъ эT лица` гн~я”

¹³

І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого.

¹³

И$ б^њ ја%ко се'и дн~ь, сн~ве і%ѓ^вови и^ дще'ря е^го ја^дя'хђ и^ пїа'хђ вино`, въ домђ` бра'та свое^го старњ'ишаго”

¹⁴

І ось, приходить вісник до Іова і говорить:

¹⁴

И$ с^е вњстникъ прїиде къ і%ѓ^вђ, и^ реq е^мђ. сђпрђ'гъ воловъ ѓ^ряхђ, и^ ѓ^слицы пася'хђ блиꙁᲆ иX,

¹⁵

воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.

¹⁵

и^ пришеDше плњня'ющеи плњниша и^хъ, и^ рабы` ё^би'ша мечем#, а%ꙁ же ѓстаX е^ді'нъ, и^ прїидохъ въꙁвњсти'ти тебњ`”

¹⁶

Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.

¹⁶

Є$ще` семђ гл~ющђ прїиде дрђгыи вњстникъ и^ рече къ і%ѓ^вђ. ѓ%гнь паде` съ нб~се на' ꙁемлю и^ пожъже ѓ%вца, и^ пасты'ря поја%сть та'кожDе, а%ꙁ же ѓ^стахъ е^ді'нъ, и^ прїидохъ въꙁвњстити тебњ”

¹⁷

Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.

¹⁷

Є$ще же семђ` гл~щђ прїиде дрђгїи вњ'стникᲆ и^ реq къ і%ѓ^вђ. кон#ницы сътвори'ша че'ты тр^и, и^ ѓ^быидоша вельблю'ды и^ плњни'ша иX, и^ рабы` ё^би'ша мечем#, а^ꙁ же ѓ^стаX е^ді'нъ, и^ прїидо'хъ въꙁвњстити тебњ”

¹⁸

Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого;

¹⁸

Є$ще же и^ семђ` гл~ющђ, и%нъ вњстникъ прїиде гл~я къ і%ѓ^вђ. сн~омъ твои^мъ и^ дще'рямъ, ја^дђщ'имᲆ и^ пїющимъ ё^ бра'та и^хъ старњ'ишаго,

¹⁹

і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.

¹⁹

и^ вънеꙁа'пђ вњтръ вели'къ наи^де эT пђстыня, и^ коснђся въ чеᲄы'ри ё%глы храмины, и^ паде` хра'мина на дњти твоя` и^ ё^мроша, а%ꙁ же ѓ^ста'хъ е^ді'нъ, и^ прїидохъ вᲆзвњсти'ти тебњ”

²⁰

Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився

²⁰

И$ с^е ё^слы'ша і%ѓ^въ вᲆста` и^ растерѕа ри'ꙁы своа`, и^ постриже вла'сы главы своея, и^ посы'па пр'ьстїю. и^ паD на' ꙁемлю поклони'ся гв~и

²¹

і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне!

²¹

и^ рече. а^ꙁъ б^о на'гъ и^зыидохъ эT чре'ва мт~ре мое'я, на'гъ и^ пои^дђ” Гь~ да'сть и^ г~ь взя`, ја^коже и^ꙁволи'ся гв~и, та'ко и^ бысᲄь, бђ'ди и^мя гн~е блsве'но въ вњки”

²²

У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога.

²²

эT всᲇхъ си'хъ слђчившихся е^мђ, ничи'мже і%ѓ^въ съгрњши преD бм~ъ, н^и въ ё^стнђ своею и^ не да'сть беꙁђмїа б~ђ”