Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї.
1
Трꙋжда́юсѧ дꙋше́ю мое́ю, стенѧ̀ и҆спꙋщꙋ̀ на мѧ̀ глаго́лы моѧ̑, возглаго́лю го́рестїю дꙋшѝ моеѧ̀ ѡ҆держи́мь
2
Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся?
2
и҆ рекꙋ̀ ко гдⷭ҇еви: не оу҆чи́ мѧ нече́ствовати, и҆ почто́ ми си́це сꙋди́лъ є҆сѝ;
3
Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло?
3
и҆лѝ добро́ ти є҆́сть, а҆́ще вознепра́вдꙋю, ꙗ҆́кѡ презрѣ́лъ є҆сѝ дѣла̀ рꙋкꙋ̀ твоє́ю, совѣ́тꙋ же нечести́выхъ внѧ́лъ є҆сѝ;
4
Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина?
4
и҆лѝ ꙗ҆́коже человѣ́къ ви́дитъ, ви́диши; и҆лѝ ꙗ҆́коже зри́тъ человѣ́къ, оу҆́зриши;
5
Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка,
5
и҆лѝ житїѐ твоѐ человѣ́ческо є҆́сть; и҆лѝ лѣ̑та твоѧ̑ ꙗ҆́кѡ дні́е мꙋ́жа;
6
чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені,
6
ꙗ҆́кѡ и҆стѧза́лъ є҆сѝ беззако́нїе моѐ и҆ грѣхѝ моѧ̑ и҆зслѣ́дилъ є҆сѝ.
7
хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї?
7
Вѣ́си бо, ꙗ҆́кѡ не нече́ствовахъ: но кто̀ є҆́сть и҆з̾има́ѧй и҆з̾ рꙋкꙋ̀ твоє́ю;
8
Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, — і Ти губиш мене?
8
Рꙋ́цѣ твоѝ сотвори́стѣ мѧ̀ и҆ созда́стѣ мѧ̀: пото́мъ же преложи́въ, порази́лъ мѧ̀ є҆сѝ.
9
Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене?
9
Помѧнѝ, ꙗ҆́кѡ бре́нїе мѧ̀ созда́лъ є҆сѝ, въ зе́млю же па́ки возвраща́еши мѧ̀.
10
Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене,
10
И҆лѝ не ꙗ҆́коже млеко̀ и҆змелзи́лъ мѧ̀ є҆сѝ, оу҆сыри́лъ же мѧ̀ є҆сѝ ра́внѡ сы́рꙋ;
11
шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене,
11
Ко́жею же и҆ пло́тїю мѧ̀ ѡ҆бле́клъ є҆сѝ, костьми́ же и҆ жи́лами сши́лъ мѧ̀ є҆сѝ:
12
життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій?
12
живо́тъ же и҆ ми́лость положи́лъ є҆сѝ оу҆ менє̀, посѣще́нїе же твоѐ сохранѝ мо́й дꙋ́хъ.
13
Але і те приховував Ти в серці Своєму, — знаю, що це було в Тебе, —
13
Сїѧ̑ и҆мѣ́ѧй въ тебѣ̀, вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ мо́жеши, и҆ невозмо́жно тебѣ̀ ничто́же.
14
бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання.
14
А҆́ще бо согрѣшꙋ̀, храни́ши мѧ̀, ѿ беззако́нїѧ же не безви́нна мѧ̀ сотвори́лъ є҆сѝ.
15
Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє:
15
А҆́ще бо нечести́въ бꙋ́дꙋ, лю́тѣ мнѣ̀, а҆́ще же бꙋ́дꙋ пра́веденъ, не могꙋ̀ возни́кнꙋти: и҆спо́лненъ бо є҆́смь безче́стїѧ,
16
воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені.
16
лови́мь бо є҆́смь а҆́ки ле́въ на оу҆бїе́нїе: па́ки же преложи́въ, лю́тѣ оу҆бива́еши мѧ̀.
17
Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене.
17
Ѡ҆бновлѧ́ѧй на мѧ̀ и҆спыта́нїе моѐ, гнѣ́ва бо вели́кагѡ на мѧ̀ оу҆потреби́лъ є҆сѝ и҆ наве́лъ є҆сѝ на мѧ̀ и҆скꙋшє́нїѧ.
18
І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене;
18
Почто̀ оу҆̀бо мѧ̀ и҆з̾ чре́ва и҆зве́лъ є҆сѝ, и҆ не оу҆мро́хъ, ѻ҆́ко же менѐ не ви́дѣло бы,
19
нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб!
19
и҆ бы́хъ бы а҆́ки не бы́лъ; почто̀ оу҆̀бо и҆з̾ чре́ва во гро́бъ не снидо́хъ;
20
Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився,
20
и҆лѝ не ма́ло є҆́сть вре́мѧ жи́зни моеѧ̀; ѡ҆ста́ви менѐ почи́ти ма́лѡ,
21
раніше ніж відійду, — і вже не повернуся, — у країну темряви і сіні смертної,
21
пре́жде да́же ѿидꙋ̀, ѿню́дꙋже не возвращꙋ́сѧ, въ зе́млю те́мнꙋ и҆ мра́чнꙋ,
22
у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява.
22
въ зе́млю тмы̀ вѣ́чныѧ, и҆дѣ́же нѣ́сть свѣ́та, нижѐ ви́дѣти живота̀ человѣ́ческагѡ.