Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями:
1
Человёкъ бо рождeнъ t жены2 малолётенъ и3 и3сп0лнь гнёва:
2
як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється.
2
и3ли2 ћкоже цвётъ процвэтhй tпадE, tбэжe же ћкw сёнь, и3 не постои1тъ.
3
І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?
3
Не и3 њ сeмъ ли сл0во сотвори1лъ є3си2, и3 семY сотвори1лъ є3си2 вни1ти на сyдъ пред8 тS;
4
Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.
4
Кт0 бо чи1стъ бyдетъ t сквeрны; никт0же,
5
Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде,
5
ѓще и3 є3ди1нъ дeнь житіE є3гw2 на земли2: и3зочтeни же мцcы є3гw2 t тебє2, на врeмz положи1лъ є3си2, и3 не престyпитъ.
6
то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.
6
Tступи2 t негw2, да ўм0лкнетъ и3 и3зберeтъ житіE ћкоже наeмникъ.
7
Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть:
7
Е$сть бо дрeву надeжда: ѓще бо посёчено бyдетъ, пaки процвэтeтъ, и3 лёторасль є3гw2 не њскудёетъ:
8
якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі,
8
ѓще бо состарёетсz въ земли2 к0рень є3гw2, на кaмени же скончaетсz стебло2 є3гw2,
9
але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене.
9
t вони2 воды2 процвэтeтъ, сотвори1тъ же жaтву, ћкоже новосаждeнное.
10
А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона?
10
Мyжъ же ўмeрый tи1де, пaдъ же человёкъ, ктомY нёсть.
11
Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає:
11
Врeменемъ бо њскудэвaетъ м0ре, рэкa же њпустёвши и4зсше:
12
так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого.
12
человёкъ же ўснyвъ не востaнетъ, д0ндеже не бyдетъ нeбо сошвeно, и3 не возбудsтсz t снA своегw2.
13
О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене!
13
Ќбw, q, дабы2 во ѓдэ мS сохрани1лъ є3си2, скрhлъ же мs бы є3си2, д0ндеже престaнетъ гнёвъ тв0й, и3 вчини1ши ми2 врeмz, въ нeже пaмzть сотвори1ши ми2.
14
Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.
14
Ѓще бо ќмретъ человёкъ, жи1въ бyдетъ: скончaвъ дни6 житіS своегw2, потерплю2, д0ндеже пaки бyду.
15
Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх;
15
Посeмъ воззовeши, ѓзъ же послyшаю тS: дёлъ же рукY твоє1ю не tвращaйсz:
16
бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого;
16
и3зчи1слилъ же є3си2 начин†ніz мо‰, и3 ничт0же тS мимои1детъ t грBхъ мои1хъ:
17
у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою.
17
запечатлёлъ же ми2 є3си2 беззакHніz въ мэшцЁ, назнaменалъ же є3си2, ѓще что2 нев0лею преступи1хъ.
18
Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;
18
Nбaче и3 горA пaдающи распадeтсz, и3 кaмень њбетшaетъ t мёста своегw2:
19
вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш.
19
кaменіе њглaдиша в0ды, и3 потопи1ша в0ды взнaкъ х0лмы земны6z, и3 њжидaніе человёческо погуби1лъ є3си2.
20
Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її.
20
Tри1нулъ є3си2 є3го2 до концA, и3 tи1де: и3змэни1лъ є3си2 є3мY лицE и3 и3спусти1лъ є3си2.
21
Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає;
21
МнHгимъ же бhвшымъ сынHмъ є3гw2, не вёсть: ѓще же и3 мaлw и4хъ бyдетъ, не знaетъ:
22
але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.
22
но плHти є3гw2 болёша, душa же є3гw2 њ себЁ сётова.