Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
1
Ѿвѣща́въ же є҆лїфа́зъ ѳемані́тинъ, речѐ:
2
чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим,
2
є҆да̀ премꙋ́дрый да́стъ ѿвѣ́тъ разꙋ́менъ на вѣ́тръ, и҆ напо́лни болѣ́знїю чре́во,
3
виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили?
3
ѡ҆блича́ѧ глагѡ́лы, и҆́миже не подоба́етъ, и҆ словесы̀, и҆́хже ни ка́ѧ по́льза;
4
Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога.
4
Не и҆ ты́ ли ѿри́нꙋлъ є҆сѝ стра́хъ; сконча́лъ же є҆сѝ глаго́лы таковы̑ пред̾ гдⷭ҇емъ;
5
Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих.
5
Пови́ненъ є҆сѝ глаго́лѡмъ оу҆́стъ твои́хъ, нижѐ разсꙋди́лъ є҆сѝ глаго́лы си́льныхъ.
6
Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
6
Да ѡ҆блича́тъ тѧ̀ оу҆ста̀ твоѧ̑, а҆ не а҆́зъ, и҆ оу҆стнѣ̀ твоѝ на тѧ̀ возсвидѣ́телствꙋютъ.
7
Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений?
7
Что́ бо; є҆да̀ пе́рвый ѿ человѣ̑къ рожде́нъ є҆сѝ; и҆лѝ пре́жде холмѡ́въ сгꙋсти́лсѧ є҆сѝ;
8
Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість?
8
и҆лѝ строе́нїе гдⷭ҇не слы́шалъ є҆сѝ; и҆лѝ въ совѣ́тника тѧ̀ оу҆потребѝ бг҃ъ; и҆ на тѧ̀ (є҆ди́наго) ли прїи́де премꙋ́дрость;
9
Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас?
9
что́ бо вѣ́си, є҆гѡ́же не вѣ́мы; и҆лѝ что̀ разꙋмѣ́еши ты̀, є҆гѡ́же и҆ мы̀ (не разꙋмѣ́емъ);
10
І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого.
10
И҆ ста́ръ и҆ дре́венъ є҆́сть въ на́съ, ста́ршїй ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ де́ньми.
11
Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі?
11
Ма́лѡ, ѡ҆ ни́хже согрѣши́лъ є҆сѝ, оу҆ѧ́звленъ є҆сѝ, вельмѝ вы́ше мѣ́ры возглаго́лалъ є҆сѝ.
12
До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся?
12
Что̀ де́рзостно бы́сть се́рдце твоѐ; и҆лѝ что̀ вознесо́стѣсѧ ѻ҆́чи твоѝ;
13
Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова?
13
Ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́рость и҆зры́гнꙋлъ є҆сѝ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆зне́слъ же є҆сѝ и҆зо оу҆́стъ такѡва̀ словеса̀;
14
Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним?
14
Кто́ бо сы́й человѣ́къ ꙗ҆́кѡ бꙋ́детъ непоро́ченъ; и҆лѝ а҆́ки бꙋ́дꙋщїй пра́ведникъ рожде́нъ ѿ жены̀;
15
Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його:
15
А҆́ще во ст҃ы́хъ не вѣ́ритъ, нб҃о же нечи́сто пред̾ ни́мъ,
16
тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду.
16
кольмѝ па́че ме́рзкїй и҆ нечи́стый мꙋ́жъ, пїѧ́й непра̑вды, ꙗ҆́коже питїѐ.
17
Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив,
17
Возвѣщꙋ́ же тѝ, послꙋ́шай менѐ: ꙗ҆̀же нн҃ѣ ви́дѣхъ, возвѣщꙋ̀ тѝ,
18
що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх,
18
ꙗ҆̀же премꙋ́дрїи рекꙋ́тъ, и҆ не оу҆таи́ша ѻ҆тцы̀ и҆́хъ,
19
яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив.
19
и҆̀мже є҆ди̑нымъ дана̀ бы́сть землѧ̀, и҆ не на́йде и҆ноплеме́нникъ на нѧ̀.
20
Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя;
20
Всѐ житїѐ нечести́вагѡ въ попече́нїи, лѣ̑та же и҆зочтє́на дана̑ си́льномꙋ,
21
звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник.
21
стра́хъ же є҆гѡ̀ во оу҆шесѣ́хъ є҆гѡ̀: є҆гда̀ мни́тъ оу҆жѐ въ ми́рѣ бы́ти, тогда̀ прїи́детъ на́нь низвраще́нїе:
22
Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч.
22
да не вѣ́рꙋетъ ѿврати́тисѧ ѿ тмы̀, ѡ҆сꙋжде́нъ бо оу҆жѐ въ рꙋ́ки желѣ́за,
23
Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми.
23
оу҆чине́нъ же є҆́сть въ бра́шно неѧ́сытємъ: вѣ́сть же въ себѣ̀, ꙗ҆́кѡ жде́тъ паде́нїѧ, де́нь же те́менъ преврати́тъ є҆го̀,
24
Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви,
24
бѣда́ же и҆ ско́рбь ѡ҆б̾и́метъ є҆го̀, ꙗ҆́коже военача́лникъ напредѝ стоѧ́й па́даетъ,
25
за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю,
25
ꙗ҆́кѡ вознесѐ рꙋ́цѣ на гдⷭ҇а, пред̾ гдⷭ҇емъ же вседержи́телемъ ѡ҆жесточѝ вы́ю,
26
виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми;
26
тече́ же проти́вꙋ є҆мꙋ̀ оу҆кори́зною въ то́лщи хребта̀ щита̀ своегѡ̀:
27
тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої.
27
ꙗ҆́кѡ покры̀ лицѐ своѐ тꙋ́комъ свои́мъ и҆ сотворѝ ѡ҆ме́тъ на сте́гнахъ: (хвала́ же є҆гѡ̀ оу҆кори́зна).
28
І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни.
28
Да всели́тсѧ же во градѣ́хъ пꙋсты́хъ, вни́детъ же въ до́мы ненаселє́нныѧ: а҆ ꙗ҆̀же ѻ҆нѝ оу҆гото́ваша, и҆ні́и ѿнесꙋ́тъ.
29
Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його.
29
Нижѐ ѡ҆богати́тсѧ, нижѐ ѡ҆ста́нетъ и҆мѣ́нїе є҆гѡ̀, не и҆́мать положи́ти на зе́млю сѣ́ни,
30
Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його.
30
нижѐ и҆збѣжи́тъ тмы̀: прозѧбе́нїе є҆гѡ̀ да оу҆сꙋши́тъ вѣ́тръ, и҆ да ѿпаде́тъ цвѣ́тъ є҆гѡ̀:
31
Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому.
31
да не вѣ́ритъ, ꙗ҆́кѡ стерпи́тъ, тщє́тнаѧ бо сбꙋ́дꙋтсѧ є҆мꙋ̀.
32
Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти.
32
Посѣче́нїе є҆гѡ̀ пре́жде часа̀ растлѣ́етъ, и҆ лѣ́торасль є҆гѡ̀ не ѡ҆бли́ственѣетъ:
33
Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій.
33
да ѡ҆б̾има́нъ бꙋ́детъ ꙗ҆́коже недозрѣ́лаѧ ꙗ҆́года пре́жде часа̀, да ѿпаде́тъ же ꙗ҆́кѡ цвѣ́тъ ма́сличїѧ.
34
Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва.
34
Послꙋ́шество бо нечести́вагѡ сме́рть, ѻ҆́гнь же пожже́тъ до́мы мздои́мцєвъ:
35
Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.
35
во чре́вѣ же прїи́метъ бѡлѣ́зни, сбꙋ́детсѧ же є҆мꙋ̀ тщета̀,чре́во же є҆гѡ̀ понесе́тъ ле́сть.