¹

І відповів Іов і сказав:

¹

Отвњща' же і%ѓвъ и^ рече.

²

чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви!

²

слы'шахъ си'це, мно'готњшителе зо'лъ вс^и.

³

Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати?

³

что' бо е^да чи'нъ е^сть словесы` дх~а, и^л^и кђ'ю ти па'кость съᲄворитъ. ја%коже эTвњща'еши,

⁴

І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю;

⁴

и^ а^ꙁъ ја%коже в^ы въꙁ#гл~ю. а^ще же поDлежа'лA дш~а ва'ша за мою`, а^ще наскакаX на' вы словесы`, покива'а главо'ю на вы.

⁵

підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би.

⁵

бђди же крњпость въ ё^стњхъ моиX, движе'нїа же ё^стнђ` мое'ю не пощажђ`

⁶

Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене?

⁶

а^ще б^о възгл~ю не воꙁболю ли` ра'ны, н^о сътворю` с^и трђдъ. а^ще ли же ё^молчю`, чт^о ме'ншими ё^ја^зве'нᲆ бђдђ.

⁷

Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою.

⁷

нн~њ же престђжена м^я сътвори` бђя' согни'вша. и^ я'тъ м^я

⁸

Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені.

⁸

и^ въ послђшество бых#, и^ въста`въ мн^њ лжа` моя. прямо лицђ` мое^мђ эTвњща`,

⁹

Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої.

⁹

гнњ венъ быv низложи м^я. въскрежета` ꙁђбы на' мя, стрњ'лы и^скђсникъ е^го нападо'ша на' мя.

¹⁰

Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене.

¹⁰

стрњла'ми ѓ^чїю наскака`, и^ ѓ^стрїеM пораꙁи` м^я въ колњнњ, вкђпњ натеко'ша на мя,

¹¹

Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене.

¹¹

предасть б^о м^я г~ь в рђки непра'ведныX, на нечести'выяy поврь'же м^я,

¹²

Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе.

¹²

ё^миря'юща рас#сы'па м^я. и%мъ м^я ꙁа вла'сы и ѓ^борва`. поста'ви м^я а^ки стра'жа,

¹³

Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою,

¹³

ѓ^быидо'ша м^я ѓ^рђжїи бодђще въ и^стеси мои`. не щадя'ще и^злїяша на ꙁеMлю же'лчь мою`,

¹⁴

пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець.

¹⁴

ниꙁложи'ша м^я стрpђ на стрђпъ, теко'ша къ мнњ могђщеи.

¹⁵

Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою.

¹⁵

врњтище соши'ша на ко'жђ мою, и^ мо'щь же моя ё^гасе`.

¹⁶

Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти,

¹⁶

и^ чре'во мое съгорњ` эT пла'ча, на вњждђ же мое'ю стњнь,

¹⁷

попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста.

¹⁷

непра'ведно же ни е^ді'но в рђкђ мое'ю. мл~тва же моя чи'ста

¹⁸

Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму.

¹⁸

ꙁемля` да не покры'еть кро'ви пло'ти моея, ни бђди мњсто во'пля мое^го.

¹⁹

І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх!

¹⁹

и^ нн~њ е^сть се` на нб~сехъ по'слђхъ мои, свњдњтель же м^и на вы'шнихъ.

²⁰

Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої.

²⁰

да прїидетъ м^и мо'льба къ г~ђ, преD ним же да ка'плеT м^и ѓ%ко.

²¹

О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм!

²¹

бђди же ѓ^бличе'нїе мђжђ преD гм~ъ, и^ сн~ђ чл~ческомђ бли'жнемђ е^го.

²²

Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну.

²²

лњта и^сче'тена прїидо'ша, пђте'мъ и^мже не въꙁвращђся по'идђ”