¹

Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.

²

Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.

³

Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?

⁴

Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.

⁵

Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.

⁶

Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.

⁷

Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.

⁸

Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.

⁹

Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.

¹⁰

Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.

¹¹

Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.

¹²

А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.

¹³

Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;

¹⁴

гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.

¹⁵

Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?

¹⁶

У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.