¹

І відповів Вилдад савхеянин і сказав:

¹

Ѿвѣща́въ же валда́дъ саѵхе́йскїй, речѐ:

²

коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити.

²

доко́лѣ не преста́неши; пождѝ, да и҆ мы̀ возглаго́лемъ.

³

Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших?

³

И҆ почто̀ а҆́ки четверонѡ́жнаѧ оу҆молча́хомъ пред̾ тобо́ю;

⁴

О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе — спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого?

⁴

Пребы́сть тѝ гнѣ́въ. что́ бо; а҆́ще ты̀ оу҆́мреши, не населе́нна ли бꙋ́детъ поднебе́снаѧ; и҆лѝ превратѧ́тсѧ го́ры и҆з̾ ѡ҆снова́нїй;

⁵

Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його.

⁵

И҆ свѣ́тъ нечести́выхъ оу҆га́снетъ, и҆ не произы́детъ и҆́хъ пла́мень:

⁶

Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним.

⁶

свѣ́тъ є҆гѡ̀ тма̀ въ жили́щи, свѣти́лникъ же въ не́мъ оу҆га́снетъ:

⁷

Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його,

⁷

да оу҆ловѧ́тъ ме́ншїи и҆мѣ̑нїѧ є҆гѡ̀, погрѣши́тъ же є҆гѡ̀ совѣ́тъ:

⁸

бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде.

⁸

вве́ржена же бы́сть нога̀ є҆гѡ̀ въ прꙋ́гло, мре́жею да повїе́тсѧ:

⁹

Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його.

⁹

да прїи́дꙋтъ же на́нь прꙋ̑гла, оу҆крѣпи́тъ на́нь жа́ждꙋщихъ:

¹⁰

Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі.

¹⁰

скры́сѧ въ землѝ оу҆́же є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆́тїе є҆гѡ̀ на стезѝ.

¹¹

З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди.

¹¹

Ѡ҆́крестъ да погꙋбѧ́тъ є҆го̀ болѣ̑зни: мно́зи же ѡ҆́крестъ но́гъ є҆гѡ̀ ѡ҆б̾и́дꙋтъ во гла́дѣ тѣ́снѣмъ:

¹²

Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього.

¹²

паде́нїе же є҆мꙋ̀ оу҆гото́вано вели́ко.

¹³

З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти.

¹³

Поѧдє́ны же да бꙋ́дꙋтъ плєсны̀ но́гъ є҆гѡ̀, кра̑снаѧ же є҆гѡ̀ да поѧ́стъ сме́рть.

¹⁴

Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів.

¹⁴

Ѿто́ржено же бꙋ́ди ѿ житїѧ̀ є҆гѡ̀ и҆зцѣле́нїе, да и҆́метъ же є҆го̀ бѣда̀ вино́ю ца́рскою.

¹⁵

Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою.

¹⁵

Да всели́тсѧ въ хра́минѣ є҆гѡ̀ въ нощѝ є҆гѡ̀, посы̑пана да бꙋ́дꙋтъ лѣ́пѡтнаѧ є҆гѡ̀ жꙋ́пеломъ:

¹⁶

Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його.

¹⁶

под̾ ни́мъ корє́нїѧ є҆гѡ̀ да и҆зсо́хнꙋтъ, свы́ше же нападе́тъ пожа́тїе є҆гѡ̀.

¹⁷

Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі.

¹⁷

Па́мѧть є҆гѡ̀ да поги́бнетъ ѿ землѝ, и҆ (не) бꙋ́детъ и҆́мѧ є҆гѡ̀ на лицы̀ внѣ́шнемъ:

¹⁸

Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі.

¹⁸

да ѿри́нетъ є҆го̀ ѿ свѣ́та во тмꙋ̀:

¹⁹

Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його.

¹⁹

не бꙋ́детъ зна́емь въ лю́дехъ є҆гѡ̀, нижѐ спасе́нъ въ поднебе́снѣй до́мъ є҆гѡ̀:

²⁰

Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням.

²⁰

но въ свои́хъ є҆мꙋ̀ поживꙋ́тъ и҆ні́и, над̾ ни́мъ воздохнꙋ́ша послѣ́днїи, пе́рвыхъ же ѡ҆б̾ѧ̀ чꙋ́до.

²¹

Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога.

²¹

Сі́и сꙋ́ть до́мове непра́ведныхъ, сїе́ же мѣ́сто невѣ́дꙋщихъ бг҃а.