Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І відповів Іов і сказав:
1
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
2
доки будете мучити душу мою і мучити мене словами?
2
док0лэ притрyдну творитE дyшу мою2 и3 низлагaете мS словесы2; ўразумёйте т0кмw, ћкw гDь сотвори1 мz си1це.
3
Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене.
3
Клевeщете на мS, не стыдsщесz менє2 належитe ми.
4
Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається.
4
Бyди, ћкw вои1стинну ѓзъ прельсти1хсz, и3 ў менє2 водворsетсz погрэшeніе, глаг0лати словесA, ±же не подобaше, словесa же мо‰ погрэшaютъ, и3 не во врeмz:
5
Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю,
5
бyди же, ћкw на мS величaетесz, наскакaете же ми2 поношeніемъ:
6
то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою.
6
разумёйте u5бо, ћкw гDь є4сть и4же смzтe мz и3 њгрaду свою2 на мS вознесE.
7
Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду.
7
СE, смэю1сz поношeнію, не возглаг0лю: возопію2, и3 нигдёже сyдъ.
8
Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву.
8
W$крестъ њграждeнъ є4смь и3 не могY прейти2: пред8 лицeмъ мои1мъ тмY положи2,
9
Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї.
9
слaву же съ менє2 совлечE и3 tS вэнeцъ t главы2 моеS:
10
Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою.
10
растерзa мz w4крестъ, и3 tид0хъ: посэчe же ћкw дрeво надeжду мою2.
11
Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми.
11
Лю1тэ же гнёва ўпотреби2 на мS и3 возмнё мz ћкw врагA.
12
Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого.
12
Вкyпэ же пріид0ша и3скушє1ніz є3гw2 на мS, на путeхъ же мои1хъ њбыд0ша мS навBтницы.
13
Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене.
13
Брaтіz мо‰ tступи1ша t менє2, познaша чужди1хъ пaче менє2, и3 дрyзіе мои2 неми1лостиви бhша:
14
Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.
14
не снабдёша мS бли1жніи мои2, и3 вёдzщіи и4мz моE забhша мS.
15
Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх.
15
Сосёди д0му и3 рабы6ни мо‰, (ћкw) и3ноплемeнникъ бhхъ пред8 ни1ми:
16
Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його.
16
рабA моего2 звaхъ, и3 не послyша, ўстa же мо‰ молsхусz:
17
Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї.
17
и3 проси1хъ женY мою2, призывaхъ же ласкaz сhны подл0жницъ мои1хъ:
18
Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене.
18
nни1 же менE въ вёкъ tри1нуша, є3гдA востaну, на мS глаг0лютъ.
19
Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене.
19
Гнушaхусz менє2 ви1дzщіи мS, и3 и5хже люби1хъ, востaша на мS.
20
Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.
20
Въ к0жи моeй согни1ша плHти мо‰, кHсти же мо‰ въ зубёхъ содержaтсz.
21
Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене.
21
Поми1луйте мS, поми1луйте мS, q, дрyзіе! рукa бо гDнz коснyвшаzсz ми2 є4сть.
22
Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?
22
Почт0 мz г0ните ћкоже и3 гDь; t пл0тей же мои1хъ не насыщaетесz;
23
О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі
23
Кт0 бо дaлъ бы, да напи1шутсz словесA мо‰, и3 положaтсz w4наz въ кни1зэ во вёкъ;
24
різцем залізним з оловом, — на вічний час на камені вирізані були!
24
и3 на дщи1цэ желёзнэ и3 џловэ, и3ли2 на кaменіихъ и3зваsютсz;
25
А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається,
25
Вёмъ бо, ћкw пrносyщенъ є4сть, и4же и4мать и3скупи1ти мS,
26
і я у плоті моїй побачу Бога.
26
(и3) на земли2 воскреси1ти к0жу мою2 терпsщую сі‰, t гDа бо ми2 сі‰ соверши1шасz,
27
Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!
27
±же ѓзъ въ себЁ свёмъ, ±же џчи мои2 ви1дэста, ґ не и4нъ: вс‰ же ми2 соверши1шасz въ нёдрэ.
28
Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені.
28
Ѓще же и3 речeте: что2 речeмъ проти1ву є3мY; и3 к0рень словесE њбрsщемъ въ нeмъ.
29
Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд.
29
Ўб0йтесz же и3 вы2 t мечA: ћрость бо на беззакHнныz нaйдетъ, и3 тогдA ўви1дzтъ, гдЁ є4сть и4хъ вещество2.