Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І відповів Іов і сказав:
1
Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ:
2
доки будете мучити душу мою і мучити мене словами?
2
доко́лѣ притрꙋ́днꙋ творитѐ дꙋ́шꙋ мою̀ и҆ низлага́ете мѧ̀ словесы̀; оу҆разꙋмѣ́йте то́кмѡ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь сотвори́ мѧ си́це.
3
Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене.
3
Клеве́щете на мѧ̀, не стыдѧ́щесѧ менє̀ належите́ ми.
4
Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається.
4
Бꙋ́ди, ꙗ҆́кѡ вои́стиннꙋ а҆́зъ прельсти́хсѧ, и҆ оу҆ менє̀ водворѧ́етсѧ погрѣше́нїе, глаго́лати словеса̀, ꙗ҆̀же не подоба́ше, словеса́ же моѧ̑ погрѣша́ютъ, и҆ не во вре́мѧ:
5
Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю,
5
бꙋ́ди же, ꙗ҆́кѡ на мѧ̀ велича́етесѧ, наскака́ете же мѝ поноше́нїемъ:
6
то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою.
6
разꙋмѣ́йте оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь є҆́сть и҆́же смѧте́ мѧ и҆ ѡ҆гра́дꙋ свою̀ на мѧ̀ вознесѐ.
7
Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду.
7
Сѐ, смѣю́сѧ поноше́нїю, не возглаго́лю: возопїю̀, и҆ нигдѣ́же сꙋ́дъ.
8
Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву.
8
Ѡ҆́крестъ ѡ҆гражде́нъ є҆́смь и҆ не могꙋ̀ прейтѝ: пред̾ лице́мъ мои́мъ тмꙋ̀ положѝ,
9
Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї.
9
сла́вꙋ же съ менє̀ совлечѐ и҆ ѿѧ̀ вѣне́цъ ѿ главы̀ моеѧ̀:
10
Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою.
10
растерза́ мѧ ѡ҆́крестъ, и҆ ѿидо́хъ: посѣче́ же ꙗ҆́кѡ дре́во наде́ждꙋ мою̀.
11
Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми.
11
Лю́тѣ же гнѣ́ва оу҆потребѝ на мѧ̀ и҆ возмнѣ́ мѧ ꙗ҆́кѡ врага̀.
12
Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого.
12
Вкꙋ́пѣ же прїидо́ша и҆скꙋшє́нїѧ є҆гѡ̀ на мѧ̀, на пꙋте́хъ же мои́хъ ѡ҆быдо́ша мѧ̀ навѣ̑тницы.
13
Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене.
13
Бра́тїѧ моѧ̑ ѿстꙋпи́ша ѿ менє̀, позна́ша чꙋжди́хъ па́че менє̀, и҆ дрꙋ́зїе моѝ неми́лостиви бы́ша:
14
Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.
14
не снабдѣ́ша мѧ̀ бли́жнїи моѝ, и҆ вѣ́дѧщїи и҆́мѧ моѐ забы́ша мѧ̀.
15
Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх.
15
Сосѣ́ди до́мꙋ и҆ рабы̑ни моѧ̑, (ꙗ҆́кѡ) и҆ноплеме́нникъ бы́хъ пред̾ ни́ми:
16
Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його.
16
раба̀ моего̀ зва́хъ, и҆ не послꙋ́ша, оу҆ста́ же моѧ̑ молѧ́хꙋсѧ:
17
Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї.
17
и҆ проси́хъ женꙋ̀ мою̀, призыва́хъ же ласка́ѧ сы́ны подло́жницъ мои́хъ:
18
Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене.
18
ѻ҆ни́ же менѐ въ вѣ́къ ѿри́нꙋша, є҆гда̀ воста́нꙋ, на мѧ̀ глаго́лютъ.
19
Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене.
19
Гнꙋша́хꙋсѧ менє̀ ви́дѧщїи мѧ̀, и҆ и҆̀хже люби́хъ, воста́ша на мѧ̀.
20
Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.
20
Въ ко́жи мое́й согни́ша плѡ́ти моѧ̑, кѡ́сти же моѧ̑ въ зꙋбѣ́хъ содержа́тсѧ.
21
Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене.
21
Поми́лꙋйте мѧ̀, поми́лꙋйте мѧ̀, ѽ, дрꙋ́зїе! рꙋка́ бо гдⷭ҇нѧ коснꙋ́вшаѧсѧ мѝ є҆́сть.
22
Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?
22
Почто́ мѧ го́ните ꙗ҆́коже и҆ гдⷭ҇ь; ѿ пло́тей же мои́хъ не насыща́етесѧ;
23
О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі
23
Кто́ бо да́лъ бы, да напи́шꙋтсѧ словеса̀ моѧ̑, и҆ положа́тсѧ ѡ҆́наѧ въ кни́зѣ во вѣ́къ;
24
різцем залізним з оловом, — на вічний час на камені вирізані були!
24
и҆ на дщи́цѣ желѣ́знѣ и҆ ѻ҆́ловѣ, и҆лѝ на ка́менїихъ и҆зваѧ́ютсѧ;
25
А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається,
25
Вѣ́мъ бо, ꙗ҆́кѡ прⷭ҇носꙋ́щенъ є҆́сть, и҆́же и҆́мать и҆скꙋпи́ти мѧ̀,
26
і я у плоті моїй побачу Бога.
26
(и҆) на землѝ воскреси́ти ко́жꙋ мою̀ терпѧ́щꙋю сїѧ̑, ѿ гдⷭ҇а бо мѝ сїѧ̑ соверши́шасѧ,
27
Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!
27
ꙗ҆̀же а҆́зъ въ себѣ̀ свѣ́мъ, ꙗ҆̀же ѻ҆́чи моѝ ви́дѣста, а҆ не и҆́нъ: всѧ̑ же мѝ соверши́шасѧ въ нѣ́дрѣ.
28
Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені.
28
А҆́ще же и҆ рече́те: что̀ рече́мъ проти́вꙋ є҆мꙋ̀; и҆ ко́рень словесѐ ѡ҆брѧ́щемъ въ не́мъ.
29
Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд.
29
Оу҆бо́йтесѧ же и҆ вы̀ ѿ меча̀: ꙗ҆́рость бо на беззакѡ́нныѧ на́йдетъ, и҆ тогда̀ оу҆ви́дѧтъ, гдѣ̀ є҆́сть и҆́хъ вещество̀.