Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І відповів Іов і сказав;
1
Отвњща' же и^ѓ^вᲆ и^ рече.
2
вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас.
2
послђшаите послђшаиᲄе словеs моиX да бђдетъ м^и эT васъ ётњше'нїе с^е”
3
Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся.
3
Клᲇнете м^я а^з# же въз#гл~ю, та'же не посмњете ми ся.
4
Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим?
4
чт^о бо е^гда` чл~чьско м^и ѓ^бличе'нїе, и^ли почто` не ја^рю'ся”
5
Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста.
5
въꙁрњвшїи на' мя ди'витеся, рђ'кђ полож#ше на лани'тᲇ”
6
Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє.
6
А$ще же въспомянђ` тщђся, ѓ^бдержатᲆ бо плоᲄь мою болњꙁни”
7
Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні?
7
Почто` нечести'вїи живђтъ, ѓ^бет#ша'ша же въ бога'тьствњ.
8
Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх.
8
сњ'мя и^хъ по дш~и, ча'да же и^хъ преD ѓ^чи'ма.
9
Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них.
9
домове и^хъ гоб#зи сђть, страхъ нигдњже, ра'ны же эT г~а нњ'сть на ниX, и^ли
10
Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає.
10
говя'до и^хъ не и^ꙁве'рже. сп~сена же бы'сть иX и^мђщїя въ чре'вњ и^ не съблазниTся,
11
Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають.
11
пребыва'ют# же ја%ко ѓ%вца вњ'чныя” дњти же и^хъ преди въꙁыгра'ют#,
12
Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки;
12
и^ въꙁе'мше пњсни'цђ и^ гђсли, веселяTся гла'сомъ пњсни”
13
проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло.
13
Сконча же ся въ бл~гихъ жи'тїе и^х#, и^ въ покои а^довњ ё^спо'ша.
14
А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх!
14
и^ гл~ютᲆ гв~и эTстђпи эT насъ, пђтїи твои^хъ вњдњти не хощеM.
15
Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього?
15
чт^о посᲄи'жно ја%ко порабо'таеM емђ, и^ ка'я по'лꙁа ја%ко сря'щемъ и&.
16
Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене!
16
в рђ'кђ бо и^хъ б^њ бл~гое, и^ дњлъ же нечести'выхъ не ꙁри'тъ” никтоже
17
Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму?
17
н^о и^ нечести'выхъ свњти'лницы ё^га'снђтъ, на'идет# же и^мъ раꙁвраще'нїе, болњзнь же и^хъ прїиметъ эT гнњ'ва”
18
Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор.
18
Бђдђт# же а^ки пле'вы преD вњтромъ, и^ли ја%коже пра'хъ е^гоже вꙁя'тъ ви'хорᲆ,
19
Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав.
19
да ѓ^скђдњ'ютъ сн~оv и^мњ'нїе е^го, да възда'сть проти'вђ и^хъ и^ раꙁђмњ'ютъ
20
Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого.
20
да ё^ꙁрита ѓ%чи е^го свое ё^бїе'нїе, эT г~а же да не сп~сеᲄся.
21
Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться?
21
ја^ко во'ля е^го с ни'мъ вᲆ домђ` е^го, и^ число` мsць е^го раздњлишася” А$ще ё^бо
22
Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних?
22
не г~ь ли е^сть наё^ча'яи раꙁђмђ и^ хи'трости, тожде мђдрыX разсђжда'етъ,
23
Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний;
23
то'жде да ё%мретъ ѓ^держа'нїемъ беꙁђмїя свое^го” всяк же добро прїемляи и^ гобꙁя'а,
24
нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком.
24
ё^тро'ба же е^го и^спо'лнь тђ'ка, мо'згъ же раꙁлива'ется.
25
А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра.
25
ѓ%н же ё%мреT го'рестїю дш~а, не ја^ды'и ничто'же бл~га”
26
І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх.
26
вкђпњ же на земли спя'тъ, гно'и же и^хъ покры`.
27
Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте.
27
тњмже вњдњ васъ, ја%ко дерꙁо'стїю належите ми.
28
Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні?
28
ја%ко речете гдњ е^сть до'мъ кня'жь, и^ гдњ е^сть покро'въ сњнїи нечsти'выX.
29
Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями,
29
въпроси'те ми'моходя'щая пђтеM, и^ ꙁна'менїя иX не тђжда сътвори'те”
30
що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік?
30
ЈА/ко въ дн~ь па'гђбы полегчи'тся нечести'выи, и^ въ дн~и гнњ'ва е^го эTведен# бђдетъ”
31
Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив?
31
и^ Кт^о въꙁвњсти'тъ преD лицемъ е^го пђть е^го, и^ самъ сътвори` кт^о възда'сть емђ.
32
Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту.
32
и^ то'и въ гро'бъ эTнесе`ся, и^ на гробњхъ побдњ.
33
Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа.
33
ё^слади'ся е^мђ дробно каменїе пото'ка. и^ въ слњдъ е^го вся'къ чл~къ эTи^де, и^ преD ни'мъ бесчисле'нїи.
34
Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда.
34
ка'коже м^я ё^тњша'еᲄе вᲆсђе, а^ е^же мнњ` престати эT ваs ничтоже”