¹

І відповів Елифаз феманитянин і сказав:

¹

Tвэщaвъ же є3ліфaзъ fеманjтинъ, речE:

²

хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому.

²

не гDь ли є4сть научazй рaзуму и3 хи1трости;

³

Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності?

³

И$бо к0е попечeніе гDу, ѓще ты2 бhлъ є3си2 дёлы непор0ченъ; и3ли2 (кaz) п0льза, ћкw пр0стъ твори1ти бyдеши пyть тв0й;

⁴

Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою?

⁴

и3ли2 њпасeніе и3мёz t тебє2 њбличи1тъ тS и3 вни1детъ съ тоб0ю въ сyдъ;

⁵

Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця.

⁵

Е#дA ѕл0ба твоS є4сть не мн0га; безчи1сленніи же твои2 сyть грэси2;

⁶

Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг.

⁶

Въ зал0гъ бо и3мaлъ є3си2 t брaтіи твоеS вотщE, nдeжду же наги1хъ tнимaлъ є3си2,

⁷

Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі;

⁷

нижE вод0ю жaждущихъ напои1лъ є3си2, но ѓлчущихъ лиши1лъ є3си2 хлёба:

⁸

а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній.

⁸

ўдивлsлсz же є3си2 нёкихъ лицY и3 повергaлъ є3си2 ўб0гихъ на земли2:

⁹

Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками.

⁹

вдови6цы же tпусти1лъ є3си2 тщы2 и3 сирwты2 њѕл0билъ є3си2.

¹⁰

За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах,

¹⁰

Сегw2 рaди њбыд0ша тS сBти, и3 поспэши2 на тS рaть вели1ка:

¹¹

або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе.

¹¹

свётъ тебЁ тмA бhсть, ўснyвшаго же водa тz покры2.

¹²

Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо!

¹²

Е#дA на выс0кихъ живhй не призирaетъ; ўкори1зною же возносsщихсz смири2.

¹³

І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок?

¹³

И# рeклъ є3си2: что2 разумЁ крёпкій; и3ли2 во мрaцэ разсyдитъ;

¹⁴

Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу.

¹⁴

W$блакъ покр0въ є3гw2, и3 неуви1димь бyдетъ, и3 крyгъ небесE њбх0дитъ.

¹⁵

Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні,

¹⁵

Е#дA стезю2 дрeвнюю сохрани1ши, въ ню1же ходи1ша мyжіе непрaведни,

¹⁶

які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню?

¹⁶

и5же ћти бhша прeжде врeмене; рэкA текyщаz њснов†ніz и4хъ,

¹⁷

Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель?

¹⁷

глаг0лющіи: что2 сотвори1тъ нaмъ гDь; и3ли2 что2 нанесeтъ на ны2 вседержи1тель;

¹⁸

А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене!

¹⁸

И$же и3сп0лнилъ є4сть д0мы и4хъ благи1ми: совётъ же нечести1выхъ далeче t негw2.

¹⁹

Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся:

¹⁹

Ви1дэвше прaвєдницы возсмэsшасz, непор0ченъ же глумлsшесz и5мъ:

²⁰

ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь.

²⁰

не поги1бе ли и3мёніе и4хъ, и3 њстaнки и4хъ поsстъ џгнь;

²¹

Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро.

²¹

Бyди u5бо твeрдъ, ѓще претерпи1ши, пот0мъ пл0дъ тв0й бyдетъ во благи1хъ.

²²

Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє.

²²

Пріими1 же и3з8 ќстъ є3гw2 и3зрэчeніе и3 воспріими2 словесA є3гw2 въ сeрдце твоE.

²³

Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого

²³

Ѓще же њбрати1шисz и3 смири1ши себE пред8 гDемъ, и3 далeче сотвори1ши t жили1ща твоегw2 непрaвду,

²⁴

і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське.

²⁴

и3 положeнъ бyдеши на пeрсти въ кaмени, и3 ћкоже кaмень пот0ка њфjрска.

²⁵

І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе,

²⁵

Бyдетъ u5бо тебЁ вседержи1тель пом0щникъ t вр†гъ, чи1ста же сотвори1тъ тS ћкоже сребро2 разжжeно,

²⁶

бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє.

²⁶

пот0мъ дерзновeніе воз8имёеши пред8 бGомъ, воззрёвъ вeселw на нeбо.

²⁷

Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої.

²⁷

Пом0льшусz же тебЁ къ немY, ўслhшитъ тS, дaстъ же ти2 њбёты тво‰ воздaти,

²⁸

Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло.

²⁸

ўстр0итъ же ти2 жили1ще прaвды, на путeхъ же твои1хъ бyдетъ свётъ:

²⁹

Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем,

²⁹

ћкw смири1лъ є3си2 себE, тогдA речeши: вознесeсz, и3 пони1кша nчи1ма спасeтъ,

³⁰

визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх.

³⁰

и3збaвитъ непови1ннаго, и3 спасeшисz чи1стыма рукaма твои1ма.