Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І відповів Іов і сказав:
1
Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ:
2
ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє.
2
вѣ́мъ оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ и҆з̾ рꙋкѝ моеѧ̀ ѡ҆бличе́нїе моѐ є҆́сть, и҆ рꙋка̀ є҆гѡ̀ тѧжка̀ бы́сть па́че моегѡ̀ воздыха́нїѧ.
3
О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його!
3
Кто̀ оу҆̀бо оу҆вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѧ́щꙋ є҆го̀ и҆ прїидꙋ̀ ко кончи́нѣ;
4
Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями;
4
И҆ рекꙋ̀ мо́й сꙋ́дъ, оу҆ста́ же моѧ̑ и҆спо́лню ѡ҆бличе́нїѧ,
5
спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені.
5
оу҆разꙋмѣ́ю же и҆зцѣлє́нїѧ, ꙗ҆̀же мѝ рече́тъ, и҆ ѡ҆щꙋщꙋ̀, что́ ми возвѣсти́тъ.
6
Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене.
6
И҆ а҆́ще со мно́гою крѣ́постїю на́йдетъ на мѧ̀, посе́мъ же не воспрети́тъ мѝ.
7
Тоді праведник міг би змагатися з Ним, — і я назавжди одержав би свободу від Судді мого.
7
И҆́стина бо и҆ ѡ҆бличе́нїе ѿ негѡ̀: да и҆зведе́тъ же въ коне́цъ сꙋ́дъ мо́й.
8
Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад — і не знаходжу Його;
8
А҆́ще бо во пе́рвыхъ пойдꙋ̀, ктомꙋ̀ нѣ́смь: въ послѣ́днихъ же, ка́кѡ вѣ́мъ є҆го̀;
9
чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю.
9
ѡ҆шꙋ́юю творѧ́щꙋ є҆мꙋ̀, и҆ не разꙋмѣ́хъ: ѡ҆бложи́тъ ѡ҆деснꙋ́ю, и҆ не оу҆зрю̀.
10
Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, — вийду, як золото.
10
Вѣ́сть бо оу҆жѐ пꙋ́ть мо́й, и҆скꙋси́ же мѧ̀ ꙗ҆́кѡ зла́то.
11
Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся.
11
И҆зы́дꙋ же въ за́повѣдехъ є҆гѡ̀, пꙋти̑ бо є҆гѡ̀ сохрани́хъ, и҆ не оу҆клоню́сѧ ѿ за́повѣдїй є҆гѡ̀
12
Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила.
12
и҆ не престꙋплю̀, въ нѣ́дрѣхъ же мои́хъ сокры́хъ гл҃го́лы є҆гѡ̀.
13
Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його.
13
А҆́ще же и҆ са́мъ сꙋди́лъ та́кѡ, кто́ є҆сть рекі́й проти́вꙋ є҆мꙋ̀; са́мъ бо восхотѣ̀ и҆ сотворѝ.
14
Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього.
14
Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆ не́мъ тре́петенъ бы́хъ, наказꙋ́емь же попеко́хсѧ ѡ҆ не́мъ:
15
Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його.
15
сегѡ̀ ра́ди ѿ лица̀ є҆гѡ̀ потщꙋ́сѧ, поꙋчꙋ́сѧ и҆ оу҆бою́сѧ ѿ негѡ̀.
16
Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене.
16
И҆ гдⷭ҇ь оу҆мѧгчи́лъ се́рдце моѐ, и҆ вседержи́тель потща́сѧ ѡ҆ мнѣ̀:
17
Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого!
17
не вѣ́дѣхъ бо, ꙗ҆́кѡ на́йдетъ на мѧ̀ тма̀, пред̾ лице́мъ же мои́мъ покры́етъ мра́къ.