¹

Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять.

¹

Єсть б^о сребрђ мњсто эTнюдyђ быва'етъ, и^ мњсто жеꙁла т^ђ ё^дђже ѓ^чища'ется.

²

Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь.

²

желњꙁо бо эT ꙁемля` ражда'ется, мњдь же ра'вно ка'менїю сњчется”

³

Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.

³

Чи'нъ положи тмњ`, и^ вся'кђ кончи'нђ самъ и^спытђетъ” Камы'къ тмы`, и^ сњнь см~рти,

⁴

Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей.

⁴

пресече'нїемъ пото'ка эT пра'ха. ꙁабыва'ющїи же пђть пра'выи изнемого'ша”

⁵

Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем.

⁵

эT чл~къ ѓ^рема земля` эT нея и^ꙁы'идеT хлњ'бъ, под нею сеи ѓ^брати'ся ја%ко ѓ%гнь”

⁶

Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота.

⁶

Мњсто сапфи'ра ка'менїе е^я`, и^ пе'рсть зла'то е^я.

⁷

Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки;

⁷

стезя` не позна'я пти'ца, и^ не преꙁрњ ю& ѓ%ко неја%сыще.

⁸

не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал.

⁸

и^ не пра'ша е^я` сн~ове велича'выхъ, и^ не преиде по не'и ле'въ”

⁹

На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори;

⁹

На несњко'мњ простре рђ'кђ свою, раꙁврати же и^с коре'нїя го'ры. во'лны во'дъ въстрясе, глђби'ны же рњкъ эTкры`,

¹⁰

у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її;

¹⁰

эTвра'ти же рњкъ разверꙁе” Вся'кое же чsтное видњ м^и ѓ%ко

¹¹

зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло.

¹¹

покаꙁа же си'лђ свою на свњтъ”

¹²

Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму?

¹²

Премђдрость же эTкђ'дђ ѓ^брњте'ся, кое же мњсто еs хи'трости”

¹³

Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих.

¹³

Не вњсть чл~къ пђти ея`, ни ѓ^бря'щет# же ся въ чл~цњхъ.

¹⁴

Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене.

¹⁴

беꙁDна рече нњсть мнњ, и^ мо'ре рече нњсть съ мно'ю.

¹⁵

Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла;

¹⁵

не да'сть ѓ^бъя'ти ѓ^ не'и, и^ не преста'нетъ сребро` и^ꙁмњне'нїе е^я`”

¹⁶

не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром;

¹⁶

И$ неспое'на бђдетъ съ зла'томъ сифи'рскомъ, ѓ^нђхи'тоM чsтномъ, и^ сапфи'ромъ”

¹⁷

не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота.

¹⁷

Не ра'вно бђдетъ е^я` ꙁла'то и^ сткло, і^ и^ꙁмњне'нїе е^я` съсђ'ди ꙁла'ти

¹⁸

А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни.

¹⁸

превысо'кїя, и^ дњ'лателе не помянђтся” И$ въвлеци премђ'дросᲄь паче внђтреняа,

¹⁹

Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона.

¹⁹

не равно е^я` бђдетъ топа'ꙁїѓнъ е^џиѓ'пїя, съ ꙁла'томъ чsтномъ не смњси'тся”

²⁰

Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму?

²⁰

Премђдрость же эTкђдђ ѓ^брњтеся, кое же мњсто е^сть смышле'нїя”

²¹

Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена.

²¹

Оу^таися всего чл~ка, и^ эT пти'ць нбsныхъ съкры'ся.

²²

Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї.

²²

па'гђба и^ смр~ть реко'ста, слы'шахове же иX сла'вђ.

²³

Бог знає путь її, і Він відає місце її.

²³

б~ъ бл~гъ съста'ви е^я пђть, сам# же вњсть мњсто е^я`.

²⁴

Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом.

²⁴

самъ бо поDнбsнђю всю проꙁира'етъ, вњдыи по ꙁемли` вс^е е^же сътвори”

²⁵

Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру,

²⁵

Вњтръ ё^ставле'нїе, и^ водњ мњрђ. е^гда` сътвори'лъ

²⁶

коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної,

²⁶

та'ко вњдя'и, и^ съчте пђть въ эTтресе'нїи гла'са.

²⁷

тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її

²⁷

тогда` ви'дњ ю& и^сповњда ю&, ё^готова і^ и^ꙁъслњди

²⁸

і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум.

²⁸

и^ рече чл~кђ. и^ се бг~очsтїа е^сть премђдрость, а^ е^же ёдали'тися эT ѕл^а е^сть хи'трость”