¹

І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:

¹

Е#щe же приложи1въ јwвъ, речE въ при1тчахъ:

²

о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене,

²

кт0 мz ўстр0итъ по мцcамъ прeжднихъ днjй, въ ни1хже мS бGъ хранsше,

³

коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми;

³

ћкоже є3гдA свэтsшесz свэти1лникъ є3гw2 над8 глав0ю моeю, є3гдA свётомъ є3гw2 хождaхъ во тмЁ,

⁴

як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм,

⁴

є3гдA бёхъ тsжекъ въ путeхъ, є3гдA бGъ посэщeніе творsше д0му моемY,

⁵

коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене,

⁵

є3гдA бёхъ богaтъ ѕэлw2, w4крестъ же менє2 раби2,

⁶

коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею!

⁶

є3гдA њбливaхусz путіE мои2 мaсломъ крaвіимъ, г0ры же мо‰ њбливaхусz млек0мъ,

⁷

коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, —

⁷

є3гдA и3схождaхъ и3з8yтра во грaдъ, на ст0гнахъ же поставлsшесz ми2 прест0лъ;

⁸

юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли;

⁸

Ви1дzще мS ю4нwши скрывaшасz, старBйшины же вси2 воставaша:

⁹

князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої;

⁹

вельмHжи же преставaху глаг0лати, пeрстъ возл0жше на ўстA сво‰.

¹⁰

голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх.

¹⁰

Слhшавшіи же блажи1ша мS, и3 љзhкъ и4хъ прильпE гортaни и4хъ:

¹¹

Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене,

¹¹

ћкw ќхо слhша и3 ўблажи1 мz, џко же ви1дэвъ мS ўклони1сz.

¹²

тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного.

¹²

Спас0хъ бо ўб0гаго t руки2 си1льнагw, и3 сиротЁ, є3мyже не бЁ пом0щника, помог0хъ.

¹³

Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість.

¹³

Благословeніе погибaющагw на мS да пріи1детъ, ўстa же вдwви1ча благослови1ша мS.

¹⁴

Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець.

¹⁴

Въ прaвду же њблачaхсz, њдэвaхсz же въ сyдъ ћкw въ ри1зу.

¹⁵

Я був очима сліпому і ногами кульгавому;

¹⁵

Џко бёхъ слэпы6мъ, ногa же хромhмъ:

¹⁶

батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно.

¹⁶

ѓзъ бhхъ nтeцъ немwщнhмъ, рaспрю же, є3sже не вёдzхъ, и3зслёдихъ:

¹⁷

Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене.

¹⁷

сотр0хъ же членHвныz непрaведныхъ, t средh же зубHвъ и4хъ граблeніе и3з8sхъ.

¹⁸

І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок;

¹⁸

Рёхъ же: в0зрастъ м0й состарёетсz ћкоже стебло2 фjніково, мнHга лBта поживY.

¹⁹

корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх;

¹⁹

К0рень развeрзесz при водЁ, и3 росA пребyдетъ на жaтвэ моeй.

²⁰

слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.

²⁰

Слaва моS н0ва со мн0ю, и3 лyкъ м0й въ руцЁ моeй п0йдетъ.

²¹

Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй.

²¹

(СтарBйшины) слhшавшіи мS внимaху, молчaху же њ моeмъ совётэ.

²²

Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них.

²²

Къ моемY глаг0лу не прилагaху, рaдовахусz же, є3гдA къ ни6мъ глаг0лахъ:

²³

Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої.

²³

ћкоже землS жaждущаz њжидaетъ дождS, тaкw сjи моегw2 глаг0ланіz.

²⁴

Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали.

²⁴

Ѓще возсмэю1сz къ ни6мъ, не вёриша: и3 свётъ лицA моегw2 не tпадaше.

²⁵

Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.

²⁵

И#збрaхъ пyть и4хъ, и3 сэдёхъ кнsзь, и3 вселsхсz ћкоже цaрь посредЁ хрaбрыхъ, ѓки ўтэшazй печaльныхъ.