Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.
1
Посемъ эTвръꙁе і%ѓ^въ ё^ста` своя. и^ прокля'тᲆ дн~ь свои
2
І почав Іов і сказав:
2
гл~я.
3
згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!
3
да поги'бнетъ дн~ь воньже родиXся, и^ но'щь в нюy рњша, с^е е^сть мђж'ескъ полъ.
4
День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!
4
т^а но'щь бђ'ди тма`. и^ да не и^зыщеT г~ь съвыше е^я`, и^ да не прїидеT на ню` свTњ,
5
Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!
5
и^ да прїимеT ю& тма` и^ стᲇнь смр~тныи, да прїидеT на ню` сђмраk и^ да прокляT бђ'ди дн~ь то'и,
6
Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!
6
и^ т^ђ ноu да посᲄи'гнеT тма`. не бђ'ди въ дн~и лњта н^и бђди въчтенъ въ дн~и мsць.
7
О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!
7
ноu т^а бђди болњзнь, и^ не прїиди на ню` веселїе и^ ра'дость.
8
Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!
8
н^о да проклинеT е^я` проклина'яи того дн~е, и^же и%мать начина'ти вели'кїи киT.
9
Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці
9
да помер#кнTђ и^ ѕвњзды то'я но'щи, и^ да не стерпиT н^и на свTњ да не прїидеT. и^ да не приꙁриT деньни'ца вᲆсїя'ющи,
10
за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!
10
ја%ко не затвори вра'та чрева мт~ре мое'а” но эTгна` ё^бо бо'лњꙁнь эT ѓ^чїю мое'ю.
11
Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?
11
почᲄо б^о въ ё^тробњ не ё^мроX. и^ ја^ко и^с чрева иZшеD и^ а'бїе не гибохъ.
12
Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?
12
почто' же м^я срњтоста колњни. почто' же със#саX сесца.
13
Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно
13
нн~њ ё^бо а^ще ё^снђлъ быX ё^молчђ, почиl быX
14
з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,
14
съ цр~ьми съвњтники ꙁемля` и^же хваляхђся ѓ^рђжїи,
15
або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;
15
и^л^и сᲆ кня'ѕи и^мже много злато и^ наполни'ша до'мы своа сребра`.
16
або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.
16
и^л^и ја%коy и%звергъ и^ꙁлаꙁя и^ꙁ ложе'снъ мт~ре. и^ли ја%ко младенцы и^же не ви'дњша свњта”
17
Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.
17
Тђ нечьсти'вїи раждего'шAся ја%ростїю гнњ'ва. т^ђ почи'ша претрђжDенїи тњломъ.
18
Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.
18
въкђпњ же вњчнїи не слы'шаша гла'са сᲆбира'ющаго да'нь.
19
Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.
19
ма'лъ и^ вели'къ т^ђ е^сть, и^ рабъ боя'ися господи'на свое^го.
20
Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,
20
почто б^о да'нъ е^сть сђщиM въ го'ресᲄи свTњ, и^ болњꙁненаM дш~амъ животъ,
21
які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,
21
и^же жела'юT смр~ти и^ не полђча'юT. и^скопова'юще ја%ко съкровища,
22
зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?
22
ѓ^брадованиy быва'ютъ а^ще ё^лђчатъ.
23
Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?
23
смр~ть б^о мђж'ђ поко'и, ꙁатво'ритъ б^о б~ъ ѓ^ немъ.
24
Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,
24
прьвње б^о бра'шна мое^го вᲆздыха'нїе м^и прїиде. слежђ же а^ꙁъ ѓ^дръжи'мъ стра'хомъ.
25
бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.
25
стра'хъ б^о ѓ^ нем же ся ё^жасахъ прїиде м^и. и^ е^гоже боя'хся срᲇте м^я.
26
Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.
26
н^и ё^мириX н^и ё^молчахъ, н^и почихъ, наи^де м^и гнњ'въ”