¹

Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.

¹

After this Job opened his mouth, and cursed his day,

²

І почав Іов і сказав:

²

saying,

³

згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!

³

Let the day perish in which I was born, and that night in which they said, Behold a man-child!

⁴

День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!

⁴

Let that night be darkness, and let not the Lord regard it from above, neither let light come upon it.

⁵

Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!

⁵

But let darkness and the shadow of death seize it; let blackness come upon it;

⁶

Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!

⁶

let that day and night be cursed, let darkness carry them away; let it not come into the days of the year, neither let it be numbered with the days of the months.

⁷

О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!

⁷

But let that night be pain, and let not mirth come upon it, nor joy.

⁸

Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!

⁸

But let him that curses that day curse it, even he that is ready to attack the great whale.

⁹

Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці

⁹

Let the stars of that night be darkened; let it remain dark, and not come into light; and let it not see the morning star arise:

¹⁰

за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!

¹⁰

because it shut not up the gates of my mother's womb, for so it would have removed sorrow from my eyes.

¹¹

Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?

¹¹

For why died I not in the belly? and why did I not come forth from the womb and die immediately?

¹²

Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?

¹²

And why did the knees support me? and why did I suck the breasts?

¹³

Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно

¹³

Now I should have lain down and been quiet, I should have slept and been at rest,

¹⁴

з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,

¹⁴

with kings and councillors of the earth, who gloried in their swords;

¹⁵

або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;

¹⁵

or with rulers, whose gold was abundant, who filled their houses with silver:

¹⁶

або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.

¹⁶

or I should have been as an untimely birth proceeding from his mother's womb, or as infants who never saw light.

¹⁷

Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.

¹⁷

There the ungodly have burnt out the fury of rage; there the wearied in body rest.

¹⁸

Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.

¹⁸

And the men of old time have together ceased to hear the exactor's voice.

¹⁹

Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.

¹⁹

The small and great are there, and the servant that feared his lord.

²⁰

Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,

²⁰

For why is light given to those who are in bitterness, and life to the souls which are in griefs?

²¹

які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,

²¹

who desire death, and obtain it not, digging for it as for treasures;

²²

зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?

²²

and would be very joyful if they should gain it?

²³

Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?

²³

Death is rest to such a man, for God has hedged him in.

²⁴

Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,

²⁴

For my groaning comes before my food, and I weep being beset with terror.

²⁵

бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.

²⁵

For the terror of which I meditated has come upon me, and that which I had feared has befallen me.

²⁶

Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.

²⁶

I was not at peace, nor quiet, nor had I rest; yet wrath came upon me.